Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького

Герб Університету

Університетський комплекс

Прозекторій і клініка, 1926.

Засновники товариства
«Ватра». 1913.

Рада професорів університету, 1935.

Академік С. Ґжицький

Академік С. Ґжицький із учнями

Ректор професор В. Стибель

Лекцію з годівлі тварин читає професор
П. Столярчук

Практичне заняття з хірургії ведуть А. Гамота та А. Мисак

Студентська хорова капела «Ватра»

Лабораторія електронної мікроскопії

Емблема бібліотеки університету

Титульна сторінка Альманаху ОУВЛ

Навчальний корпус біолого-технологічного факультету

Палац Туркулів (1810–1830). Навчальний корпус факультету харчових технологій та біотехнології

Храм Святої Трійці (1881) — перша студентська церква в незалежній Україні

Льві́вський націона́льний університе́т ветерина́рної медици́ни та біотехноло́гій і́мені С. З. Ґжи́цького, ЛНУВМБ імені С. З. Ґжицького — заклад вищої освіти у м. Львові (Україна) з підготовки фахівців у сфері ветеринарної медицини і біотехнологій.

Історична довідка

Університет бере витоки від кафедри ветеринарії, заснованої 1784 при медичному факультеті Львівського університету. Першим керівником кафедри (1784–1805) номіновано випускника Віденської ветеринарної школи Юрія Хмеля (1747–1805; Австрія). Його наступниками були професори з Австрії: Франц Даубрава (1807–1811), Бенедикт Вагнер (1813–1816), Йоганн Пунчерт (1816–1817), Антоній Бухмюллер (1817–1823), Франц Еккель (1826–1833) (директор Віденського університету ветеринарної медицини, 1834–1852), Франц Фріш (1835–1839) та Франц Лаутнер (1840–1849).

26.11.1881 відкрито навчальний заклад «Цісарсько-королівська ветеринарна школа та школа підковування коней разом із клінікою-стаціонаром для тварин у Львові». Директором призначений професор Петро Зайфман (1823–1903; Австро-Угорщина) — колишній директор Варшавської ветеринарної школи, засновник і директор Казанського ветеринарного інституту. Її першими викладачами були професори Генрик Кадий (1851–1912; Австро-Угорщина) — доктор медицини, перший декан медичного факультету і ректор Львівського університету 1898–1899 та Антоній Баранський (1850–1915; Австро-Угорщина) — доктор медицини, завідувач кафедри розведення тварин, фізіології і продектів тваринництва.

31.12.1896 Ветеринарній школі надано статус академії, термін навчання збільшено з трьох до чотирьох років.

Від 1909 ректора не призначали, а обирали з-поміж професорів. Першим обраним ректором став професор Йосиф Шпільман (1855–1920; Австро-Угорщина) — доктор медицини, професор фармакології та фізіології, головний редактор журналу «Ветеринарний огляд» («Przegląd Weterynarski», 1886–1898), засновник бактеріологічної лабораторії та Львівської бактеріологічної школи, автор близько 40 наукових праць, опублікованих польською, німецькою та французькою мовами, член європейських наукових товариств.

1913 в академії заснували перше українське товариство ветеринарних медиків «Ватра», яким опікувався доктор біологічних наук, знавець і популяризатор української культури Вацлав-Даміан Морачевський (1867–1950; Польща —Україна). Товариство згуртувало українських студентів і випускників академії в національне об’єднання. Після проголошення 01.11.1918 Західно-Української Народної Республіки вони утворили ядро ветеринарної служби (близько 50 ветеринарних старшин і 70 підстаршин) Української Галицької Армії. Наступне покоління студентів-ватрівців — Ярослав Косарчин (1919–1951), Всеволод Лемеха (1919–1946), Євген Лужецький (1918–1947) — взяло дієву участь у русі Опору тоталітарним режимам в Україні під час Другої світової війни і в повоєнні роки.

Університет неодноразово реорганізовували, змінювали структуру й назву:

1784–1849 — кафедра ветеринарії при медичному факультеті Львівського університету;

1881–1897 — Львівська цісарсько-королівська ветеринарна школа;

1897–1919 — Львівська цісарсько-королівська ветеринарна академія;

1919–1922 — Львівська ветеринарна академія;

1922–1939 — Львівська академія ветеринарної медицини;

1939–1941 — Львівський ветеринарний інститут;

липень 1941 — лютий1942 — Львівський державний ветеринарний інститут;

лютий – вересень 1942 — Львівські ветеринарні інститути;

1942–1944 — Львівські державні ветеринарні фахові курси;

1944–1946 — Львівський ветеринарний інститут;

1947–1949 — Львівський державний ветеринарний інститут;

1949–1954 — Львівський ветеринарно-зоотехнічний інститут;

1954–1992 — Львівський зооветеринарний інститут;

1992–1994 — Львівська академія ветеринарної медицини;

1994 закладу присвоєно ім’я професора С. Ґжицького (щорічно проводять наукові заходи «Лекції С. Ґжицького»):

1994–1998 — Львівська академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького;

1998–2003 — Львівська державна академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького;

2003–2007 — Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького;

2007 — Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Ректор — В. Стибель (від 2014).

Характеристика

Структура

ЛНУВМБ імені С. З. Ґжицького — заклад вищої освіти з розгалуженою структурою. Станом на 2021 створено 36 кафедр на 5-ти факультетах:

ветеринарної медицини;
біолого-технологічний;
харчових технологій та біотехнології;
економіки та менеджменту;
ветеринарної гігієни, екології та права.

Інші підрозділи:

клініка для дрібних тварин;
лабораторія електронної мікроскопії;
науково-навчально-виробничий центр «Комарнівський»;
наукова бібліотека;
9 музеїв;
спорткомплекс із спеціалізованими залами: ігровим, боротьби, гімнастичним і важкоатлетичним;
Рожищенський фаховий коледж ЛНУВМБ імені С. З. Ґжицького (м. Рожище Волинської області);
пансіонат «Ксеня» (смт Східниця Львівської області).

Освітня діяльність

Спеціальності:

«ветеринарна медицина» (магістр);
«ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза» (магістр);
«технологія виробництва та переробки продукції тваринництва» (бакалавр, магістр);
«водні біоресурси та аквакультура» (бакалавр, магістр);
«харчові технології» (бакалавр),
«технології зберігання, консервування та переробки м’яса» (магістр);
«технології зберігання, консервування та переробки молока» (магістр);
«технології жирів і жирозамінників» (магістр);
«біотехнології та біоінженерія» (бакалавр, магістр);
«хімічні технології та інженерія» (бакалавр);
«фармація, промислова фармація» (магістр);
«фізична терапія, ерготерапія» (бакалавр);
«фізична культура і спорт» (бакалавр);
«екологія» (бакалавр, магістр);
«право» (бакалавр, магістр);
«менеджмент» (молодший бакалавр, бакалавр);
«менеджмент організацій та адміністрування»(магістр);
«менеджмент ІТ-сфери та бізнес-аналітика» (магістр);
«маркетинг» (бакалавр, магістр);
«туризм» (бакалавр, магістр);
«економіка» (бакалавр);
«економіка довкілля і природних ресурсів» (магістр);
«публічне управління та адміністрування» (магістр);
«освітні, педагогічні науки» (магістр).

Станом на 2021 в Університеті — близько 4000 студентів та аспірантів денної, вечірньої та заочної форм навчання; освітній процес забезпечують 363 викладачі, зокрема 53 доктори наук, 249 кандидатів наук.

Університет здійснює підготовку фахівців із ветеринарної медицини також для громадян Польщі, Індії, Лівану, Кенії, Тунісу, Марокко, Нігерії, Єгипту, Лівії, Еквадору, Ізраїлю, США та Канади; для них запроваджено викладання усіх дисциплін англійською мовою.

Функціонують секції з вільної та греко-римської боротьби, боротьби на поясах «Алиш», легкої атлетики, пауерліфтингу, боксу, волейболу, гандболу, футболу, футзалу, настільного тенісу, бадмінтону, веслування на байдарках та каное, спортивної аеробіки, шахів, важкої атлетики.

У відділі соціально-культурного розвитку Університету діють:

народний ансамбль танцю «Підгір’я»;
народний ансамбль бандуристів «Кобза»;
народний оркестр «Намисто»;
народний чоловічий хор «Дзвін»;
народна хорова капела «Ватра»;
творча майстерня «Барвистий дивоцвіт».

Науково-дослідна діяльність

Сформовано наукові школи:

Львівська школа біохімії тварин С. Ґжицького;
Наукова школа фізіології тварин;
Наукова школа ветеринарних акушерів.

У вересні 1908 Академія отримала право надавати науковий ступінь доктора ветеринарної медицини, за особливі заслуги — звання почесного доктора (doctor honoris causa).

Індекс Гірша Університету згідно з наукометричними базами даних Scopus та Web of Science становить 21.

Функціонують 3 спеціалізовані вчені ради з правом присудження наукового ступеня кандидата та доктора наук за спеціальностями:

03.00.13 «Фізіологія людини і тварин»;
06.02.01 «Розведення та селекція тварин»;
06.02.02 «Годівля тварин і технологія кормів»;
16.00.02 «Патологія, онкологія і морфологія тварин»;
16.00.04 «Ветеринарна фармакологія та токсикологія»;
16.00.07 «Ветеринарне акушерство»;
16.00.11 «Паразитологія».

Університет здійснює підготовку науково-педагогічних кадрів в аспірантурі та докторантурі за спеціальностями:

211 «Ветеринарна медицина»;
212 «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза»;
204 «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва»;
051 «Економіка»;
073 «Менеджмент»;
281 «Публічне управління та адміністрування».

Видавнича діяльність

«Ветеринарний огляд» («Przegląd Weterynarski», 1886–1939);
науково-практичний журнал «Сільський господар» (1926–1939, 1942–1944, відновлено 1996);
«Інформативний листок» Об’єднання українських ветеринарних лікарів (1946–1984);
«Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького» (1998) у 4 серіях: «Ветеринарні науки», «Сільськогосподарські науки», «Технічні науки» та «Економічні науки» (усі — 2010);
«Український журнал ветеринарних та сільськогосподарських наук» («Ukrainian Journal of Veterinary and Agricultural Sciences», з 2019);
газету «Світ Університету» (1996) з додатком «Гаудеамус» («Gaudeamus») іноземними мовами (2011).

Міжнародна співпраця

Станом на 2021 Університет співпрацює із Вроцлавським природничим університетом, Люблінським природничим університетом, Жешувським університетом, Вармінсько-Мазурським університетом, Варшавським природничим університетом, Познанським природничим університетом, Краківським сільськогосподарським університетом імені Г. Коллонтая, Лодзьким університетом, Опольським університетом, Поморською академією в Слупську, Старопольською вищою школою в Кельцах (Польща), Віденським університетом ветеринарної медицини (Австрія), Азербайджанським державним аграрним університетом, Західно-Казахстанським аграрно-технічним університетом імені Жангір-хана, Латвійським сільськогосподарським університетом, Люблянським університетом (Словенія), Пряшівським університетом (Словаччина), Університетом Афйон Коджатепе (Туреччина), Університетом святого Іштвана (Угорщина).

У рамках програми «Еразмус +» студенти проходять навчання, викладачі —стажування у закладах вищої освіти країн Європейського Союзу. Реалізовується проект Європейського Союзу «Еразмус +» напряму розвиток потенціалу вищої освіти «Поліпшення навичок із лабораторної практики у фахівців агропродовольчого сектору Східної Європи».

Від 2001 Університет є членом світового Консорціуму вищих аграрних закладів освіти; від 2003 факультет ветеринарної медицини — член Європейської асоціації ветеринарних навчальних закладів, від 2011 — Європейської асоціації ветеринарних лікарів (Італія).

Серед випускників Університету — відомі вчені, високопосадовці та громадські діячі:

Роман Барановський, Остап Бородієвич, Володимир Величко, Ярослав Ґелета, Іриней Ратич, Григорій Седіло, Олексій Сергієнко, Сергій Сморщок, Володимир Снітинський, Юрій Тихонов, Богдан Ткачук (США);
Маркіян Голик, Володимир Король (Канада);
Степан Барчинський, Роман Микитович (Австралія);
Ігор Коцюмбас, Степан Кусень, Петро Лагодюк, Іван Макар, Ярослав Мацюк (Білорусь);
Яків Германюк, Дмитро Голбан (Молдова);
Борис Чухрій, Валентин Яблонський (Україна).

Значення

Наукові праці та освітня діяльність П. Зайфмана, Г. Кадия, А. Баранського, Й. Шпільмана, С. Круліковського, П. Кретовича, В. Кульчицького, А. Клісецького, К. Лопатинського, С. Леґежинського, Й. Нусбаума-Гіляровича, З. Марковського, В.-Д. Морачевського, Т. Ольбрихта, М. Стахурського, О. Закшевського, А. Травінського, С. Фібіха, К. Щудловського, Б. Яновського принесли Ветеринарній школі та Академії ветеринарної медицини європейське визнання.

ЛНУВМБ імені С. З. Ґжицького — важливий регіональний центр освіти і науки. Університет має давню історію, академічні традиції та належить до знаних в Україні й за кордоном закладів вищої освіти.

Ректори університету

Термін	Ректори
1881–1894	Петро Зайфман
1894–1910	Йосиф Шпільман
1911–1913	Станіслав Круліковський
1913–1915	Мєчислав Грабовський
1915–1917	Станіслав Фібіх
1917–1919	Володимир Кульчицький
1919–1920	Казимєж Панек
1920–1923	Зиґмунт Марковський
1923–1925	Станіслав Немчицький
1925–1927	Вацлав-Даміан Морачевський
1927–1930	Зиґмунт Марковський
1930–1935	Броніслав Яновський
1935–1936	Юрій Александрович
1936–1939	Казимєж Щудловський
1939–1940	Іван Чинченко
1940–1941	Афанасій Носик
1941–1942	Степан Ґжицький
весна–літо 1942	Оскар-Луїс Габерзанґ
1942–1944	Юрґен Вітте
1944	Казимєж Щудловський
1944–1948	Роман Чеботарьов
1948–1953	Ніколай Сьомушкін
1953–1955	Борис Морошкін
1955–1957	Анатолій Калінін
1957–1965	Данило Василенко
1965–1989	Степан Стояновський
1989–2009	Роман Кравців
2009–2013	Василь Гунчак
2013	Михайло Гладій
з 2014	Володимир Стибель

Додатково

Першим доктором і професором ветеринарної медицини в Галичині став Юрій Хмель.

В. Кульчицький (1862–1936) — доктор, професор, завідувач кафедри анатомії, вчений-зоолог, анатом та орієнталіст, 1917–1919 ректор (єдиний до того часу ректор-українець від заснування освітнього закладу). Під час Першої світової війни єдиний з керівництва академії залишився на праці і не дав розграбувати майно академії, підтримав пожертвуванням студентське товариство «Ватра».

Спільно з Люблінським природничим університетом у рамках програми транскордонного співробітництва за кошти Європейського Союзу реалізовано проект «Створення ветеринарної школи передових методів діагностики зі спеціалізованими лабораторіями».

Реалізовано проект «Інноваційний підхід до історичної спадщини: наукова спадщина ветеринарної медицини українсько-польського пограниччя».

На базі Університету проводять чемпіонати України з вільної та греко-римської боротьби, з важкої атлетики.

Література

Альманах Об’єднання українських ветеринарних лікарів 1950–1980. Нью-Йорк; Чікаґо; Вінніпеґ, 1980. 356 с.
Nauki weterynaryjne we Lwowie do roku 1945 / S. T. Sroka. Rzeszów, 1999. 385 s.
Wybitni Polscy Lekarze Weterynarii XX wieku w nauce i zawodzie. Lublin : Lubelskie Towarzystwo Naukowe, 2005. 480 s.
Падура М., Тимочко М. Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького // Енциклопедія Львова. Т. 4. За ред. А. Козицького. Львів : Літопис, 2012. С. 386–382.
Львівська державна академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького (1784–2000) / Авторський колектив. Львів : Модерн-2, 2000. 904 с.
Вчені університету: 1784–2014. Довідник / Авт.-уклад. М. Падура. Львів : Галицька видавнича спілка, 2015. 572 с.
Історія // Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. URL: https://lvet.edu.ua/index.php/universytet/istoriia.html https://scholar.google.com/citations?user=-i79w78AAAAJ&hl=uk https://publons.com/institution/612193/

Автор ВУЕ

В. В. Стибель,

М. М. Тимочко,

О. М. Федець.

Покликання на цю статтю: Стибель В. В., Тимочко М. М., Федець О. М. Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького (дата звернення: 27.04.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.04.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького

Зміст

Історична довідка

Характеристика

Структура

Освітня діяльність

Науково-дослідна діяльність

Видавнича діяльність

Міжнародна співпраця

Значення

Ректори університету

Додатково

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України