Нитченко, Дмитро Васильович
Ни́тченко, Дмитро́ Васи́льович (псевдоніми — Дмитро Чуб, Остап Зірчастий; 21.02.1905, м. Зіньків, тепер Полтавської області, Україна — 15.09.1999, м. Мельбурн, Австралія) — письменник, поет, літературознавець, педагог, громадський діяч. Дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка.
|
Нитченко, Дмитро Васильович | |
|---|---|
| Псевдоніми | Дмитро Чуб, Остап Зірчастий |
| Народження | 21.02.1905 |
| Місце народження | Зіньків |
| Смерть | 15.09.1999 |
| Місце смерті | Мельбурн |
| Напрями діяльності | письменник, поет, літературознавець, педагог, громадський діяч |
Життєпис
Народився в м. Зінькові в заможній селянській родині. Закінчив Зіньківську індустріально-технічну школу, продовжував освіту в м. Краснодарі на робітничому факультеті (до 1928). Працював слюсарем, фрезерувальником, помічником машиніста.
Закінчив Харківський педагогічний інститут і технікум іноземних мов (1934), викладав українську мову та літературу в середній школі, на курсах підвищення кваліфікації вчителів, в інститутах. Від 1929 працював у Державному видавництві України, згодом (до 1934) — у харківському видавництві «Література і мистецтво».
В роки Другої світової війни брав участь у боях; у районі В’язьми потрапив у німецький полон. Перебуваючи після війни в таборах переміщених осіб у м. Новому Ульмі (Німеччина), викладав українську мову в таборових школах, дописував до «Українських вістей», згодом був у цій газеті літературним працівником.
1949 виїхав до Австралії, оселився в м. Мельбурні. Організовував українські недільні школи, керував школою в передмісті Сіднея Ньюпорті. Від 1951 очолював шкільну раду шт. Вікторія, 1953–1963 — Українську центральну шкільну раду Австралії. Викладав українську мову в школах та на курсах.
Творчість
Друкуватися почав 1922.
Належав до письменницьких організацій «Гарт» і «Пролітфронт». Під псевдонімами Дмитро Чуб та Остап Зірчастий друкував свої твори в газетах «Наш вік» (Канада), «Українські вісті» (Німеччина), журналі «Нові дні» (США). Організував приватне видавництво «Ластівка».
Заснував і очолював Літературно-мистецький клуб ім. В. Симоненка. Від 1954 видавав альманах «Новий обрій». Публікував власні спогади й літературознавчі дослідження.
Праці
«Шевченко в житті» (1947), «На гадючому острові», «Вовченя», «Це трапилось в Австралії» (1953), «В лісах під В’язьмою» (1958), «Живий Шевченко» (1963), «Український правописний словник» (1968), «Стежками пригод» (1975), «Елементи теорії літератури і стилістики» (1975, 1979, 1995), «Пригодницькі оповідання» (1975), «З новогвінейських вражень» (1977), «Б. Антоненко-Давидович» (1979), «На життєвому і творчому шляху В. Г. Гжицького» (1981), «Люди великого серця» (1981), «Відлуння великого голоду в спогадах очевидців в українській літературі» (1982), «Як Москва русифікує Україну» (1982), «У дзеркалі життя і літератури» (1982), «Від Зінькова до Мельбурна» (1990), «Під сонцем Австралії» (1994), «Силуети» (1996, 1998), «Листи письменників» (т. 1–5, від 1992).
Нагороди і визнання
Відзначений нагородами діаспори — Союзу українських організацій Австралії, видавництва «Євшан-зілля» (Торонто, Канада), а також американськими фондами.
У 1990-х вшанований в Україні преміями ім. Г. Сковороди та ім. Лесі Українки. 1991 прийнятий до Спілки письменників України.
Після смерті діяча в 1999 Лігою українських меценатів та його сім'єю заснована Літературна премія імені Дмитра Нитченка (присуджується щорічно за пропаганду українського друкованого слова).
Література
- Кислиця Д. Дмитрові Нитченкові – 70 минуло // Нові дні (Канада). 1976. № 323
- Сорока П. Дмитро Нитченко-Чуб – літературний портрет. Тернопіль, 1996.
- Павлишин М. Дмитро Нитченко: 1905–1999 // Сучасність. 2000. № 4.
- Дмитро Нитченко – людина ідеї. К., 2005.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Винниченко І. І. Нитченко, Дмитро Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Нитченко, Дмитро Васильович (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
