Дзявульський, Микола Степанович
Дзяву́льський, Микóла Степáнович (01.09.1958, с. Чагерне, тепер поблизу с. Первомайська Ємельянівського району Красноярського краю, Російська Федерація — 20.02.2014, м. Київ, Україна; похований у м. Шепетівці Хмельницької області, Україна) — педагог, громадський діяч, учасник Революції гідності, Герой Небесної Сотні, Герой України (2014, посмертно).
|
Дзявульський, Микола Степанович | |
|---|---|
| Народження | 01.09.1958 |
| Місце народження | Первомайське |
| Смерть | 20.02.2014 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Шепетівка |
| Alma mater | Волинський національний університет імені Лесі Українки |
| Напрями діяльності | педагог, громадський діяч |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | Золота Зірка |
| Медалі | За жертовність і любов до України |
Життєпис
Народився у родині репресованих (див. Репресії). 1962 родина повернулася із заслання до с. Верба Дубенського району Рівненської області. Після школи працював електромонтажником та електриком на Шепетівському деревообробному комбінаті (тепер ПРАТ «Шепетівський ДОК»).
1976–1978 проходив військову службу у м. Раві-Руській (Львівська область). При військовій частині пройшов курси водія-механіка, був водієм бойової розвідувальної дозорної машини (БРДМ).
Від січня 1979 працював слюсарем 3-го розряду у механічному цеху Шепетівського деревообробного комбінату.
Закінчив Луцький державний педагогічний інституті імені Лесі Українки (тепер Волинський національний університет імені Лесі Українки) (1985). Працював учителем географії і біології (1985–1991), заступником директора з навчально-виховної роботи (від 1989) Городнявської середньої загальноосвітньої школи Шепетівського району (тепер Городнявський ліцей Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області); учителем географії і біології, заступником директора з наукової роботи (1991–2005) Шепетівського навчально-виховного комплексу № 1; працював завідувачем організаційного відділу виконавчого комітету Шепетівської міської ради (2004–2006).
Був депутатом Шепетівської міської ради (1994–1998).
2004 брав участь у Помаранчевій революції. Того ж року ініціював пішу ходу в м. Шепетівці на вшанування жертв Голодомору в Україні та організував Раду Майдану міста. Був членом місцевої «Просвіти». Очолював Шепетівську міську громадську організацію «Шепетівська спілка підприємців» та Шепетівську міську організацію УРП «Собор». Був керівником Шепетівської міської громадської організації «Товариство політичних в’язнів, репресованих і членів їхніх сімей». У другій половині 2000-х вів патріотично-виховну роботу серед членів ВО «Свобода», був членом цієї партії. У 2012 став помічником-консультантом Народного депутата України І. Сабія (нар. 1976; тепер Україна), членом партії ВО «Свобода». Під час подій Революції Гідності координував діяльність Шепетівської міської громадської організації ВГО «Майдан». Із грудня 2013 по 20.02.2014 (із перервами) — брав участь у масових протестах у м. Києві. Координував роботу Хмельницької сотні ВО «Свобода».
20.02.2014 під час наступу мітингувальників (див. Мітинг) на вул. Інститутській (м. Київ) отримав смертельне вогнепальне поранення.
Відзнаки
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2014, посмертно).
Нагороджено медаллю Української православної церкви Київського патріархату «За жертовність і любов до України» (2015, посмертно), грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (Українська греко-католицька церква, 08.05.2016, посмертно).
Встановлено меморіальні дошки:
- у с. Верба на Рівненщині на фасаді школи, у якій навчався Дзявульський (02.03.2014);
- на вершині г. Ґрофи (1752 м) у Рожнятівському районі Івано-Франківської області (07.06.2014) активістами ВО «Свобода», ГО «Хмельниччина. Самооборона і Контроль», «Козацького товариства ім. Семена Палія»;
- на будівлі Городнявського ліцею Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (04.12.2017); відкрито музей його пам’яті.
- на будівлі (на розі проспекту Миру, 20-А та вул. Дзявульського, м. Шепетівка).
Ім’я та портрет Дзявульського викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у м. Києві на алеї Героїв Небесної Сотні, на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у м. Львові.
Рішенням сесії Шепетівської міської ради від 21.02.2014 вул. Шварца перейменовано на вул. Миколи Дзявульського.
31.07.2014 Шепетівська міська рада перейменувала на його честь провулок Шварца та присвоїла звання «Почесний громадянин міста Шепетівка».
У листопаді 2014 ім’я Дзявульського присвоєне Шепетівському НВК №1.
Додатково
У паспорті Дзявульського була вказана дата народження — 01.09, хоча насправді він народився 25.08. Але днем народження уважав 24.08 — День незалежності України.
Джерело
- Про присвоєння звання Герой України: Указ Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 р. // Президент України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/8902014-18037
Література
- Мельник Г. Приходжу тепер в самотній дім і розмовляю з його портретами // Є. 2014. URL: https://ye.ua/news/news_18357.html
- Терейковська С. Небесна Сотня. Життєписи : в 3 кн. Київ : Національний музей Революції Гідності, 2020. Кн. 2. С. 72–91.
- Людина із мужнім серцем і щирою душею… // Сайт міста Шепетівка. 2021. URL: https://shepetivka.com.ua/statti/suspilstvo/8231-liudyna-iz-muzhnim-sertsem-i-shchyroiu-dusheiu.html.
- Дзявульський Микола Степанович // Шепетівський навчально-виховний комплекс №1. URL: https://nvk1s9.wixsite.com/lyceum/memoryofcolleague
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Романова К. В. Дзявульський, Микола Степанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дзявульський, Микола Степанович (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
