Акт терористичний
Акт терористи́чний (від лат. terror — страх, жах) — застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я людини, убивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень державному або громадському діячеві, представникові великого бізнесу з метою підриву чи загострення становища в країні, суспільстві, міждержавних взаєминах. Розглядається як один з особливо небезпечних державних злочинів.
Основою здійснення терористичного акту є залякування населення та органів влади для досягнення злочинних намірів. Полягає у погрозі насильства, підтриманні стану постійного суспільного страху з метою спонукання до певних дій, привернення уваги до особи терориста або організацій, ідей, які він пропагує. Заподіяння чи загроза заподіяння шкоди є своєрідним попередженням про можливість спричинення більш тяжких наслідків, якщо вимоги терористів не буде сприйнято. Характерною ознакою тероризму є його відкритість, коли про мету заподіяння шкоди чи погрози, про вимоги широко розголошується.
У другій половині 20 ст. ООН та інших міжнародних організаціями ухвалено низку міжнародно-правових документів для запобігання та боротьби з терористичною діяльністю. Міжнародні конвенції щодо боротьби з тероризмом: Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів (1973); Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом (1977); Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (1979); Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців (1989); Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997); Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999); Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму (2005); Міжнародна конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму (2005); Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму (2005). Всі ці конвенції ратифікувала чи приєдналася й Україна.
Кримінальним кодексом України (ст. 258) передбачена відповідальність за вчинення чи погрозу вчинення терористичного акту — позбавлення волі від 5 до 10 років; за повторне вчинення терористичного акту, або здійснення його групою осіб, якщо терористичний акт призвів до значної матеріальної шкоди — позбавлення волі від 7 до 12 років; за умов загибелі людей внаслідок вчинення терористичного акту — позбавлення волі від 10 до 15 років, або довічно.
Література
- Злочини терористичної спрямованості. Xарків, 1997.
- Семикін М. В. Створення терористичної групи чи терористичної організації: кримінально-правове дослідження. Харків, 2003.
- Шестопалова Л. Зміст понять «тероризм» і «терористичний акт» // Вісник Академії управління МВС. 2008. № 3.
- Вороненко В. В., Скалецький Ю. М., Торбін В. Ф. Зарубіжний досвід організації реагування на терористичні акти та інші надзвичайні ситуації // Укр. журн. екстремальної медицини імені Г. О. Можаєва. 2011. Т. 12. № 2.
- Епель О. В. Суб’єктивні ознаки публічних закликів до вчинення терористичного акту // Право і суспільство. 2011. № 2.
- Попович О. Терористичний акт у законодавстві України та зарубіжних країн (порівняльно-правовий підхід) // Підприємництво, господарство і право. 2018. № 8. С. 181‒185.
