Сент-Екзюпері, Антуан де
Сент-Екзюпері́, Антуа́н Жан-Баті́ст Марі́ Роже́ де (Saint-Exupéry, Antoine Jean-Baptiste Marie Roger de; 29.06.1900, м. Ліон, тепер регіон Овернь — Рона — Альпи, Франція — 31.07.1944, море неподалік м. Марселя, Франція) — письменник, журналіст, авіатор.
|
Сент-Екзюпері, Антуан де (Saint-Exupéry, Antoine Jean-Baptiste Marie Roger de) | |
|---|---|
| Народження | 29.06.1900 |
| Місце народження | Ліон |
| Смерть | 31.07.1944 |
| Місце смерті | Марсель |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї, що мала дворянське походження. Батько, який був драгунським офіцером, а згодом працював у страховій кампанії, помер, коли хлопчику було 4 роки. Після цього 1904 мати з п’ятьма дітьми переїхала до батьків, що мешкали у замку Ла Моль (тепер регіон Прованс — Альпи — Лазуровий берег), а 1907, після смерті діда під час епідемії іспанського грипу — до замку Сен-Моріс-де-Реман (тепер регіон Овернь — Рона — Альпи), де мешкала тітка.
1908 Сент-Екзюпері записався до школи Братів християнських шкіл у м. Ліоні. Але 1909 разом із матір’ю переїхав до родичів батька у м. Ле Ман (регіон Пеї-де-ла-Луар), де з 1910 навчався в єзуїтському колежі Сент-Круа. З початком Першої світової війни родина повернулася до замку Сен-Моріс-де Реман. Мати створила санітарну частину під егідою Червоного хреста.
1915 мати відправила дітей до Швейцарії (у приватний французький колеж Вілла Сен-Жан у м. Фрібурі). Ще в колежі Сент-Екзюпері захоплювався поезією, музикою, театром. 1916 він склав у м. Парижі іспит на ступінь бакалавра з літератури, а 1917 — у м. Ліоні — на ступінь бакалавра з філософії. У вересні 1917, щоб підготуватися до вступу до Військово-морської школи, Сент-Екзюпері записався до Ліцею Людовіка Святого у м. Парижі.
1919 написав кілька віршів під назвою «Прощання» («L’Adieu»), які вмістив у зошит із власними малюнками. Провалившись на усному іспиті з французької до Військово-морської школи, 1920 він записався до Школи красних мистецтв на відділення архітектури.
З 09.04.1921 служив у Другому авіаційному полку в м. Страсбурзі як учень-стрілець і водночас брав уроки пілотажу. 18.06.1921 здійснив свій перший самостійний політ. 02.08.1921 переведений до 37 авіаційного полку в Марокко, де 23.12.1921 отримав диплом військового льотчика.
З 05.02.1922 — капрал, з 10.10.1922 — унтер-офіцер. З листопада 1922 служив у 33 авіаційному полку в Ле Бурже (тепер регіон Іль-де-Франс). 05.06.1923 залишив військову службу і працював контролером на черепичній фабриці, з березня 1924 — представником фірми з продажу вантажівок. Однак прагнув повернутися до авіації.
З липня 1924 — у Повітряній французькій компанії, з 15.01.1926 — лейтенант.
У квітні 1926 у літературному журналі «Навір д’аржант» («Le Navire d’argent») опублікований його перший твір «Авіатор» («L’Aviateur»).
З 1927 перевозив літаком пошту за маршрутом Тулуза — Аліканте, згодом Тулуза — Аліканте — Касабланка — Дакар. 19.10.1927 дістався м. Тарфайї (Марокко), працював тут 18 місяців начальником авіа станції. Саме тоді почав писати свій перший роман «Поштовий на південь» («Courrier Sud»; опубл. 1929). Наприкінці 1928 у м. Бресті навчався на спеціальних курсах нічних польотів. З 12.10.1929 — керівник експлуатації Аеропошти в Аргентині. 20.03.1930 встановив рекорд, подолавши 2 400 км між м. Буенос-Айресом і м. Ріо-Гальєгос за 12 годин.
У лютому 1931 повернувся до Франції, згодом розпочав польоти за маршрутом Касабланка — Порт-Етьєнн (тепер м. Нуадібу, Мавританія), Марсель — Алжир. 1932–1935 опублікував кілька статей у новому журналі «Маріанна» («Marianne»).
Наприкінці 1932 став працювати як пілот-випробувач у компанії П.-Ж. Латекоера (1883–1943; Франція), але після аварії наприкінці 1933 припинив цю діяльність.
З квітня 1934 працював у прес-службі компанії «Ер-Франс» («Air France»). Отримав кілька патентів на винаходи у галузі авіації (1934). У квітні 1935 побував у СРСР (відряджений туди редакцією газети «Парі-Суар» («Paris-Soir»), написав 6 статей.
У листопаді 1935 на власному літаку здолав 11 тис. км, побувавши у країнах Середземномор’я з лекціями від «Ер Франс».
29.12.1935 прагнув побити рекорд перельотів, вилетів до В’єтнаму, але літак потрапив у аварію в пустелі (Лівія). 2 січня Сент-Екзюпері врятували бедуїни. Розповів про це у серії з 6 статей, об’єднаних під заголовком «Перерваний політ. Тюрма з піску» («Le vol brisé. Prison de sable»).
З 1936 був членом журі літературної премії Французького аероклубу.
1936 на новому літаку здолав 9 тис. км між містами Касабланка і Бамако.
1936–1937 як військовий кореспондент від газет «Антрансіжан» («L’Intransigeant») і «Парі-Суар» був на війні в Іспанії на боці республіканців. 09.06.1937 отримав звання капітана.
14.02.1938 вилетів з м. Нью-Йорка до Вогняної Землі, але літак зазнав аварії у Гватемалі. Сент-Екзюпері потрапив до лікарні.
14–15.07.1939 здійснив переліт над Атлантикою.
З початком Другої світової війни мобілізований до Військово-Повітряних Сил. У травні 1940 виконував бойові завдання біля м. Арраса. У липні 1940 в Алжирі приєднався до Французьких сил у Північній Африці. 31.07.1940 демобілізований, повернувся до Франції на кораблі.
У серпні 1940 вирушив до США, відвідав Голлівуд, Нью-Йорк. 22.11.1942 виступив на радіо, а 29.11 у журналі «Нью-Йорк таймс» («New York Times»), закликав усіх французів до мобілізації.
У квітні 1943 був знову мобілізований і повернувся до Алжиру.
У червні — липні 1944 здійснював розвідувальні польоти над Францією. 31.07 вилетів на завдання. 08.09.1944 Сент-Екзюпері офіційно визнали зниклим безвісті (після 13 годин відсутнього зв’язку).
Уламки його літака знайдені 2003 у морі неподалік м. Марселя. Однак проведена експертиза не може встановити точної причини його загибелі.
Творчість
Перший опублікований твір — новела «Авіатор» (1926), перша книжка — роман «Поштовий на південь» (1929).
Роман «Нічний політ» («Vol de nuit»; 1931) написаний в Аргентині. Було продано понад 150 тис. примірників, книга отримала престижну французьку премію «Феміна». Англійський переклад мав успіх в США, там твір було екранізовано (режисер К. Браун; 1933). Фільм вийшов на екрани у Франції 1934 і приніс автору популярність. Книга стверджує велич виконання обов’язку, подолання самого себе.
Репортажі, які робив Сент-Екзюпері для різних газет, стали основою наступної книги «Планета людей» («Terre des hommes»; 1939). Схвально зустрінута критикою, книга здобула Велику премію Французької академії за роман. Стала також бестселером у США, отримала там премію Асоціації книгопродавців. Сам автор писав, що цією книгою хотів сказати читачам: ви — мешканці однієї планети, пасажири одного корабля.
Книга «Військовий льотчик» («Pilote de guerre»; 1942) — свідчення подій Другої світової війни, вийшла у видавництві «Галлімар», але була заборонена німецькою окупаційною владою. Видавалася підпільно. Водночас вийшла французькою та англійською у США.
У травні 1942 американське видавництво «Рейнал і Гічгок» замовило Сент-Екзюпері книжку для дітей. Книжка «Маленький принц» з ілюстраціями автора вийшла французькою і англійською в США (квітень, 1943), у Франції лише1946. Поетична і філософська казка на сьогодні є найвідомішим у світі твором французької літератури.
«Лист до заручника» («Lettre à un otage»; 1942) — твір написаний у США в формі звернення до друга, що залишився в окупованій Франції.
Після смерті вийшли друком незавершений філософський твір «Цитадель» («Citadelle»; опублікований 1948), новела «Манон, танцівниця» («Manon, danseuse»; опублікована 2007), щоденники, нотатки, листи.
Писав також статті, репортажі, сценарії. 1935 за його сценарієм знято фільм «Анна-Марія» (режисер Р. Бернар), 1936 — «Південний кур’єр» (режисер П. Бійон).
Українською мовою твори Сент-Екзюпері переклали А. Жаловський, О. Жупанський, А. Перепадя, П. Таращук.
Нагороди та визнання
Кавалер (1930), офіцер (1939) ордена Почесного легіону.
Нагороджений Військовим хрестом (1940).
Напис в пам’ять про Сент-Екзюпері є у Пантеоні (м. Париж).
Ім’ям Сент-Екзюпері названі аеропорти в м. Ліоні (Франція) та Сан-Антоніо-Оесте (Аргентина), понад 400 французьких шкіл, колежів і ліцеїв.
Його ім’я носить астероїд (2578) Сент-Екзюпері (відкритий 1975).
Цитати
«Дружбу я пізнаю по тому, що її не можна розчарувати, а щиру любов по тому, що її не можна скривдити».
(Сент Екзюпері А. де. Цитадель // Сент-Екзюпері. Твори : в 4 т. / Переклав П. Таращук. Київ : Видавництво Жупанського, 2009, с. 87).
«Що більше ти даєш, то більше тобі лишається. Якщо черпати зі справжнього джерела, то воно тим щедріше, що більше ти черпаєш».
(Сент Екзюпері А. де. Цитадель // Сент-Екзюпері. Твори : в 4 т. / Переклав П. Таращук. Київ : Видавництво Жупанського, 2009, с. 153).
Твори:
- Œuvres complètes. Bibliothèque de la Pléiade. Paris : Gallimard, 1994.
- Рос. переклади — Избранное. Кишинев : Лумина, 1976. 224 С.
- Укр. переклади — Твори в чотирьох томах. Київ.: Видавництво Жупанського, 2009 –2017.
Література:
- Ravoux J. Ph. Donner un sens à l’existence – Ou pourquoi Le Petit Prince est le plus grand traité de métaphysique du XXe siècle. Paris : Robert Laffont, 2008.
- Fraisse Th. Antoine de Saint Exupery — l’Oasis a conquerir. Paris :Transboréal, 2017. 192 p.
- Bacquié B. Saint-Exupéry, ses combats. Paris : Editions Latérales, 2018. 192 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Сент-Екзюпері, Антуан де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сент-Екзюпері, Антуан де (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.06.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
