Кордт, Веніамін Олександрович
Кордт Веніамі́н Олекса́ндрович, Кордт, Христофо́р Йо́ганн Веніамі́н (19.02.1860, м. Дерпт (тепер Тарту, Естонія) — 24.12.1934, м. Київ, тепер Україна) — історик, фахівець в галузі бібліотечної та архівної справи, історичної географії і картографії, завідувач бібліотеки Університету святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка), один з організаторів Всенародної бібліотеки України (тепер Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського).
|
Кордт, Веніамін Олександрович | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Христофор Йоганн Веніамін |
| Справжнє прізвище | Кордт |
| Народження | 19.02.1860 |
| Місце народження | Тарту |
| Смерть | 24.12.1934 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Тартуський університет |
| Напрями діяльності | історик, джерелознавець, архівіст, бібліограф, фахівець з картографії |
Життєпис
Христофор Йоганн Веніамін Кордт, німець за національністю, походив із родини ремісника-гончаря Олександра Кордта.
1869–1878 — навчався в Дерптській гімназії, відтак вступив на юридичний факультет Дерптського університету (тепер Тартуський університет).
У 1879–1881 перервав навчання, працював домашнім учителем у родині генерала Ріхтера в Севастополі (тепер Україна).
У 1881–1885 — знову студент Дерптського університету, також розпочав наукові розвідки. Крім того, з кінця 1883 працевлаштувався в університетську бібліотеку. З осені 1885, завершивши освіту, став працювати ще в одній бібліотеці — Естонського вченого товариства.
1888 здобув ступінь кандидата дипломатії.
1891 йому надано чин титулярного радника, в 1893 — чин колезького асесора.
1894 перебрався до Києва, де жив до останніх днів.
Діяльність
У тартуський період діяльності В. Кордт досліджував історію дипломатії, зокрема російсько-голландські та російсько-шведські відносини. На початку 1890-х працював в архівах Нідерландів, Швеції. За дослідження російсько-голландських торговельних відносин 18 ст. отримав золоту медаль. У 1895 і 1911, виконуючи завдання Петербурзької академії наук, їздив до Голландії — збирав матеріали, що доповнювали зазначені напрацювання.
Водночас цікавився історією літературою. 1893 обраний членом-кореспондентом Естонського літературного товариства.
1894–1928 — після переїзду до Києва завідував бібліотекою Університету св. Володимира. Докорінно реорганізував книгозбірню: впровадив систематичну розстановку і систематичний каталог книг; поповнював фонди рукописними книгами, стародруками тощо.
1909 постало питання про нове приміщення бібліотеки Університету св. Володимира. В. Кордта відряджено до Німеччини, щоб вивчити особливості бібліотечних будівель. За взірець для новобудови він обрав Геттінгенську університетську бібліотеку. Згодом споруджене приміщення стало основним для Всенародної бібліотеки України (ВБУ).
1915–1916, під час Першої світової війни, організував евакуацію бібліотечного фонду (бл. 700 тис. од.) до м. Саратова (тепер Російська Федерація) та повернення фонду до Києва.
Із 1918 долучився до створення Всенародної бібліотеки України; у 1920–1923 — член Тимчасового комітету, котрий розроблював засади діяльності ВБУ. Крім того, в 1920 — інструктор академічних і наукових бібліотек Наркомосвіти.
1926 перейшов на постійну роботу у ВБУ. 1926–1927 — завідувач університетського відділу; 1930–1934 — засновник і завідувач картографічного відділу.
У київський період діяльності провадив історичні, картографічні дослідження. Завідував Центральним архівом давніх актів Київської, Волинської та Подільської губерній (1894–1902), співпрацював з Історичним товариством Нестора Літописця; від 1911 — член-співробітник Київської археографічної комісії; у 1921–1930 — дійсний член Археографічної комісії ВУАН.
1899 до 11-го археологічного з’їзду в Києві підготував в Університеті св. Володимира виставку картографічних документів, уклав відповідний каталог.
Цього самого року почав видавати «Матеріали з історії російської картографії...» — друковані каталоги із зображенням і детальним описом карт. Загалом опубліковано три випуски (1899, 1906, 1910), котрі містили карти переважно території сучасної України. За цю працю удостоєний Уваровської премії (1911).
Досліджував спадщину Г. де Боплана— написав підсумкову книгу «Боплан та його праці з картографії Південної Росії» (1911).
1926 побачило світ видання «Чужоземні подорожні по Східній Європі до 1700 р.». В. Кордт виконав огляд праць мандрівників, котрі подорожували по землях Східної Європи.
1931 підготував «Матеріали до історії картографії України» — книгу, що містить матеріали до історії картографування України, проілюстрована давніми географічними картами та коментарями до них.
Володів німецькою, шведською, голландською, російською, українською мовами, що дало змогу працювати з різними документами, проводити порівняльні дослідження тощо.
Також працював на педагогічні ниві. Від 1910 — приват-доцент Університету св. Володимира. У 1920-х — професор кількох вишів, зокрема читав лекції з бібліотекознавства у Київському інституті народної освіти (КІНО), Київському археологічному інституті.
Визнання
Зробив великий внесок в українську картографію, історію козацтва та гетьманства. Розшукав в архівах Лейдена (Нідерланди), Дрездена (Німеччина), Відня (Австрія), Стокгольма (Швеція), Кракова (Польща), також українських та російських міст репродукції карт України й сусідніх держав у 15–17 ст., прокоментував ці карти, підготував видання.
Дійсний член багатьох товариств:
- наукових: почесний член Імператорського Московського археологічного товариства (1899), член Одеського товариства історії та старожитностей (1900), Московського товариства шанувальників природознавства, антропології та етнографії (1906), член Історичного товариства Нестора Літописця (1911), член-кореспондент Товариства істориків у Ризі (Латвія, 1911), почесний член Історичного товариства в м. Утрехт (Нідерланди, 1924);
- літературних: Нідерландського в Лейдені, Естляндського — у Ревелі (тепер м. Таллінн, Естонія).
1913 10-й Міжнародний географічний конгрес у Римі (Італія) обрав його членом міжнародної комісії для видання стародавніх карт. Лауреат Премії ім. Геймбюргера Дерптського університету (1902, 1907), Макаріївської премії (1907), Уваровської премії (1911); нагороджений орденами та медалями.
Праці
- Материалы по истории русской картографии : в 3 вып. Киев : О. В. Кульженко, 1899–1910.
- Про Національну бібліотеку Української Держави // Збірник праць Комісії для вироблення законопроекту про заснування Української Академії наук у Києві. Київ : Друкарня Українського наукового товариства, 1919. С. 9–11.
- Лист Орлика до англійської королеви з 20. ХІІ. 1720 р. // Стара Україна. 1925. № 11–12. С. 201–202.
- Чужоземні подорожні по Східній Європі до 1700 р. Київ : Українська Академія наук, 1926. 208 c.
- Матеріали до історії картографії України. Київ : Археографічна комісія Всеукраїнської академії наук, 1931. 111 с.
Література
- Солонська Н. Веніамін Кордт — організатор бібліотечної справи // Вісник Книжкової палати. 2010. № 11. С. 32–34.
- Шовкопляс Т. І., Герус А. Л. Веніамін Олександрович Кордт: сторінки життя // Вісник геодезії та картографії. 2010. № 2 (65). C. 43–46.
- Винниченко І. Український період в житті В. Кордта // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 2011. Вип. 31. С. 635–641.
- Шовкопляс Т., Герус А. В. О. Кордт та його науковий доробок в історії картографії // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 2013. Вип. 38. С. 686–690.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Крайнікова Т. С. Кордт, Веніамін Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кордт, Веніамін Олександрович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
