Рильський, Максим Тадейович
Ри́льський, Макси́м Таде́йович (19.03.1895, м. Київ, тепер Україна — 24.07.1964, там само) — поет і громадський діяч. Писав українською мовою. Академік АН СРСР (з 1958) і АН УРСР (з 1943). Син Т. Рильського.
|
Рильський, Максим Тадейович | |
|---|---|
| Народження | 19.03.1895 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 24.07.1964 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Місце діяльності | Київ |
| Напрями діяльності | поезія, література, мистецтво |
| Традиція/школа | неокласики київські |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Леніна (1945, 1955, 1960) |
| Премії | Ленінська премія (1960), Державна премія СРСР (1943, 1950) |
Зміст
Життєпис
1902 після смерті батька, сім’я переїхала до с. Романівки (тепер Попільнянський р-н Житомирської обл.).
1908 вступив до 3 класу приватної гімназії В. Науменка в Києві, під час навчання він спочатку жив у сім’ї М. Лисенка, а потім у родинах О. Русова та Й. Юркевича (1855–1910) (батько Л. Юркевича).
1915—1918 навчався в Київському імператорському університеті Святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка) на медичному факультеті, потім на історико-філологічному факультеті Українського народного університету (1918–1919; м. Київ).
1918 працював у продовольчій управі, у садовому відділі земської управи м. Сквири (тепер Київська обл.).
1919–1923 учителював у початковій школі в с. Вчорайшому (тепер Ружинський р-н Житомирської обл.) та в с. Романівці.
1923 повернувся до м. Києва, до 1929 викладав мову і літературу в 2-й Залізничній школі та на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.
У 1920-х був учасником групи неокласиків київських.
19.03.1931 М. Рильського заарештувало ДПУ (5 місяців провів у Лук’янівській в'язниці).
1935–1942 — завідувач літературною частиною Київського театру опери та балету (тепер Національна опера України), водночас очолював відділ поезії в журналі «Українська література».
У роки Другої світової війни перебував у евакуації спочатку у м. Уфі (тепер РФ), потім у м. Москві (тепер РФ).
1943–1946 був головою СП України. 1944–1964 — директор Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії (тепер Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України).
1958—1964 Голова Українського відділення Товариства радянсько-польської дружби.
Депутат Верховної Ради СРСР від Житомирщини (з 1946 і до кінця життя).
Похований на Байковому кладовищі в м.Києві.
Творчість
Перший вірш надрукував 1907.
1910 вийшла збірка поезій «На білих островах». Уже в перших книгах (збірка «Під осінніми зорями», 1918), ідилія «На узліссі», 1917, окреме вид. 1918) виявилися властиві поетові людяність, життєлюбство, естетизація навколишнього світу. М. Рильський прагнув уникати політичної тематики, абстрагувався від оспівування здобутків радянської влади, за що неодноразово зазнавав жорсткої критики.
У збірці віршів «Синя далечінь» (1922) помітне заглиблення в світ книжних образів, культ мистецтва як джерела самодостатньої естетичної насолоди. У збірках «Тринадцята весна» (написана 1922–1924, видана 1926) і особливо «Крізь бурю й сніг» (1925) в іронічних відступах у поемах «Чумак», «Сашко» висловлював незадоволення процесами, які відбуваються в країні, зокрема тиском влади на митців. У ліриці М. Рильського 2-ої пол. 1920-х (збірки «Де сходяться дороги», «Гомін і відгомін», обидві — 1929), провідними є роздуми про життя й мистецтво, людину й суспільство, людину й природу. 1927 переклав поему А. Міцкевича «Пан Тадеуш».
У збірці «Знак терезів» (1932), що з’явилася після ув’язнення, М. Рильський демонструє лояльність до радянської влади. Протягом передвоєнних років вийшли збірки «Київ» (1935), «Літо» (1936), «Україна» (1938), «Збір винограду» (1940). У перше післявоєнне десятиріччя М. Рильський опублікував книги віршів «Чаша дружби» (1946), «Вірність» (1947), «Мости» (1948), «Братерство» (1950), «Наша сила» (1952), «Сад над морем» (1955) та ін., де відбито і соціально-політичні події, і особисті переживання поета, і роздуми на філософсько-естетичні теми. Попри те, що в його поезії наявні як офіційний, так і суто ліричний струмені, — це не вберегло від переслідувань. 15–20.09.1947 на пленумі правління Спілки письменників УРСР, де особисто був присутній Л. Каганович, поета звинуватили в симпатії до націоналістичних ідей, а на початку жовтня 1947 в газеті «Радянська Україна» вийшла стаття «Про націоналістичні помилки М. Рильського».
11.12.1947 в «Літературній газеті» М. Рильський змушений публічно «покаятися» в статті «Про націоналістичні помилки в моїй літературній роботі».
1957 вийшла збірка «Троянди й виноград», у якій поет стверджує єдність прекрасного і корисного, «практичного» і «духовного».
Збірки «Голосіївська осінь» (1959), «Зграя веселиків» (1960), «В затінку жайворонка» (1961), «Зимові записи» (1964) — зразки філософської лірики, де поет осмислює вічні теми.
М. Рильський багато працював як перекладач. Серед його праць — переклади творів О. Пушкіна («Євгеній Онегін», «Мідний вершник», лірика), О. Грибоєдова, М. Лермонтова, М. Некрасова, М. Гоголя, А. Міцкевича, Ю. Словацького, Вольтера, Н. Буало, Ж. Расіна, П. Корнеля, В. Гюґо. Спільно з П. Карманським переклав «Божественну комедію» («Пекло») Данте.
Серед наукових праць — розвідки про Т. Шевченка, О. Пушкіна, А. Міцкевича, Ю. Словацького та ін., українську поезію, теорію художнього перекладу, актуальні проблеми вивчення народної творчості, про театр, музику, кіно.
Визнання
Державна премія СРСР, 1943, 1950.
Ленінська премія, 1960.
Нагороджений трьома орденами Леніна (1945, 1955, 1960), іншими орденами, медалями.
Вшанування
У будинку, де жив і працював поет, 1968 відкрито музей М.Т. Рильського (тут щороку відбувається поетичний фестиваль «Голосіївська осінь»).
Ім’ям М. Рильського названо Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України.
1972 Постановою Ради Міністрів УРСР засновано щорічну премію ім. Рильського за найкращий художній переклад.
Цитата
«Усі, хто дружив із Максимом Рильським, хто був із ним поруч чи лишень час від часу спілкувався, дружно відзначають абсолютну чарівливість особистості поета. Був він «енциклопедистом свого часу» (О. Дейч), який умів легко та повсякчас поповнювати свої різнобічні знання. При цьому Максим Тадейович не був суто кабінетною людиною. Його дивовижне працелюбство мало, сказати б, «моцартіанський» характер; він примудрявся швидко та якісно виконувати величезні обсяги роботи навіть за несприятливих обставин. І залишався тим життєлюбом, який завжди знаходив час і для задушевного спілкування з друзями, для улюбленого мисливства й для риболовлі, для «чарочки» й пісні…».
(Панченко В. Спроба життєпису поета напередодні 110-річчя від дня його народження // День. 2005. URL: http://incognita.day.kyiv.ua/maksim-rilski.html)
Моїй Романівці Білі цуцики гуляють на соломі,
Сонце гріє мордочки смішні;
Тіні віт дрижать на білім домі;
Плине чапля в синій вишині.
З дому чути тихий стук посуди,
Клаптик пісні з поля прилетів...
І здається: зараз гість прибуде
Із далеких та ясних країв.
Сніжну скатерку розстелимо в саду ми,
Одкоркуєм золоте вино, –
І під ніжні шелести і шуми
Пригадаєм, що було давно...
(Рильський М. Т. Зібрання творів : у 20 т. Київ : Наукова думка, 1983. Т. 1. С. 141)
Твори
- Твори : в 10 т. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1960–1962.
- Зібрання творів : у 20 т. Київ : Наукова думка, 1983–1990.
Література
- Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського // Зеров М. До джерел: Літературно-критичні статті. Київ : Слово, 1926. С. 79–98.
- Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910–1941). Київ : Наукова думка, 1980. 406 с.
- Панченко В. Від «Білих островів» до «Знака терезів» (поезія Максима Рильського 1910–1932 рр.) // Слово і час. 2006. № 1. С. 3–14.
- Агеєва В. П. Мистецтво рівноваги : Максим Рильський на тлі епохи. Київ : Книга, 2012. 391 с.
- Скиба Т. Маски поета у збірці Максима Рильського «Під осінніми зорями» (1918) // Слово і час. 2013. № 10. С. 65–73.
- Коляда І., Коляда Ю. Максим Рильський. Харків : Бібколектор, 2015. 120 с.
- Максим Рильський / Авт.-упоряд.: В. Є. Панченко, В. Л. Колесник. Харків : Фоліо, 2019. 378 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Рильський, Максим Тадейович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Рильський, Максим Тадейович (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
