Компіляція

Компіля́ція (нім. kompilation, від лат. compilatio — крадіжка, грабіж) — багатозначний термін:

1) технологія створення тексту на основі використання чужих даних (матеріалів), без опрацювання першоджерел;

2) текст (твір, праця), створений на основі використання означеної технології.

Характеристика

Основні ознаки

До основних ознак компіляції можна віднести:

• оперування фрагментами чужих праць із зазначенням авторів першоджерел або без їх зазначення (тоді компіляція стає технологією плагіатною);
• несамостійний характер твору (без опрацювання першоджерел);
• здебільшого брак творчого опрацювання;
• монтаж готових шматків тексту без переосмислення.

Класифікація

Класифікуючи компіляцію, дослідники розглядають її як твір і як технологію, що в обох випадках має різновиди.

Компіляція як твір

• Компіляція — несамостійний (неоригінальний) твір — літературна чи наукова праця, обмежена запозиченням фрагментів чужих творів, поєднанням двох або кількох творів в один (Ю. Ковалів, Г. Драпак та М. Скиба, М. Краєвський); робота, виконана без творчого опрацювання використаних чужих текстів або зазначення їхнього авторства (Т. Павленко); робота, в якій наведено всі джерела запозичень, однак складена без будь-якої самостійної творчої обробки цих запозичень (С. Коломієць).
• Компіляція — оригінальний твір — текст, підготовлений шляхом відбору та розташування раніше існуючого матеріалу або відомостей таким чином, що одержаний творчий результат є цілком оригінальним, наприклад, підручники, навчальні посібники, узагальнювальні наукові праці, словники, енциклопедії та ін.

Компіляція як технологія

• Компіляція — плагіатна технологія — спосіб і одночасно результат одного з видів антинаукової діяльності (І. Кременовська).
• Компіляція — технологія текстотворення — поєднання фрагментів текстів інших авторів (або власних), утворення нової системи текстуальних зв’язків на основі прямих асоціацій і понять, почерпнутих із чужих праць (Т. Качмарек).

Значення

Значення компіляції для наукової і художньої творчості залежить від таких умов:

• творчого опрацювання матеріалу;
• зазначення авторства використовуваних фрагментів;
• нової якості створеного;
• наукової цінності новоствореного тексту.

Якщо ці умови не виконано і текст є плагіатним, то компіляція як технологія текстотворення має негативне значення. Якщо, натомість, унаслідок компілятивного опрацювання матеріалів автору вдається створити цілком самостійний твір з оригінальною ідеєю, то компіляція визнається одним із можливих інструментів творчості.

Додатково

Цікавим осмисленням явища компіляції є сучасний роман у жанрі філософської фантастики «Компиляция. Введение в патологическую антропологию (роман)» (2013) Енді Фокстейла (у російському перекладі).

Цитата

«Груба, примітивна компіляція, яка зводиться до конгломеративного об’єднання результатів чужих досліджень і думок без належної їх обробки, знаходиться не дуже далеко від звичайного плагіату і може розглядатися як прояв несумлінності в науково-дослідній діяльності або нездатності кваліфіковано її здійснювати»

 (Сичивиця О. «Авторство і псевдоавторство в науці. Стаття друга. Плагіат і плагіатори», 2008)

«Компіляція, отже, є процесом перетворення і становить sui generis (своєрідне право, право особливого роду. — О. Р. ) спроб створення quasi-“власної” праці, причому автор зазначає джерело натхнення (інспірації)»

 (Kaczmarek Т. «Poradnik dla studentów piszących pracę licencjacką lub magisterską», 2005).

«У цифрову епоху компіляція стала одним із найпоширеніших методів написання робіт. Якщо компіляція містить елементи плагіату, то це, безперечно, явище негативне і водночас складне для виявлення, адже плагіат у ній має доволі завуальований характер. Якщо ми говоримо про творчу компіляцію, зумовлену типологічними характеристиками твору, то вона відіграє дуже важливу роль в інформаційному суспільстві, адже автор-укладач доносить її до широкого загалу з ознайомлювальною метою, відсіюючи зайву та недоцільну інформацію. Маючи колосальну культурну і наукову спадщину від попередніх епох і нагромадження нових творів та ідей, сьогодні компіляції стають своєрідними фільтрами, зібраннями найважливішого. Звичайно, що творче начало у них значно редуковане або його немає узагалі, проте функції пошуку, відбору, узагальнення і систематизації інформації тут реалізовані дуже добре»

 (Лозинський А.-Л. Р. «Компіляція у літературі: форми реалізації та проблема плагіату», 2015).

Література

1. Інтелектуальна власність: словник-довідник : у 2 т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. Київ : ВД «Ін Юре», 2000. Т. 1. Авторське право і суміжні права. 356 с.
2. Kaczmarek Т. Poradnik dla studentów piszących pracę licencjacką lub magisterską. Warszawa : Wyższa Szkoła Handlu i Prawa im. Ryszarda Łazarskiego, 2005. 29 p. URL: http://bg.szczecin.pl/wp-content/uploads/2015/10/poradnik_dla_studentow.pdf
3. Драпак Г. М., Скиба М. Є. Основи інтелектуальної власності. Київ : Кондор, 2007. 156 с.
4. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. Київ : ВЦ «Академія», 2007.
5. Сичивиця О. Авторство і псевдоавторство в науці. Стаття друга. Плагіат і плагіатори // Соціогуманітарні проблеми людини. 2008. № 3. С. 39–47.
6. Krajewski M. О metodologii nauk i zasadach pisarstwa naukowego: Uwagi podstawowe. Gliwice : Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2010. 189 p. URL: http://www.krajewskimiroslaw.pl/_media/docs/4i.%20METODOLOGIA%20NAUK.pdf
7. Кременовська І. В. «Метод каналізації», або Чи потрібні вітчизняній правовій науці такі «дослідження»? // Економіка та право. 2014. № 1 (38). С. 122–127.

Автор ВУЕ

О. М. Рижко

Покликання на цю статтю: Рижко О. М. Компіляція // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Компіляція (дата звернення: 6.05.2024).