Жакотте, Філіпп
Жаккотте́, Філі́пп (фр. Jaccottet, Philippe; 30.04.1925, м. Модон, кантон Во, Швейцарія — 24.02.2021, с. Гріньян, тепер регіон Овернь — Рона — Альпи, Франція) — поет, критик, перекладач. Писав французькою мовою.
|
Жакотте, Філіпп (Jaccottet, Philippe) | |
|---|---|
| Народження | 30.04.1925 |
| Місце народження | Швейцарія |
| Смерть | 24.02.2021 |
| Місце смерті | Франція |
| Alma mater | Лозаннський університет |
| Напрями діяльності | поезія, літературознавство, літературна критика |
Зміст
Життєпис
Від 1933 мешкав з батьками у м. Лозанні. Почав писати вірші у дитинстві. У віці 16 років познайомився з поетом Г. Ру (1897—1976; Швейцарія), який вплинув на його подальшу творчість. Закінчив університет у м. Лозанні (1946). У роки навчання публікував поетичні твори в періодичних виданнях, написав також дві п'єси(залишилися незавершеними).
Під час поїздки до Італії познайомився з поетом Дж. Унгаретті, твори якого згодом перекладав.
Восени 1946 переїхав до м. Парижа. Працював у паризькому видавництві «Мермо» (1946—1953). Отримав французьке громадянство (1950). Від 1953 жив у с. Гріньяні. Друкував численні статті у пресі, зокрема в журналі «Нувель Ревю де Лозанн» («Nouvelle Revue de Lausanne»), де 1950—1970 опубліковано понад 350 його статей.
Творчість
Жаккотте вважають класиком швейцарської літератури. Належить до покоління поетів, творчість яких розвивалася після Другої світової війни під враженням від пережитої катастрофи. Поезія Жаккотте позбавлена крайнощів та пишномовності. За допомогою слів поет прагнув розкрити сенс реальності, оспівував красу світу і крихкість слів. У прозових творах письменник намагався нівелювати відмінності між поезією і прозою. Темами творів є взаємини людини та природи, суспільства та мистецтва, пошуки гармонії у мінливому світі тощо.
Автор поетичних збірок: «Три поеми про демонів» («Trois poèmes aux démons»; 1945), «Реквієм» («Requiem»; 1947, перевидання 1991), «Пугач та інші вірші» («LEffraie et autres poésies»; 1953), «Невіглас» («LIgnorant»; 1958), «Пора сівби» («La Semaison»; 1963), «Уроки» («Leçons»; 1969), «Поезія. 1946—67» («Poésie, 1946—1967»; 1971), «Під зимовим сонцем» («À la lumière dhiver»; 1977), «Думки під хмарами» («Pensée sous les nuages»; 1983), «Багато років потому» («Après beaucoup dannées»; 1994), збірки віршів і прози «Зошит зелені» («Cahier de verdure»; 1990), прозових творів «Прогулянка під деревами» («Promenade sous les arbres»; 1957), «Елементи сновидіння» («Eléments dun songe»), «Морок» («LObscurité»; обидві — 1961), «Краєвиди з відсутніми фігурами» («Paysages avec figures absentes»; 1976), «Лібрето» («Libretto»; 1990), «Записники 1995—1998» («Carnets 1995—1998»; 2001) та ін.
Писав також літературознавчі твори, критичні розвідки: «Гюстав Ру» («Gustave Roud»), «Бесіда муз» («LEntretien des muses»), обидві — 1968, «Рільке» («Rilke»; 1970), «Таємна змова» («Une transaction secrète»; 1987), «Написане для газетного паперу: хроніка 1951—1970» («Écrits pour papier journal : chroniques 1951—1970»; 1994) та ін.
Переклав французькою твори Гомера, Гонгори, Ф. Гельдерліна, Дж. Леопарді, Дж. Унгаретті, О. Мальденштама, Р. Музіля та ін. поетів.
Жаккотте є одним із найбільш досліджуваних і перекладених іноземними мовами франкомовних поетів.
Українською мовою окремі твори Жаккотте переклали О. Жупанський, В. Коптілов, О. Мокровольський, Д. Чистяк.
Нагороди і визнання
Лауреат Великої національної премії з перекладу (1987), Великої премії Французької академії за поезію (1992), Великої національної премії з поезії (1995), Великої літературної премії Товариства літераторів (1998), Гонкурівської премії з поезії (2003), премії Шиллера (2010), премії Гільвіка (2011), міжнародної премії Чіно дель Дука (2018) та інших відзнак.
Командор ордена Мистецтв і літератури (1994).
Додатково
Критики писали про його вірші як наймузичніші, найпрозоріші в усій франкомовній швейцарській поезії.
Цитати
«Із рани світ земний — з буття
постав аби здиміти вмить!
Та попри все нічник горить
Над вічним аркушем життя».
Цит. за: Жаккотте Ф. Поезія. 1946—1967 / Пер. з фр. О. Жупанського. Київ : Юніверс, 2003. С. 141.
«”Вертаються півонії й левкої,
дрозди і трави заспівали знову,
чекання ж — де воно? Очікування —
де?
Невже не буде більше водоскиду
і свіжий стан його руками не зловлю?
Вже кожна музика тепер
лиш накидає сліз вантагу”.
Мовить він, проте,
Ще плине шепіт, хоч січневим, та — струмком,
Над ним щоразу листя тріпотить,
коли тіка із криком птаха полохка — у прозір».
Ф. Жаккотте «Пізній поет…». Цит за кн.: Жаккоте Ф. Зошит зелені / Пер. з фр. Д. Чистяка. Київ : Саміт-книга, 2020. С. 362.
«Сьогодні уночі,
сьогодні, зараз, уночі,
здається: хай підпалять світ боги,
одначе,
зостається нам жарина,
що зацвіте знов ружею
в незнанім.
Не я подумав це, сказав — не я,
зимова ніч
і проминула мить зимова, ніч»
Ф. Жаккотте. Уривки, здійняті вітром. Цит за кн.: Жаккоте Ф. Зошит зелені / Пер. з фр. Д. Чистяка. Київ : Саміт-книга, 2020. С. 393.
Твори
- Œuvres. Paris : Gallimard, 2014. 1628 p.
- У к р. п е р е к л. — [Поезії] // Всесвіт. 1982. № 3. С. 121.
- Поезія. 1946—1967 / Пер. з фр. О. Жупанського. Київ : Юніверс, 2003. 176 с.
- Зошит зелені / Пер. з фр. Д. Чистяка. Київ : Саміт-книга, 2020. 488 с.
Література
- Seyloz J. J. Philippe Jaccottet, une poésie et ses enjeux. Lausanne : LAire, 1982. 73 p.
- Dumas M., Lacaux A. La poésie de Philippe Jaccottet. Paris : Champion, 1986. 222 p.
- Vidal J. P. Philippe Jaccottet. Lausanne : Payot, 1989. 342 p.
- Moulin J. Transcultural Identities in the Poems of Philippe Jaccottet and Ted Hughes // Études britanniques contemporaines. 1995. Vol. 8. P. 37—50.
- Vidal J. P. Jaccottet Ph. // Le nouveau dictionnaire des auteurs des tous les temps et des tous les pays : en 3 t. Paris : R. Laffont, 1995. T. 2. 1136 p.
- Hugot V. Jaccottet Ph // Beaumarchais J.-R., Conty D., Rey A. Dictionnaire des écrivains de langue française : en 2 t. París : Larousse, 2001. T. 1. 1056 p.
- Старобінскі Ж. Говорити голосом дня // Жаккоте Ф. Поезія. 1946—1967 / Пер. з фр. О. Жупанського. Київ : Юніверс, 2003. С. 5—16.
- Brunel P. Philippe Jaccottet, cinq recueils: «Leffraie», «Lignorant», «Leçons», «Chants den bas», «À la lumière dhiver». Nantes : Éditions du Temps, 2003. 191 p.
- Mathieu J.-C. Philippe Jaccottet, lévidence du simple et léclat de lobscur. Paris : José Corti, 2003. 547 p.
- Vasseur F. Philippe Jaccottet: le combat invisible. Lausanne : Presses polytechniques et universitaires romandes, 2020. 160 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Жакотте, Філіпп // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Жакотте, Філіпп (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
