Патон, Борис Євгенович

Прсаопсао.jpg

Пато́н, Бори́с Євге́нович [27.11.1918 (за іншими даними — 14.11.1918, м. Київ — 19.08.2020, там само] — учений у галузі металургії, технології металів, електрозварювання та матеріалознавства, державний і громадський діяч, доктор технічних наук, професор (з 1952), академік НАН України (з 1958), член АН СРСР (з 1962), академік РАН (з 1992), член низки іноземних академій та наукових товариств країн Європи, Азії та Америки, заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1968), заслужений винахідник СРСР (з 1983). Син академіка Є. Патона.

Патон, Борис Євгенович

Народження 27.11.1918
Місце народження Київ
Смерть 19.08.2020
Місце смерті Київ
Напрями діяльності учений у галузі металургії, технології металів, електрозварювання та матеріалознавства, державний і громадський діяч
Патон, Борис Євгенович ВУЕ.jpg

Життєпис

Народився у сім’ї вченого.

1941 закінчив Київський індустріальний (політехнічний) інститут (тепер Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»).

1941–1942 — інженер лабораторії заводу «Червоне Сормово» (м. Горький, тепер Нижній Новгород, РФ).

З 1942 — в Інституті електрозварювання АН УРСР (тепер Електрозварювання інститут імені Є. О. Патона НАН України), директором якого був його батько (1941–1944 у роки Другої світової війни інститут було евакуйовано до м. Нижнього Тагілу, тепер РФ). Пройшов шлях від молодшого (1942–1945), старшого наукового співробітника (1945) завідувача відділу (1942–1950), заступника директора з наукової роботи (1950–1953) до директора інституту (з 1953). Близько 67 років очолював цю установу, що виросла в потужний науково-технічний комплекс.

Від 1962 — президент Академії наук УРСР (тепер Національна академія наук України). Під його керівництвом Академія стала одним із найбільших наукових центрів Східної Європи.

Був одним із засновників і президентом (1993–2017) Міжнародної асоціації академій наук (МААН), що об’єднує низку національних академій наук і наукових організацій, університетів і фондів та є офіційним партнером ЮНЕСКО з консультативним статусом. Очолював Наукову раду МААН з нових матеріалів.

Почесний член Римського клубу (з 1990; голова його Української асоціації). Був депутатом Верховної Ради УРСР (1959–1988), членом Президії Верховної Ради УРСР (1963–1980), депутатом Верховної Ради СРСР 6–11-го скликань, заступником Голови Ради Союзу Верховної Ради СРСР (1966–1989), народним депутатом СРСР (1989–1991), головою Комітету з міжнародних Ленінських премій миру (1989–1991).

За часів СРСР був головою Координаційної (з 1958) та Наукової (з 1966) рад із зварювання в СРСР і Координаційного центру країн — членів Ради економічної взаємодопомоги з проблем зварювання, наплавлення і термічного різання (з 1972), Головою Національного комітету СРСР в Міжнародному інституті зварювання (з 1976).

1986–1994 — голова Міжвідомчої наукової ради з проблем науково-технічного і соціально-економічного прогнозування при Президії АН УРСР і Держплані УРСР (від 1992 — при Міністерстві економіки України).

Очолював Комітет з Державних премій України у галузі науки і техніки (1992–1995), входив до складу низки рад, комітетів і комісій при Президентові України та Кабінеті Міністрів України, зокрема член Державної комісії з питань реформування, розвитку Збройних сил України, інших військових формувань, озброєння та військової техніки (з березня 2003); перший заступник голови Національної ради зі сталого розвитку України (з травня 2003) тощо.

1992–1994, 1997–2005 — член Ради національної безпеки України.

Був головним редактором журналів «Автоматичне зварювання» («Автоматическая сварка»), «Сучасна електрометалургія» («Современная электрометаллургия»), «Вісник Національної академії наук України». Був кандидатом у члени ЦК КПРС (з 1961), членом ЦК КПРС (з 1966) і ЦК КП України (з 1961). Делегат XXI–XXVI з’їздів КП України і XXII–XXVI з’їздів КПРС.

Наукова діяльність

1945 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему «Аналіз роботи зварних головок та способів їх живлення при зварюванні під флюсом», 1952 — докторську дисертацію на тему «Дослідження умов стійкості горіння зварювальної дуги та її регулювання».

Розробив основи теорії автоматів для дугового зварювання, під його керівництвом проведено дослідження: зварювання й наплавлення під флюсом, зварювання в захисних газах суцільним і порошковим дротом, стикове зварювання оплавленням, променеві технології, газотермічне напилювання, розроблено способи дугового напівавтоматичного, електрошлакового, мікроплазмового зварювання, закладено основи зварювальних процесів у космосі тощо.

Дослідження щодо взаємодії зварювальних джерел нагрівання з розплавленим металом заклали основу для створення нової галузі металургії — спеціальної електрометалургії. Це уможливило лиття особливо чистих спеціальних сталей і сплавів, кольорових металів, одержання унікальних композиційних матеріалів, відкрило перспективи створення новітніх конструкційних і функціональних матеріалів.

Б. Є. Патонові належить ідея про новий тип труб з багатошаровою стінкою. За розробленою ним технологією зварювання труб великого діаметра прокладено понад 80 тис. км трубопроводів.

Приділяв увагу впровадженню прогресивних способів зварювання в різні галузі господарства, розробці комплексних програм розвитку зварювального виробництва.

Першим здійснив і розвинув дослідження з використання зварювальних процесів у космічній технології.

Створив апарат «Вулкан» для обробки металу, який дозволяє різати, зварювати та паяти у космічних умовах. Уперше прилад випробували на кораблі «Союз-6» (1969). Космонавти В. Кубасов і Г. Шонін уперше у світі здійснили експеримент зі зварювання в умовах орбітального польоту за допомогою електронного променя, плазми та електрода. Створений на основі «Вулкану» апарат для роботи з металом в умовах космосу «Випаровувач» випробували 1979 на борту космічної станції «Салют-6» космонавти В. Ляхов і В. Рюмін.

1984 вченим розроблено універсальний електронно-променевий ручний інструмент (УРІ) для роботи з металами в умовах космосу. 25.07.1984 льотчики-космонавти С. Савицька і В. Джанібеков за допомогою цього апарата вперше в світі у відкритому космосі провели експерименти зі зварювання, різання, паяння й нанесення покриттів. Ці експерименти довели, що найперспективнішим джерелом енергії для операцій зі зварювання й споріднених технологій у відкритому космосі є електронний промінь.

Під керівництвом Б. Є. Патона створено новий спосіб з’єднання (зварювання) живих тканин. Суть процесу електрозварювання м’яких тканин полягає в їх поєднанні в процесі хірургічного втручання за допомогою високочастотного електричного струму. З використанням цього методу проведено близько 100 тис. успішних операцій. Метод застосовують під час проведення операцій на шлунку, сечоводі, маткових трубах, молочних залозах, прямій кишці, носовій перегородці та при видаленні гланд. Завдяки йому рани загоюються швидше, ніж у разі використання традиційних хірургічних методів, скорочується тривалість операцій, період післяопераційної реабілітації.

Як організатор науки прагнув залучити наукові установи до вирішення соціально-економічних і науково-технічних проблем на місцях, сприяв утворенню академічних регіональних наукових центрів, розвитку інноваційної діяльності, міжнародного наукового співробітництва.

Упровадив в українській академічній науці принцип, за яким дослідження обов’язково мають завершуватися практичним застосуванням у промисловості, започаткував цільові науково-технічні програми.

За його підтримки, а іноді й за його ініціативою в Україні засновано національні галузеві академії наук.

Б. Є. Патон — автор понад 1 200 наукових публікацій (зокрема 20 монографій), автор і співавтор понад 700 винаходів (500 іноземних патентів).

Нагороди і визнання

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1978).

Герой України (1998), отримав це звання перший в історії.

Нагороджений 4 орденами Леніна (1966, 1969, 1975, 1978), орденами Трудового Червоного Прапора (1943), Жовтневої революції (1984), Дружби народів (1988), Честі (Грузія, 2003), Франциска Скорини (Білорусь, 2003), Ярослава Мудрого 1-го ступеня (2008), «За заслуги перед Вітчизною» 1-го ступеня (РФ, 2008), Свободи (2012), «За заслуги» (2013).

Медаль ім. С. І. Вавилова АН СРСР (1978), Золота медаль ім. М. В. Ломоносова АН СРСР (1980), Золота медаль ім. С. П. Королева РАН (2003), Золота медаль Аристотеля (2018).

Лауреат Державної премії СРСР (1950), Ленінської премії (1957), Міжнародної премії «Глобальна енергія» (2010).

1982 у м. Києві відкрито пам’ятник Патону (скульптор О. Скобликов, архітектори І. Сєдак та О. Сєдак).

Додатково

Серед прадідів Б. Є. Патона були генерали, контр-адмірали, прокурори, придворні радники та дипломати.

Наукові дослідження Б. Є. Патона присвячені зварюванню, його назвали завдяки ним «батьком зварювання».

Створив знану у всьому світі наукову школу. Патонівська школа отримала чимало фундаментальних і прикладних результатів досліджень, започаткувала нові науково-технічні напрями, здобула авторитет і широке визнання.

Цитата

«Людина-легенда, людина-велетень, людина творець, славний представник роду Патонів, найхарактернішою рисою якого було служіння Батьківщині. Саме він втілив у життя Академії принцип, який свого часу сформулював її перший президент Володимир Іванович Вернадський, — наука має служити народу. […] Бориса Євгеновича зазвичай називають великим винахідником, проте винаходи бувають різні. Є такі, що завершуються лише отриманням авторського свідоцтва, а є такі, що змінюють світ. І винаходи патонівської школи вплинули на загальний технологічний рівень людства»

 (З виступу першого віце-президента Національної академії наук України, голови Секції фізико-технічних і математичних наук НАН України академіка НАН України А. Наумовця. Цит. за: Вісник Академії наук України. 2020. № 8. С. 8).


Праці

  • Проблемы электрошлаковой технологии: к ХХ-летию электрошлакового переплава. Киев : Наукова думка, 1978. 310 с.
  • Наука. Техника. Прогресс. Москва : Наука, 1987. 416 с.
  • Избранные труды. Киев : Институт электросварки им. Е. О. Патона НАН Украины, 2008. 895 с.
  • У с п і в а в т. — Автоматическая сварка под флюсом строительных металлоконструкций. Москва : Стройиздат, 1944. 60 с.
  • Экспериментальное исследование процесса автоматической сварки под флюсом. Киев : Институт электросварки АН УССР, 1944. 92 с.
  • Элементы расчётов цепей и аппаратов переменного тока для дуговой сварки. Киев : Академия наук УССР, 1953. 143 с.
  • Электрооборудование для дуговой и шлаковой сварки. Москва : Машиностроение, 1966. 360 с.
  • Электрооборудование для контактной сварки. Элементы теории. Москва : Машиностроение, 1969. 440 с.
  • Плазменные процессы в металлургии и технологии неорганических материалов. Москва : Наука, 1973. 242 с.
  • Промышленные роботы для сварки. Киев : Наукова думка, 1977. 228 с.
  • Электрошлаковая сварка и наплавка. Москва : Машиностроение, 1980. 511 с.
  • Электрошлаковое литье. Киев : Наукова думка, 1981. 191 с.
  • Сварка и родственные технологии в космосе: Особенности и перспективы. Киев : Наукова думка,1998. 183 с.
  • Электронно-лучевая плавка титана. Киев : Наукова думка, 2006. 248 с.

Бібліографія

  1. Борис Евгеньевич Патон. Биобиблиография. 2-е изд., доп. Москва : Наука, 1979. 147 с.
  2. Біобібліографія президента НАН України, академіка НАН України Б. Є. Патона. Київ : Наукова думка, 2008. 622 с.

Література

  1. 80-річчя академіка НАН України Б. Є. Патона // Вісник НАН України. 1998. № 11–12. С. 97–98.
  2. Малиновський Б. М. Академік Борис Патон — праця на все життя. Київ : Наукова думка, 2002. 338 с.
  3. Патонівська школа. Київ : Наук. думка, 2010. 440 с.;
  4. Таглина О. В. Евгений и Борис Патоны. Харьков : Фолио, 2011. 120 с.
  5. Б. Є. Патон: 50 років на чолі Академії / Гол. ред. кол. А. Г. Наумовець. Київ : Академперіодика, 2012. 775 с.
  6. Дмитрієнко М. Ф., Томазов В. В. Рід Патонів: історико-генеалогічне дослідження. Документи / За заг. ред. В. А. Смолія. Київ : Інститут історії України, 2013. 344 с.
  7. Алєксєєнко І. До 100-річчя Бориса Патона // Україна дипломатична. 2018. Вип. 19. С. 821–824.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Патон, Борис Євгенович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Патон, Борис Євгенович (дата звернення: 9.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.09.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶