Мішин, Василь Павлович

Мі́шин Васи́ль Па́влович (18.01.1917, м. Павловський Посад, тепер Московської області, РФ — 10.10.2001, м. Москва, тепер РФ) — вчений у галузі механіки, процесів управління і фізико-технічних проблем енергетики, конструктор ракетно-космической техники, академік АН СРСР (з 1966), Герой Соціалістичної Праці (1956).

1941 закінчив Московський авіаційний інститут (MAI), працював у науково-дослідних установах і конструкторських організаціях.

З 1959 — професор, з 1974 — завідувач кафедри MAI.

Один із основоположників радянської практичної космонавтики. Соратник С. Корольова, який продовжив його роботи в галузі космонавтики. 8 років перебування на посаді Генерального конструктора (1966-1974) Центрального конструкторського бюро експериментального машинобудування (тепер — Ракетно-космічна корпорация «Енергія» імені С. П. Корольова) призвели до організаційної кризи структури, створеної Корольовим. Почавши втілювати в життя проєкт Корольова з космічних кораблів «Союз», Мішин під тиском керівництва приймав рішення про запуск космічних апаратів з недоробками. Це призвело до двох трагедій, в яких загинули 4 радянські космонавти, і невдач на орбіті (в основному пов'язаних зі стикуванням). Саме провал радянської місячної програми спричинив усунення Мішина з цієї посади та призначення на неї В. Глушка.

Основні праці — з питань прикладної механіки.

Нагороджений трьома орденами Леніна, іншими орденами, медалями.

Ленінська премія, 1957.