Містобудування
Містобудува́ння, урбані́стика — комплексна діяльність суспільства щодо організації та розвитку населених місць і їх систем.
Діяльність у сфері містобудування спрямована на створення матеріально- просторового середовища життєдіяльності людини в населених пунктах та районах розселення. Відповідно до законодавства України об’єктом містобудування є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов’язаного комплексного розміщення основних об’єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів, територій територіальних громад, населених пунктів, їх частин. Суб’єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Містобудівна діяльність охоплює дослідження, проєктування та управління процесами реалізації заходів, що визначають формування і розвиток функціональної та архітектурно-планувальної структури населених рунктів і районів згідно з демографічними, соціальними, економічними вимогами та природно-екологічними умовами; розвиток інженерної та транспортної інфраструктури; збереження традиційного характеру середовища. Засобами вирішення містобудівних завдань є раціональна планувальна організація території та узгоджене взаєморозташування житлових районів, виробничих комплексів, рекреаційних зон, громадських центрів тощо. Містобудівна діяльність заснована на принципах історичної спадкоємності, що віддзеркалює об’єктивні умови безперервного процесу розвитку населених пунктів.
Містобудівна діяльність відбувається у межах містобудівної системи. Це відносно відокремлена функціонально пов’язана частина організованого людиною просторового середовища, у якій реалізується комплекс основних видів соціальної активності населення, обумовлених досягнутим рівнем розвитку суспільства. В основі формування структури та меж містобудівної системи лежить сукупність територіальних зв’язків — трудових (місць розселення з місцями прикладання праці) і культурно-побутових (місць розселення з місцями обслуговування). Регіональним містобудівним системам, сформованим на базі найбільших міст, притаманна цілісність як передумова комплексного розвитку. Чисельність населення таких містобудівних систем — 5—9 млн. осіб, площа території — 10–12 тисяч кв. км. (Київська міська агломерація). Тут переважають внутрішні організаційно-господарські та соціально-економічні зв’язки; локалізовано забезпечення усіх потреб населення; досягнуто відносної замкненості міграційних процесів. Тому регіональні містобудівні системи є основними об’єктами містобудівного дослідження, проєктування й управління процесами подальшого розвитку населених пунктів та районів розселення.
Це реалізується в містобудівній політиці — основних напрямах діяльності суспільства щодо формування середовища проживання людини. Сюди входять вибір форм і систем розселення та типів населених пунктів, які відповідають загальним цілям і соціальним пріоритетам суспільства, його економічним, технічним і містобудівним можливостям. Втілюючи ставлення суспільства до природного середовища, історико-культурної спадщини, містобудівна політика встановлює стандарти середовища проживання людини і пріоритети містобудівної діяльності.
Регулятором містобудівної діяльності є містобудівне законодавство як сукупність законів, державних актів, юридичних норм, що встановлюють порядок правових взаємовідносин між усіма учасниками цієї діяльності (органи влади та місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі замовники та розробники містобудівної документації). Містобудівне законодавство визначає їхні права і обов’язки, порядок регулювання містобудівної діяльності, землекористування, ведення містобудівного кадастру, контролю за плануванням і забудовою населених пунктів, порядок вирішення спірних питань тощо. Основним законодавчим актом є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (2011, зі змінами й доповненнями), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Містобудівна діяльність реалізується на основі містобудівної документації — затверджених текстових та графічних матеріалів з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Джерело
- Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text
Література
- Дьомін М. Містобудівна політика; Містобудівна система; Містобудівне законодавство; Містобудування // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 76–77.
- Вечерський В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам'яткоохоронних досліджень населених місць. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2003. С. 8–21.
- Degros A., Bagarić A., Bauer S. et al. Basics of Urbanism. Zürich : Park Books, 2021. 244 p.
- The New Urban Condition Criticism and Theory from Architecture and Urbanism / Ed. by L. Medrano, L. Recamán, T. Avermaete. New York : Routledge, 2021. 314 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Містобудування // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Містобудування (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
