Лунь юй
«Лунь юй» («Лунь Юй»; кит. |論語; піньїнь Lún Yǔ — «Бесіди і судження»; також відома як «Аналекти Конфуція», «Вислови Конфуція») — збірник висловлювань, діалогів, міркувань Конфуція (а також його учнів і сучасників), що увійшов до канону конфуціанства. Одне з найдавніших джерел китайської етико-філософської й політичної думки.
Зміст
Історична довідка
Припускають, що збірник «Лунь юй» був укладений учнями Конфуція вже після його смерті, у період з кін. 5 — до 1-ї пол. 3 ст. до н. е. Відомо про існування кількох версій тексту вже на порубіжжі 5–4 ст. до н. е.
За часів імператора Цінь Шіхуанді всі збережені на той час тексти висловлювань Конфуція піддавали знищенню, зокрема і «Лунь юй». На початку династії Хань (2 ст. до н. е.) текст було віднайдено і знов уведено в інтелектуальний обіг.
Написаний давньокитайською мовою. Дійшли три основні версії «Лунь юй», які різняться за кількістю ієрогліфів, розділів, стилістикою. Через те, питання про визначення оригіналу «Лунь юй» дотепер лишається дискусійним. Синологи суголосні в тому, що канонізований у 1 ст. текст, який набув поширення й популяризації, був варіантом редакції наставника ханського імператора Чжан Юя (1 ст. до н. е.).
В епоху династії Тан (7–10 ст.), текст «Лунь юй» було викарбувано на кам’яних стелах. Саме цей варіант текстів зберігся до наших часів.
Структура і зміст
Складається переважно з афористичних висловлювань, сентенцій Конфуція та його діалогів з учнями, що дотичні до різноманітної соціальної проблематики — від повсякденного життя до політики, релігії, філософії, моралі тощо.
У структурі книги виділено 20 частин, загальний обсяг — бл. 16 тис. ієрогліфів. Текст не претендує на логічну послідовність викладеного матеріалу, його частини позначені за першими ієрогліфами початкового рядка. Розділи скомпоновані за схемою «запитання від учня-співбесідника» — «відповіді від вчителя Конфуція».
Часом Конфуцій у різний спосіб відповідав на одне й те саме питання, висвітлюючи проблему з різних аспектів, часом навмисно вживав багатозначні терміни, аби надати учню імпульс до самостійного пошуку, висловлював несподівані, парадоксальні судження.
Афористичні вислови Конфуція об’єднані спільною тематикою людини, народу і держави, особливостей існування людського співтовариства, особи як носія культури і моралі. «Лунь юй» наголошує на бажаній меті й сенсі життя — сприяти поліпшенню суспільства через особистісне самовдосконалення, яке відбувається шляхом формування рис і якостей «шляхетної людини» (кит. цзюнь-цзи). Головною якістю цзюнь-цзи філософ називає людинолюбство, гуманність (жень) як засаду необхідної й бажаної культури поведінки. Антиподом шляхетній людині, яка думає і дбає про виконання суспільного обов’язку, є нікчемна (мала) людина, стурбована лише власною вигодою.
Конфуцій виокремлює також синівську пошану до старших, особливо до батька і старшого брата (сяо-ді), та вміння переносити пошанування старших членів родини на відносини в суспільстві й державі (синівська довіра і поштивість до вчителя, чиновника, можновладця тощо). Сім’я постає як мінімодель держави. Міркував про чесноти правителя і підданих, народу, правила управління державою.
«Лунь юй» містить також нотатки про вчинки Конфуція, описує його зовнішність і звички (гл. 10), подає інтелектуальний і духовний портрет вчителя.
Коментарі
Текст увійшов до конфуціанського Чотирикнижжя («Си шу»). Став джерелом багатої коментаторської традиції. Авторами найвідоміших коментарів є Хе Янь (бл. 195–249), Кун Ін-да (574–648), Чжу Сі, Жуань Юань (1764–1849), Лю Бао-нань (1791–1855). У сучасних Китаї, Японії та Кореї існують кілька коментаторських шкіл «Лунь юю».
Переклади
Перші переклади європейськими мовами з’явилися з кінця 19 ст.: російською — 1876 (В. П. Васильєв), 1919 (П. С. Попов); англійською — 1893 (Дж. Легг), німецькою — 1910, 1914 (Р. Вільгельм).
Значення
Трактат «Лунь юй» відіграв ключову роль у формуванні духовної культури як стародавнього і середньовічного, так і новочасного Китаю. Вплинув на філософську думку і культуру всього Східно-Азійського регіону. Вивчення, запам’ятовування і цитування тексту «Лунь юй» було вимогою і показником класичної освіти в китайському суспільстві. Ідеал культурної, вихованої і моральної особи в Китаї століттями ґрунтувався на приписах книги.
Цитата
«Учитель сказав: — У п’ятнадцять років я відчув потяг до навчання; у тридцятилітньому віці я утвердився; досягнувши сорока років, звільнився від вагань; у п’ятдесят пізнав веління Неба; у шістдесят мій слух став проникливим; від сімдесяти років я йду за покликом серця, не порушуючи міри.»
Конфуцій / Пер. Тетяни Рожко. Київ : Арій, 2015. С. 9.
Афоризми
- Не турбуйся про те, що люди не знають тебе, а турбуйся про те, що ти не знаєш людей
- Лише найрозумніші і найдурніші не можуть змінитися
- Людяність рідко поєднується з висловами і виразом обличчя
- Цзи-ґун спитав: «Чи можна все життя керуватися одним словом?». Учитель відповів: «Це слово — взаємність. Не роби іншим того, чого не бажаєш собі»
Джерела
- А н г л. п е р е к л. — Вrooks E. B., Brooks А. T. The Original Analects: Sayings of Confucius and His Followers. New York : Columbia University Press, 2001. 356 р.
- Watson B. The Analects of Confucius. New York : Columbia University Press, 2007. 162 р.
- П о л. п е р е к л. — Dialogi konfucjańskie. Wrocław : Ossolineum, 1976. 226 p.
- Р о с. п е р е к л. — Конфуций. Суждения и беседы. Санкт-Петербург : Азбука, 2013. 224 с.
- У к р. п е р е к л. — Конфуцій. Київ : Арій, 2015. 224 с.
- Конфуцій. Вислови. Харків : Фоліо, 2019. 208 с.
Література
- Конфуцианство в Китае: проблемы теории и практики. Москва : Наука, 1982. 262 c.
- Переломов Л. С. Конфуций: «Лунь юй». Москва : Восточная литература, 1998. 588 с.
- Lee T. H. C. Education in Traditional China: A History. Leiden; Boston; Koln : Brill, 2000. 766 р.
- Головачева Л. И. Изучение «Лунь юя» и гипотеза развития китайской письменности // Проблемы Дальнего Востока. 2000. № 3. С. 148–160.
- Шпарик О. Особливості джерельної бази досліджень педагогіки Конфуція // Історико-педагогічний альманах. 2011. Вип. 1. С. 38–43.
- Виногродский Б. Б. Конфуций. Рассуждения в изречениях. Москва : Эксмо, 2013. 224 с.
- Goldin P. The Art of Chinese Philosophy: Eight Classical Texts and How to Read Them. Princeton : Princeton University Press, 2020. 341 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Лунь юй // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лунь юй (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
