Жиленко, Ірина Володимирівна
Жиле́нко, Іри́на Володи́мирівна (справжнє ім’я — Іраїда; 28.04.1941, м. Київ, тепер Україна — 03.08.2013, там само) — поетеса, письменниця, журналіст. Писала українською мовою. Дружина письменника В. Дрозда.
|
Жиленко, Ірина Володимирівна | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Іраїда |
| Народження | 28.04.1941 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 03.08.2013 |
| Місце смерті | Київ |
| Напрями діяльності | література, журналістика |
Зміст
Життєпис
Народилася в сім’ї службовців. У дитинстві під час Другої світової війни втратила обох батьків; виховувалася родичами (бабусею та дідусем) на Черкащині. Після війни повернулася до м. Києва.
Змалечку захоплювалася літературою. Перший вірш написала у віці 8 років. Закінчила 1958 вечірню школу робочої молоді, 1964 — вечірнє відділення філологічного факультету Київського державного університету імені Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Під час навчання працювала вихователькою в дитячому садку, а згодом — редактором у газетах «Молодь України», «Літературна Україна», «Вечірній Київ», журналах «Новини кіноекрана», «Ранок».
Член Національної спілки письменників України (з 1967).
Виступала на літературних вечорах, брала участь у культурному житті.
Творчість
Друкуватися почала 1958. Перша книжка — збірка художніх нарисів «Буковинська балада» (1964). Як поетеса дебютувала 1965 збіркою «Соло на сольфі». Автор збірок: «Автопортрет у червоному» (1971), «Вікно у сад» (1978), «Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна» (1979), «Дім під каштаном», «Ярмарок чудес» (обидві — 1982), «Збулося літо» (1983), «Останній вуличний шарманщик» (1985), «Дівчинка на кулі» (1987), «Чайна церемонія» (1990), «Вечірка у старій винарні» (1994), «Пори року» (1999), «Цвітіння сивини» (2003), «Світло вечірнє» (2010).
У творчості цікавилася позачасовими темами, оспівувала загальнолюдські цінності, залишалася підкреслено аполітичною. Провідні мотиви лірики— життя сучасного міста і міської родини, пошуки щастя та душевної гармонії, кохання, материнство. Критики називають твори Жиленко поезією «приватного життя». Вона — співець дому, в якому панують злагода, взаєморозуміння, прості людські радості й печалі, там люди не втрачають здатності вірити в дива. Наскрізними в її творчості є мотиви світла, ліхтаря, «розкритого вікна в пломеніючий сад». Одна з найбільших цінностей для письменниці — людська доброта.
Багато писала для дітей. Опублікувала повісті: «Двічі по два дорівнює кульбабці» (1983) та «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером» (1986). Зверталася до жанру дитячої лірики у збірках віршів «Достигають колосочки» (1964), «Вуличка мого дитинства» (1979), «Казки буфетного гнома» (1985).
Важливою подією стало видання одного з найпомітніших сучасних мемуарних творів — книги спогадів Жиленко «Homo feriens» (лат. «Людина святкуюча»; 2011), в якій змальовано портрет цілої епохи шістдесятництва на тлі особистого життєвого шляху письменниці. Спогади спочатку публікувалися частинами (з 1997) у журналі «Сучасність». Автобіографічна книга включає щоденникові записи авторки, її листування з В. Дроздом, а також особисті роздуми.
Твори Жиленко перекладені різними мовами світу.
Нагороди та визнання
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за збірку «Вечірка у старій винарні» (1996), премії імені Володимира Сосюри за книгу віршів «Дівчинка на кулі» (1987), премії імені Василя Стуса за книгу спогадів «Homoferiens» та активну участь у культурному житті (2012).
Нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня за вагомий особистий внесок у розвиток української літератури, багаторічну плідну творчу діяльність (2001).
Додатково
В юності займалася вокалом, співала в аматорському хорі (їй навіть радили вступити до консерваторії), танцювала, гарно малювала.
Твори
- Соло на сольфі. Київ : Молодь, 1965. 78 с.
- Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна…. Київ : Радянський письменник, 1979. 116 с.
- Казки буфетного гнома. Київ : Веселка, 1985. 40 с.
- Дівчинка на кулі. Київ : Молодь, 1987. 104 с.
- Чайна церемонія. Київ : Радянський письменник, 1990. 160 с.
- Пори року. Київ : Український письменник, 1999. 136 с.
- Світло вечірнє. Київ : Пульсари, 2010. 96 с.
- «Homo feriens»: Спогади. Київ : Смолоскип, 2011. 816 с.
- Євангеліє від ластівки. Вибрані твори. Київ : АБАБАГАЛАМАГА, 2017. 384 с.
Література
- Тарнашинська Л. Б. Ірина Жиленко: «Я так люблю життя земне!». Київ : Національна парламентська бібліотека України, 2001. 34 с.
- Жулинський М. Та, що молиться Богові віршами // Жиленко І. Євангеліє від ластівки. Вибрані твори. 2-ге вид. Київ : Пульсари, 2006. С. 4–30.
- Коцюбинська М. «Нам є на що озиратися». Свято спогадів Ірини Жиленко // Жиленко І. «Homo feriens»: Спогади. Київ : Смолоскип, 2011. С. 5–17.
- Чистяк Д. О. Світло незахідне Ірини Жиленко // Київ. 2011. № 6. С. 174–177.
- Сардарян К. Г. Епістолярії Ірини Жиленко в біографічному та історикокультурному контексті. Донецьк : Ноулідж, 2014. 216 с.
- Сардарян К. Г. Лірика І. В. Жиленко в контексті естетичних тенденцій другої половини ХХ — початку ХХІ ст. // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філологія. 2014. Вип. 11. С. 105–111.
- Сардарян К. Г. Творчість Ірини Жиленко у контексті розвитку української літератури другої половини ХХ — початку ХХІ століття. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2016. 392 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Платон І. І. Жиленко, Ірина Володимирівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Жиленко, Ірина Володимирівна (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
