Значення (мовознавство)

1) відбиття предмета дійсності (явища, відношень, якості, процесу) у свідомості, яке стало фактом мови внаслідок закріплення сталого й непорушного його зв’язку з певним звучанням; 2) сукупність функцій мовних одиниць, те, що вони позначають, виражають і становить їхній зміст; буває пряме і переносне.