Національний лісотехнічний університет України
Націона́льний лісотехні́чний університе́т Украї́ни (НЛТУ України) — багаторівневий поліфункціональний заклад вищої освіти (ЗВО) у м. Львові, Україна (1874); єдиний в Україні ЗВО лісового профілю.
|
Національний лісотехнічний університет України (НЛТУ України) | |
|---|---|
| Тип | заклад вищої освіти |
| Рік створення | 1874 |
| Профіль діяльності | лісове господарство |
| Розташування | Львів, Україна |
| Веб-сайт | https://nltu.edu.ua/ |
Зміст
Статус
НЛТУ України підпорядкований Міністерству освіти і науки України.
Статус національного присвоєно у 2005.
Рейтинги
- 1-е місце серед ЗВО України в рейтингу «UI Green Metric World University Ranking 2021» (144 місце серед 912 університетів світу);
- 59-е місце в рейтингу «ТОП-200 Україна 2022»;
- 83-е місце в рейтингу «Ranking Web of Universities 2022».
Офіційний веб-сайт
Девіз
Ad naturam vivere discimus — Вчимося жити в гармонії з природою.
Історична довідка
Перший лісівничий заклад на теренах Західної України — Крайову школу лісового господарства — було відкрито 24.10.1874 у м. Львові; першим директором був Г. Стшелецький (1819–1901; Україна). Наприкінці століття при школі почали працювати два музеї — ботанічний і зоологічний; було закладено бібліотеку, дослідну ділянку (прощею 2 га), запроваджено кафедральну систему освіти. 19.11.1908 Крайова школа отримала статус вищої і прирівняна у правах до вищих навчальних закладів.
У листопаді 1919 Вищу крайову школу лісового господарства об’єднано з Технічною і Рільничою академіями та сформовано таким чином рільничо-лісовий факультет Вищої політехнічної школи (тепер Національний університет «Львівська політехніка»).
Прийом української молоді на факультет був значно обмежений і не перевищував 5%. Тому для підготовки національних кадрів українською громадськістю (одним із ініціаторів було Наукове товариство імені Тараса Шевченка) 1921 у м. Львові утворено Український таємний університет (проіснував до 1925), серед 4 факультетів якого був і лісовий (а з 1923 — лісо-агрономічний), на якому продовжували навчати спеціалістів та підтримувати розвиток природно-заповідної справи.
Станом на 1933 на рільничо-лісовому факультеті працювало 18 кафедр, 11 з яких у м. Львові, а решта — в м. Дублянах (тепер Львівська обл.).
Опікувався вирішенням проблем охорони лісів, розвитку природно-заповідної справи, підготовки висококваліфікованих лісових фахівців доклав митрополит Української греко-католицької церкви А. Шептицький. 1938 за сприяння митрополита було утворено Лісовий науково-дослідний інститут (припинив діяльність 1944) у м. Львові, Дослідне лісництво у с-щі Янові (тепер стм Івано-Франкове Львівської області) та Лісова науково-дослідна станція в с. Страдчі (тепер Львівська область).
У жовтні 1939 заклад перейменовано на Львівських політехнічний інститут.
1941–1944 інститут працював неповноцінно, окремі факультети було ліквідовано нацистами. Від 30.09.1946 на основі сільськогосподарського і лісогосподарського факультетів Львівського політехнічного інституту було організовано Львівський сільськогосподарський інститут із чотирма факультетами: агрономічним, плодоовочевим, механізації сільського господарства і землевпорядкування з геодезичним відділом та лісогосподарським. На всіх факультетах було відкрито заочні відділення. 01.09.1948 лісогосподарський факультет інституту було реорганізовано в лісомеліоративний, а 1949 призупинено набір на перший курс; від 16.09.1954 навчальну базу передано Львівському лісотехнічному інституту (було утворено 15.01.1945 постановою Кабінету Міністрів УРСР.
1951 у Львівському лісотехнічному інституту відкрито аспірантуру. У листопаді 1954 було об’єднано лісомеліоративий факультет Львівського сільськогосподарського інституту з лісогосподарським факультетом Львівського лісотехнічного інституту і передано до його структури Янівського навчально-дослідного лісгоспу. У 1955 навколо навчально-адміністративного корпусу було закладено дендропарк із понад 200 видами і формами деревних рослин.
У 1988 Львівському лісотехнічному інституту було присвоєно ім’я академіка П. Погребняка. У березні 1993 заклад очолив Ю. Туниця, за ініціативи якого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.1993 № 643 на базі Львівського лісотехнічного інституту імені П. С. Погребняка утворено Український державний лісотехнічний університет (УкрДЛТУ). Підставою для формування нового ЗВО стали результати державної акредитації та отримання ліцензії на ведення освітньої діяльності за четвертим освітньо-кваліфікаційним рівнем.
16.05.2005 указом Президента України, ураховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності УкрДЛТУ та вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, університету надано статус національного й перейменовано у Національний лісотехнічний університет України.
Із 2021 НЛТУ України очолює В. Загорський.
Ректори
1945–1953 — В. Гарузов;
1953–1959 — Ю. Третяк;
1959–1982 — А. Яцюк;
1982–1993 — В. Кучерявий;
1993–2021 — Ю. Туниця;
Із 2021 — В. Загорський
Підготовка фахівців
Освітньо-кваліфікаційні рівні, аспірантура, докторантура
Станом на 2022 НЛТУ України здійснює підготовку фахівців за освітньо-професійними програмами різних рівнів, зокрема за 28 освітньо-професійними бакалаврськими програмами, 22 освітньо-професійними магістерськими програмами, 9 освітньо-науковими програмами докторів філософії.
Викладацький склад
Освітній процес забезпечують 306 висококваліфікованих викладачів та наукових працівників: 44 доктори наук, професори та 175 кандидатів наук, доценти.
Загальна кількість студентів, випускників
Станом на 2022 в НЛТУ України навчається близько 4000 студентів.
Університетський кампус
На території НЛТУ України розміщено студентське містечко, де знаходяться гуртожитки, комбінат громадського харчування, медпункт, стадіон, спортивні споруди, виробничі майстерні.
Структурні підрозділи
У структурі НЛТУ України функціонують:
- чотири Навчально-наукові інститути:
- лісового і садово-паркового господарства;
- інженерної механіки, автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій;
- деревообробних та комп’ютерних технологій і дизайну;
- екологічної економіки і менеджменту;
- два відокремлені структурні підрозділи:
- Технологічний фаховий коледж (м. Львів);
- Закарпатський лісотехнічний фаховий коледж (м. Хуст, Закарпатська область).
Станом на 2022 освітній процес забезпечують 37 кафедр.
До структури ЗВО також належать:
- ботанічний сад загальнодержавного значення;
- Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат;
- природний заповідник «Розточчя»;
- центр доуніверситетської та післядипломної освіти;
- науково-технічна бібліотека;
- науково-дослідна частина;
- Мала лісова академія;
- Поліська науково-навчальна лісоекологічна лабораторія;
- Причорноморсько-степова навчально-наукова лабораторія лісорозведення та екології;
- лабораторія біотехнологій та екологічного моніторингу;
- навчально-наукові лісоекологічні стаціонари (смт. Шацьк, смт. Східниця, м. Моршин);
- оздоровчо-спортивний табір «Лісотехнік» (с. Рибаківка Миколаївської області).
При НЛТУ України діють Народна хорова капела «Діброва» та Народний ансамбль танцю «Полонина».
В університеті (станом на 2022) працюють 179 осіб, які є авторами об’єктів права інтелектуальної власності. Деякі з них є авторами 20 і більше охоронних документів на об’єкти права промислової власності. Університетські банки об’єктів права інтелектуальної власності складають більше 1000 найменувань, а звітної науково-технічної продукції 1700 одиниць. На бухгалтерському обліку в якості нематеріальних активів знаходяться 206 об’єктів права промислової власності. З них близько 100 — це об’єкти права промислової власності класу В-27 Міжнародної патентної класифікації — обробка і консервування деревини та подібних матеріалів.
Видавнича діяльність
Наукові фахові видання України, категорія «Б»:
- Науковий вісник НЛТУ України;
- Ефективність державного управління;
- Наукові праці Лісівничої академії наук України.
Науково-практичні видання:
- Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість;
- Журнал «Український ліс».
Науково-популярні видання:
- Газета «Освіта лісівнича».
Інновації
В університеті створено єдину у світовій практиці інновацію «Великогабаритні абразивні інструменти для калібрування — шліфування повноформатних деревинностружкових плит». Результати досліджень і розробок університету захищені численними охоронними документами, зокрема патентами на винаходи та патентами на промислові зразки.
Міжнародна співпраця
Магістри лісового господарства НЛТУ України вивчають досвід збереження біорізноманіття у національному парку «Берхтесгаден» (ФРН)
Університет є членом авторитетних міжнародних організацій у галузі лісового господарства та охорони довкілля: Міжнародної спілки лісових дослідницьких організацій (International Union of Forest Research Organisations IUFRO), Європейського інституту лісу (European Forest Institute EFI), Академічної мережі європейських університетів лісотехнічного профілю SILVA Network, Програми Балтійського Університету (Baltic University Program BUP), Ради європейських лісівників (Council of European Foresters CEF).
Міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво університету організовано за такими напрямками: стале лісокористування, ведення наближеного до природи лісового господарства, посилення стійкості вразливих лісових екосистем в умовах змін клімату, використання недеревних ресурсів лісу, лісовий менеджмент, екологічна економіка, економіка та менеджмент лісових підприємств, технології деревообробки, технології виробів із деревини.
Участь університету у виконанні міжнародних програм і проєктів:
- «Розширення можливостей всіх зацікавлених сторін на регіональному рівні щодо реалізації потенціалу європейської біоекономіки» (POWER4BIO) у рамках Програми ЄС «Горизонт 2020»;
- «Розподілена, інтегрована й узгоджена лісова інформація для перспектив розвитку біоекономіки» (DIABOLO) у рамках Програми ЄС «Горизонт 2020»;
- «Підтримка визнання кваліфікацій для українських університетів» (QUARSU) у рамках програми ЄС Еразмус+ (напрям КА2) ;
- наукові дослідження за програмою Європейської співпраці в галузі науки і технології COST (FP1203, FP1301, CA15226, CA15206, FP1401 та ін.);
- «Зелені університети» за фінансової підтримки Вишеградського фонду;
- «Переформування соснових деревостанів до наближених до природи лісів в Україні з особливим врахуванням стійкості до пожеж та екстремальних погодних умов на засадах інтегрованого менеджменту пожеж» (RESILPINE) за фінансової підтримки Федерального міністерства продовольства та сільського господарства Німеччини;
- «Деревообробна промисловість і зайнятість» (WoodForWork) за фінансової підтримки Федерального міністерства продовольства та сільського господарства Німеччини;
- «Минулий розвиток, сучасний стан та ймовірне майбутнє ялини європейської в Східній та Центральній Європі — SURGE-Pro» за підтримки фундації Фольксваген;
- проєкти мобільності за напрямом КА107 програми ЄС Еразмус+ (понад 120 реалізованих мобільностей).
Університет має 62 чинні угоди про міжнародне співробітництво з 53-ма партнерами (освітні та наукові установи і організації професійного спрямування). Географія міжнародного партнерства включає 19 країн світу: Австрія, Азербайджан, Греція, Грузія, Іспанія, Італія, Китай, Литва, Молдова, Німеччина, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Угорщина, Чехія, Швеція.
Відомі випускники
Серед випускників університету:
- поетеса Атена-Святомира Пашко (1931–2012);
- заслужений лісівник УРСР В. Башта (1937–1993);
- міністр лісової і деревообробної промисловості України (1965–1987) І. Грунянський (1923–2010);
- учасник Революції гідності, Герой України О. Капінос (1984–2014);
- заслужений працівник сільського господарства України (1992), голова Державного комітету лісового господарства України (2010), народний депутат України 6-го скликання М. Шершун (нар. 1951);
- член офіційної делегації України на 19-й спецсесії Генеральної Асамблеї ООН (1997), член офіційної делегації України на 63-й сесії Генеральної Асамблеї ООН (2008), член офіційної делегації України на Конференції ООН з питань сталого розвитку «Ріо+20»(2012), автор ідеї та концепції Екологічної Конституції Землі, президент Лісівничої академії наук України, ректор (1993–2021) НЛТУ України, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професор Ю. Туниця;
- міністр економіки України (1993–1995) віце-прем’єр міністр України (1995–1996), голова постійного представництва України при Європейському Союзі (2000–2007), Надзвичайний і повноважний посол України (2002) Р. Шпек (нар. 1954).
Література
- Криницький Г. Т., Дудок В. В. Національний лісотехнічний університет України: ретроспектива та перспективи розвитку // Наукові праці Лісівничої академії наук України. 2013. Вип. 11. С. 263–267.
- Пунько Б. Стратегія розвитку Національного лісотехнічного університету України: програма дій. Львів : Сполом, 2014. 39 с.
- Національний лісотехнічний університет України / Гол. редкол. Ю. Ю. Туниця. Київ : [б. в.], 2014. 247 с.
- Миклуш С. І., Хомюк П. Г., Гаврилюк С. А. Лісівнича освіта і наука в Національному лісотехнічному університеті України: Здобутки, проблеми, перспективи // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. 2019. Т. 29. № 10. С. 38–44.
- Туниця Ю. Ю., Адамовський М. Г., Борис М. М. та ін. Національний лісотехнічний університет України — лідер вітчизняної освіти і науки в досягненні цілей сталого розвитку // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. 2019. Т. 29. № 10. С. 9–17.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Борис М. М. Національний лісотехнічний університет України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Національний лісотехнічний університет України (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 04.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
