Котляревський, Іван Петрович
Котляревський, Іван Петрович (29.08.1769, м. Полтава, Російська імперія — 29.10.1838, м. Полтава, Російська імперія) — письменник, фундатор нової української літератури, просвітник, громадський і культурний діяч.
|
Котляревський, Іван Петрович | |
|---|---|
| Народження | 1769 |
| Місце народження | Полтава |
| Смерть | 1838 |
| Місце смерті | Полтава |
| Місце поховання | Полтава |
| Напрями діяльності | літературна творчість, поезія, драматургія |
Життєпис
29.08.1769 народився І. Котляревський у м. Полтаві (Російська імперія, тепер Україна) в родині канцеляриста міського магістрату. Згодом Котляревським даровано дворянське звання.
1780–1789 — навчався у Катеринославській духовній семінарії (м. Полтава), однак духовної кар’єри не обрав. Під час навчання написав свої перші вірші до сатиричного альманаху «Полтавська муха».
1789–1793 — працював канцеляристом.
1793–1796 — вчителював у поміщицьких родинах; вивчав фольклор, записував народні пісні, прислів’я та приказки, цікавився народними звичаями та обрядами.
1796–1808 — перебував на військовій службі. Є припущення, що війська пішов через нещасливе кохання. І. Котляревський брав участь у задунайському поході російської армії 1806–1807 під час російсько-турецької війни. За виявлену хоробрість у боях, а також уміле виконання дипломатичних доручень отримав чин капітана та орден святої Анни.
1798 — у м. Петербурзі (Російська імперія, тепер Російська Федерація) опублікована бурлескно-травестійна поема «Енеїда» (три частини), яка поклала початок нової української літератури. Твір написаний народною розмовною мовою, став етапним у формуванні української літературної мови. Поема опублікована без дозволу автора.
1810 — зайняв посаду куратора Будинку виховання дітей бідних дворян (м. Полтава).
1812 — сформував 5-й український козацький полк на війну з Наполеоном, за що отримав чин майора.
1818 — став членом масонської ложі «Любов до істини», виконував роль «вітії» (оратора). Основна тема бесід у ложі — реформи царя Олександра І та їхні наслідки для Полтавської губернії.
1818–1821 — був організатором та художнім керівником Полтавського професійного театру. Співпрацював з актором М. Щепкіним, посприяв викупу його з кріпацтва. Також став членом Товариства прихильників вишуканої словесності.
1819 — написав драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».
1821 — став почесним членом петербурзького Вільного товариства любителів російської словесності.
1827–1835 — попечитель Полтавських благодійно-лікувальних закладів, що були притулком для убогих, непрацездатних, старих людей.
29.10.1838 — помер І. Котляревський. Незадовго перед смертю відпустив на волю своїх кріпаків, роздав родичам та знайомим усе своє майно. Похований у Полтаві. Прямих нащадків немає.
Література
- Сверстюк Є. Котляревський сміється // Сверстюк Є. Вибране. Мюнхен : Сучасність, 1979. С. 117–149.
- Гундорова Т. «Малоросійський маскарад»: колоніальний дискурс в «Енеїді» Котляревського і навколо неї // Українська мова та література. 2004. № 25–28. С. 9–16.
- Шевчук В. «Енеїда» Івана Котляревського в системі літератури українського бароко // Шевчук В. Муза Роксоланська. Українська література XVI–XVIII століть : у 2 кн. Київ : Либідь, 2005. Кн. 2: Розвинене бароко. Пізнє бароко. С. 649–669.
- Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. Від Куліша до Винниченка: Лекції, нариси, статті. Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 2007. 568 с.
- Ткачук М. Творчість Івана Котляревського: антропологічний та естетичний дискурси. Суми : Вид-во СумДУ, 2009. 216 с.
- Нахлік Є. Перелицьований світ Івана Котляревського: текст — інтертекст — контекст. Львів : Національна академія наук України ; Державна установа «Інститут Івана Франка», 2015. 543 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Котляревський, Іван Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Котляревський, Іван Петрович (дата звернення: 9.05.2024).
