Авторське право

Міжнародний символ авторського права

А́вторське пра́во — галузь цивільного права та права інтелектуальної власності, що регулює відносини, які виникають у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва, захищає особисті (немайнові) і майнові права авторів та їхніх правонаступників.

Історична довідка

Ідея охорони авторського права пов’язана з поширенням книгодрукування в Європі. До 18 ст. існувала практика надання королівських привілеїв на відтворення та розповсюдження творів, які захищали права видавців від поширення підробок та незаконних примірників. Але така система ігнорувала права авторів. 1710 — в Англії ухвалений Статут королеви Анни, перший нормативний акт з захисту авторського права. Захищав виключне право автора на публікацію твору протягом 14 років від першої публікації, з правом продовження ще на 14 років.

Характеристика

Сучасне авторське право охороняється низкою національних і міжнародних нормативно-правових актів, основними серед яких є Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886, останній перегляд — 1971, зі змінами — 1979, Україна з 1995), Всесвітня конвенція про авторське право (1952, Україна з 1993), Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971, Україна з 1999), Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право (1996, Україна з 2001) та ін. В Україні — Закон України «Про авторське право і суміжні права» (1993) та Глава 36 Цивільного кодексу України (2003).

Об’єктами авторського права є:

• письмові (літературні, художні), усні (лекції, промови, проповіді), сценічні (драматичні, хореографічні твори, пантоміми), музичні твори (з текстом або без тексту);
• аудіовізуальні та ілюстративні твори;
• твори образотворчого мистецтва.

Нині авторське право також поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп’ютерні програми, фільми, фотографії, скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, картографічну продукцію, технічні креслення, тощо.

На основі попередніх творів, що перебувають під охороною авторського права можуть створюватись нові роботи, які містять елементи первісного твору. Такі твори, якщо вони є результатом творчої праці та не порушують авторських прав на первинний твір (тобто за згодою автора), також охороняються авторським правом. Ними можуть бути адаптовані сценарії, аранжування, тексти перекладів та інші переробки творів, а також збірки творів (антології, енциклопедії, бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності. Об’єктами авторського права не є офіційні документи (закони та підзаконні акти, судові рішення, інші адміністративні тексти), а також їх офіційні переклади, державні символи, народна творчість, повідомлення інформаційного характеру. Авторське право на твір не пов’язане з правом власності на матеріальний об’єкт (носій), в якому цей твір виражений.

Суб’єктами авторського права є фізичні та юридичні особи — носії суб’єктивних майнових та немайнових прав та обов’язків. До особистих (немайнових) прав, які захищає авторське право належать права: вимагати визнання свого авторства, згадки імені автора у зв’язку з використанням твору; заборонити згадування свого імені, якщо автор бажає залишитись невідомим; обирати псевдонім і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора; вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якій зміні твору або будь-якому посяганню на твір, що може зашкодити репутації автора; право на оприлюднення твору. Майнові права визначають виключне право особи, яка має авторське право, на використання твору в будь-якій формі та будь-яким способом з правом одержання винагороди за таке використання. Майнові права авторів можуть передаватися у спадщину.

Існують дві системи авторського права: загального (Велика Британія, США) — гарантує лише майнові права, авторське право прирівнюється до форми власності, та цивільного права (континентальна Європа) — захищає майнові та немайнові права. Остання походить від німецьких філософських концепцій, які визначали творчу діяльність автора невід’ємною частиною його особистості, яка має охоронятися законом через природну справедливість.

Авторське право в Україні

Згідно з українським законодавством, твори захищаються авторським правом впродовж всього життя автора (співавторів) та 70 років після його смерті (чи смерті останнього зі співавторів).

Для творів, авторство яких невідоме, строк дії авторського права — 70 років після оприлюднення. У першій редакції закону цей період становив — 50 років. Після закінчення строку дії авторського права твори стають суспільним надбанням і можуть вільно використовуватися, за умови дотримання немайнових прав автора.

Джерела

• Про авторське право і суміжні права : Закон України № 3792-XII від 23.12.1993 // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 13. Ст. 64. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12
• Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40–44. Ст. 356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15

Література

1. Орлюк О. П. та ін. Право інтелектуальної власності / За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. Київ : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. 696 с.
2. Бондаренко С. В. Авторське право та суміжні права. Київ : Інститут інтелектуальної власності і права, 2008. 288 с.
3. Харитонова О. І. та ін. Право інтелектуальної власності / За заг. ред. О. І. Харитонової. Київ : Юрінком Інтер, 2015. 544 с.

Автор ВУЕ

В. Л. Бабка

Покликання на цю статтю: Бабка В. Л. Авторське право // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Авторське право (дата звернення: 3.05.2024).