Романенко, Віталій Петрович
Романе́нко, Віта́лій Петро́вич (13.07.1926, с. Русанів Броварського району Київської області, тепер Україна — 03.10.2010, м. Київ, Україна, похований у с. Русанові) — спортсмен, стрілець (кульова стрільба), заслужений майстер спорту (з 1955), заслужений тренер УРСР (з 1974), багаторазовий чемпіон.
|
Романенко, Віталій Петрович | |
|---|---|
| Народження | 13.07.1926 |
| Місце народження | Русанів |
| Смерть | 03.10.2010 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Русанів |
| Напрями діяльності | спорт |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї вчителя. Навчався в школі села Русанів, закінчив 7 класів. 1940 сім’я переїхала до Новосибірської області (тепер Російська Федерація). 1943 добровольцем пішов на фронт під час Другої світової війни. Був призваний з Павлодарської області Казахстану. Воював на Першому Українському фронті у Польщі. Перемогу зустрів під м. Берліном.
1945 закінчив Сумське вище артилерійське командне училище (тепер розформовано, на його базі з 2007 існує державний ліцей-інтернат «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка), отримав військове звання «лейтенант». Службу продовжив у Київському військовому окрузі в м. Лубнах, у 25 гвардійській мотострілецькій дивізії (з 1964 імені В. І. Чапаєва, у 1990-і розформовано). Завершив службу у званні полковника.
Спортивна кар’єра
Займатися стрілецьким спортом почав під час військової служби (відвідував тир стрілецький). В армії тренером спортсмена був Г. Купко (народився 1921; Україна).
1953 сформував команду військових спортсменів і взяв участь у змаганнях з дуельної стрільби Київського військового округу. Після перемоги команди в цих змаганнях його зараховано до збірної округу. На чемпіонаті Радянської Армії виборов дві срібні та одну бронзову медалі. На чемпіонаті України здобув дві срібні та одну бронзову медалі. У вересні цього ж року в складі збірної України взяв участь в чемпіонаті СРСР і завоював срібну медаль.
1954 зарахований до збірної СРСР і виборов 5 золотих та одну срібну медалі на Чемпіонаті світу в м. Каракасі (Венесуела). Установив світовий рекорд — 224 очки.
1955 на Чемпіонаті світу в м. Осло (Норвегія) отримав дві золоті та срібну медалі.
1956 на Чемпіонаті Європи в м. Гельсінкі (Фінляндія) завоював три золоті медалі.
На Літніх Олімпійських іграх 1956 у м. Мельбурні (Австралія) здобув золоту нагороду. Спортсмени стріляли з рушниці з відстані 100 м. Романенко вибив 441 очко з 500 можливих (олімпійський та світовий рекорд; попередній олімпійський рекорд було перевершено на 28 очок, а світовий — на 11 очок). На 2020 цей рекорд ніким не перевершено, він увійшов до розряду довічних — Олімпіада у м. Мельбурні була останньою, до програми якої входили змагання зі стрільби з вправою «олень, що біжить».
1953–1964 брав участь у чемпіонатах Радянського Союзу та одержав 20 золотих і 4 срібні медалі. 1955–1962 — чемпіон СРСР в особистих і командних змаганнях.
Від 1965 — тренер збірної команди СРСР і олімпійської збірної з кульової стрільби. Тренер збірної України та Радянської Армії. Підготував чемпіона Літніх Олімпійських ігор 1972 у вправі «кабан, що біжить, 50 м» Я. Железняка і чемпіона Літніх Олімпійських ігор 1976 у вправі «стрільба з малокаліберної гвинтівки по мішені, що рухається, 50 м» О. Газова (народився 1946, Росія — Білорусь), а також 8 чемпіонів світу, 8 чемпіонів Європи, багато чемпіонів Радянського Союзу та України, Радянської Армії.
Нагороди та визнання
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1957).
Мав 24 військові нагороди, серед яких: ордени Вітчизняної війни І і ІІ ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Червоної Зірки, медалі «За відвагу», «За бойові заслуги» та інші.
Нагороджений Золотим знаком «Міжнародний майстер спорту» Міжнародної федерації стрільби.
У Київському військовому окрузі було засновано перехідний приз імені В. Романенка, який виборювали щороку спортсмени — представники офіцерського складу. Турнір імені В. Романенка проходить щороку в селі Русанові.
У військовій частині, де він служив, засновано музей.
Додатково
Влучно стріляти Романенка навчив батько, який працював вчителем з військової підготовки у школі.
Література
- Хавин Б. Н. Все об олимпийских играх. 2-е изд. доп. Москва : Физкультура и спорт, 1979. С. 575.
- Бубка С. Н., Булатова М. М. Олімпійське сузір'я України: тренери. Київ : Олімпійська література, 2011. 252 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Григор'єв В. М. Романенко, Віталій Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Романенко, Віталій Петрович (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.12.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
