Агролісомеліоративне районування
Агролісомеліорати́вне районува́ння — різновид природно-сільськогосподарського районування, що базується на науково обґрунтованому поділі території на таксономічні одиниці — агролісомеліоративні зони і райони, однорідні за ґрунтово-кліматичними умовами, рельєфом, особливостями ландшафтів тощо.
Методика агролісомеліоративного районування. Агролісомеліоративне районування здійснюється за різними методиками і показниками: а) агролісомеліоративне районування за ґрунтово-кліматичними умовами (Б. Логгінов); б) агролісомеліоративне районування за інтенсивністю ерозійних процесів (П. Пастернак, М. Приходько): І — тип умов слабкої інтенсивності, ІІ — середньої, ІІІ — високої; в) вітроерозійне агролісомеліоративне районування. (І. Бучинський): 5 районів (І–V) за ступенем повторюваності і тривалості пилових бур; г) агролісомеліоративне районування на фізико-географічній основі даних про ландшафтно-типологічну структуру території і прояви вітрової та водної ерозії (А. Стадник) та ін.
Тож при проведенні агролісомеліоративного районування беруть до уваги різні показники: стан ґрунтів (деградація, опустелювання та ін.), кліматичні умови (водний і тепловий режими), лісорослинні умови, специфіку сільськогосподарського виробництва, соціально-економічні чинники тощо. Агролісомеліоративне районування пов’язане і погоджене з іншими районуваннями: природно-сільськогосподарським, ґрунтово-географічним, агрокліматичним, агроґрунтовим.
Агролісомеліоративне районування України. Агролісомеліоративне районування зумовлене різноманітністю типів ґрунтів на території України, істотним зменшенням зволоження із заходу на схід і збільшенням тепла з півночі на південь У сучасному агролісомеліоративному районуванні територія України поділена на 15 агролісомеліоративних районів; із них 13 (І–XIII) — у рівнинній частині; 2 (XIV–XV) — у гірській.
На Поліссі переважають дерново-підзолисті ґрунти переважно піщаного і супіщаного гранулометричного складу, хоч тут випадає понад 600 мм опадів на рік. Ці ґрунти погано утримують вологу. У Лісостепу переважають чорноземи типові та опідзолені, темно-сірі опідзолені ґрунти. У зоні Степу типовими є чорноземи звичайні та південні, які сформувалися у найбільш південній частині Степової зони. У зоні Сухого Степу зосереджені темно-каштанові та каштанові ґрунти, каштанові ґрунти різною мірою солонцюваті. Ступінь зволоженості території (який визначають відношенням середньої кількості опадів до середньорічної інтенсивності випаровування) також суттєво змінюється — від 0,4 (Херсонська обл.) до 1,2 (Львівська, Рівненська, Волинська обл.). У межах кожного агролісомеліоративного району додатково виділено конкретні типи лісорослинних умов, що відображають особливості рельєфу, механічного складу та фізичного стану ґрунту, глибини гумусового горизонту, вмісту гумусу, складу ґрунтотвірних і підстилаючих порід, ступінь солонцюватості ґрунту, прояви водної чи вітрової ерозії та інші чинники, на які необхідно зважати під час проектування і здійснення агролісомеліоративних заходів.
Оскільки в різних фізико-географічних зонах України сформувалися відповідні зональні типи ґрунтів, що поєднуються з інтразональними, то й агролісомеліоративні прийоми та заходи в межах цих територій суттєво відрізняються.
Значення агролісомеліоративного районування. Агролісомеліоративне районування набуває актуальності у зв’язку із збільшенням посівних площ, зайнятих технічними культурами, недотриманням правил сівозмін, інтенсифікацією технічного і хімічного навантаження на ґрунтовий покрив та великими площами деградованих земель. На основі агролісомеліоративного районування: а) планують і проектують агролісомеліоративні роботи; б) встановлюють асортимент деревних порід, чагарників і вирощують захисні лісові насадження; в) удосконалюють системи охорони ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення; г) застосовують однорідні технології агролісомеліоративних заходів на тих чи тих територіях. Згідно з Концепцією розвитку агролісомеліорації в Україні (2013), питання агролісомеліоративного районування є одним із пріоритетних для проведення інвентаризації земель, лісовпорядкування, економічно-ефективним засобам у боротьбі з ерозією ґрунтів, повернення до господарського використання порушених земель та створення стійких лісоаграрних ландшафтів.
Література
- Генсірук С. А. Ліси Українських Карпат та їх використання. Київ : Урожай, 1964. 290 с.
- Генсірук С. А., Бондар В. С. Лісові ресурси України, їх охорона і використання. Київ : Наукова думка, 1973. 526 с.
- Генсирук С. А. и др. Овраги и пески: Лесоразведение, экология, экономика. Киев : Наукова думка, 1985. 144 с.
- Генсірук С. А. Регіональне природокористування. Львів : Світ, 1992. 336 с.
- Генсірук С. А. Ліси України. Львів : Видавництво Наукового товариства імені Шевченка, УкрДЛТУ, 2002. 495 с.
- Стадник А. П. Лісомеліоративне районування України як ландшафтно-екологічна основа для створення загальнодержавної оптимізованої системи захисних лісових насаджень // Лісівництво і агролісомеліорація. 2004. Вип. 106. С. 137–149.
- Булигін С. Ю. Формування екологічно сталих агроландшафтів. Київ : Урожай, 2005. 300 с.
- Стадник А. П. Про стан та подальшу розробку наукових основ складових оптимізованої системи захисних лісових насаджень агроландшафтів України // Лісівництво і агролісомеліорація. Харків : РВП «Оригінал», 2005. Вип. 108. С. 168–177.
- Парпан В. І. Наукові напрямки і здобутки Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва імені П. С. Пастернака // Лісівнича академія наук. Наукові праці. 2005. Вип. 4. С. 8–13.
- Парпан В. І. Екологічна лісова комп’ютерна модель Forkome. Івано-Франківськ : ЦІТ ПНУ, 2006. 206 с.
- Мігунова О. С., Стадник А. П. Удосконалення агротехніки і розширення асортименту порід для насаджень на засолених і піщано-черепашкових ґрунтах півдня України на лісотипологічній основі // Лісівництво і агролісомеліорація. 2006. Вип. 110. С. 120–124.
- Парпан В. І., Парпан Т. В. Основні принципи сучасної парадигми гірського лісознавства та лісівництва Українських Карпат // Лісівництво і агролісомеліорація. 2008. Вип. 114. С. 7–12.
- Юхновський В. Ю. та ін. Агролісомеліорація. Київ : Кондор, 2012. 372 с.
- Шум І. В. Агролісомеліорація: національний і міжнародний досвід // Науковий вісник НЛТУ України. 2013. Вип. 23.15. С. 91–101.
