Кисельов, Володимир Вікторович
Кисельо́в, Володи́мир Ві́кторович (01.01.1957, м. Миски Кемеровської обл., тепер Російська Федерація — 07.01.2021, м. Кременчук Полтавської області, Україна) — спортсмен (атлетика легка), тренер, майстер спорту міжнародного класу (з 1980), заслужений майстер спорту СРСР (з 1980), чемпіон.
|
Кисельов, Володимир Вікторович | |
|---|---|
| Народження | 01.01.1957 |
| Місце народження | Миски |
| Смерть | 07.01.2021 |
| Місце смерті | Кременчук |
| Alma mater | Національний університет фізичного виховання і спорту України |
| Напрями діяльності | Фізичне виховання та спорт |
Зміст
Життєпис і спортивна кар’єра
Народився в робітничій сім’ї. 1957 разом із батьками переїхав до м. Кременчука, де закінчив середню школу.
Спортом зацікавився з дитинства. Спробував свої можливості у кількох видах спорту на стадіоні «Дніпро».
Від 1972 під керівництвом тренера з легкої атлетики І. Паламарчука почав займатися штовханням ядра легкоатлетичного.
1974 став майстром спорту СРСР. Виступав за Спортивне товариство «Авангард» (м. Кременчук).
Чемпіон Європи серед юніорів (м. Афіни, 1975). Був членом збірної команди СРСР (1978–1985). У 1979 завоював бронзову медаль Чемпіонату Європи з легкої атлетики у приміщенні (м. Відень, Австрія) з результатом 20,02 м, а також срібну медаль на Чемпіонаті СРСР, став володарем Кубка СРСР у м. Мінську.
Взяв участь в Літніх Олімпійських іграх 1980 у м. Москві у складі радянської олімпійської збірної. Став олімпійським чемпіоном та встановив олімпійський рекорд, який протримався 16 років, — штовхнув ядро на 21,35 м. Пропустив наступний сезон через травму руки.
1982 став чемпіоном СРСР у штовханні ядра. На Чемпіонаті Європи з легкої атлетики 1982 (м. Афіни, Греція) зайняв сьоме місце (результат 20,40 м). Завоював четверте місце (результат 19,55 м). на Чемпіонаті Європи з легкої атлетики у приміщенні 1982 (м. Мілан, Італія). Готувався до Літніх Олімпійських ігор 1984 (м. Лос-Анджелес, США), але через бойкот змагань радянським керівництвом туди не потрапив. Став чемпіоном СРСР 1984 у м. Донецьку. Здобув бронзову медаль на легкоатлетичних змаганнях «Дружба-84», організованих як альтернатива Літнім Олімпійським іграм 1984, встановив особистий рекорд — штовхнув ядро на 21,58 м, що було на 32 см далі, ніж результат чемпіона Літніх Олімпійських ігор 1984 А. Андреї (нар. 1959; Італія) — 21,26 м.
Завершив спортивну кар’єру 1985. Усього встановив 25 рекордів СРСР, 3 європейські та 2 світові.
Закінчив 1985 Київський державний інститут фізичної культури і спорту (тепер Національний університет фізичного виховання і спорту України), здобув спеціальність тренер-викладач.
Працював деякий час у Чукотському автономному окрузі в артілі, у м. Кременчуку — в кооперативі з виробництва дверних петель, водієм таксі, тренером у спорткомплексі. З 1998 — у Кременчуцькій філії Дніпропетровської Академії управління, бізнесу та права (тепер Кременчуцький інститут ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля»): викладач (1998–2004), завідувач кафедри (2004–2010), директор спортивного комплексу (2010). Залишив роботу 2010 (через хворобу). Був чемпіоном світу серед ветеранів (2001).
Нагороди та визнання
Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1980), Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1984).
Почесний громадянин штату Техас (з 1974; США).
Почесний громадянин м. Кременчука (з 1996).
Додатково
Отримав звання почесного громадянина штату Техас (США) за те, що 1974 в м. Остін урятував людей, які тонули.
У другій половині 1980-х у спортсмена виявили захворювання щитовидної залози, протягом багатьох років боровся з хворобою.
Література
- Stefani R. T. Olympic Winning Performances: Trends and Predictions (1952–1992) // Olympic Review. 1989. № 258. Р. 157–161.
- Осташко О. І., Лушакова А. М., Шаблій О. П. Почесні громадяни міста Кременчука. Кременчук : Кременчук, 2005. 457 с.
- Judge L., Bellar D., Thrasher A. et al. A Pilot Study Exploring the Quadratic Nature of the Relationship of Strength to Performance Among #Shot Putters // International Journal of Exercise Science. 2013. № 6 (2). P. 171–179.
- Ширай В. Кременчук спортивний. Кременчук : ТОВ «Кременчуцька міська друкарня», 2020. 426 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Григор'єв В. М. Кисельов, Володимир Вікторович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кисельов, Володимир Вікторович (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
