Торфова промисловість
Торфо́ва промисло́вість — галузь паливної промисловості, підприємства якої освоюють торфові родовища з метою видобування торфу, видобувають і перероблюють торф.
Зміст
Історична довідка
Започаткування торфової промисловості відносять до 12–13 ст., коли в Голландії і Шотландії стали використовувати торф для опалювання. З 16–17 cт. бере відлік видобування торфу у Франції, Швеції, Німеччині, Ірландії. Торфорозробки на Східній Слобожанщині розпочаті неподалік м. Воронежа 1700, 1703 — під м. Азовом. Із 1789 видобуток торфу розгорнувся в районі м. Санкт-Петербурга (тепер РФ).
Торфова промисловість України
На території сучасної України перші успішні спроби організованого добування торфу як енергетичного палива для цукрових, винокурних, цегельних та інших заводів, а також для опалення приміщень мали місце в колишніх Чернігівській (1845), Київській, Подільській, Полтавській та Харківській губерніях, у 1860-х — на Волині, згодом — в інших місцях.
Становленню вітчизняної торфової промисловості сприяла Постанова Української економічної ради від 15.03.1922 «Про організацію акціонерного товариства з розробки торф’яних багатств України». Після згортання нової економічної політики торфове виробництво стало державною галуззю. Підприємства «Укрторфтресту» відіграли важливу роль у відновленні народного господарства України після Другої світової війни. У час, коли більшість вугільних шахт Донбасу були зруйновані і затоплені, торфопідприємства почали постачати торфове паливо для теплоелектростанцій, цукрових, спиртових заводів та інших промислових об’єктів уже в 1943–1944.
Пік розвитку торфової промисловості України припав на 1980-ті, коли в системі Республіканського промислового об’єднання з видобування та переробки торфу «Укрторф» Міністерства місцевої промисловості УРСР стабільно працювали 25 торфобрикетних заводів, що продукували до 1 млн. т торфових паливних брикетів на рік. Торфопідприємства також виробляли щорічно до 250 тис. т кускового паливного торфу та 6–8 млн. т фрезерного торфу сільськогосподарського призначення. На кінець 1980-х торфова промисловість України була комплексною механізованою галуззю народного господарства, що вирішувала не лише економічні, а й соціальні питання життєдіяльності суспільства. Більшість торфобрикетних заводів будували разом із робітничими селищами та необхідною інфраструктурою. Функціонувала мережа закладів освіти — Український інститут інженерів водного господарства (тепер Національний університет водного господарства та природокористування), Ірпінський індустріальний технікум (тепер коледж, Київська обл.), Замглайське професійно-технічне училище (Чернігівська обл.). Була створена галузева машинобудівна та ремонтна база — Ірпінський завод «Машторф» та Коростишівський ремонтно-механічний завод (Житомирська обл.).
У 1990-х в Україні розпочався інтенсивний спад торфового виробництва. Після ліквідації сільськогосподарських підприємств колективної та державної форм власності суттєво знизився видобуток торфу сільськогосподарського призначення. Інтенсивна газифікація населених пунктів, за низьких тогочасних тарифів на газ, зробили торфобрикет неконкурентоздатним, що призвело до закриття більшості торфобрикетних заводів. На 2021 на території України торф видобувають близько 30 підприємств різної потужності та форми власності. Основний видобуток забезпечують державні підприємства «Волиньторф», «Рівнеторф» та «Чернігівторф», що входять до складу Державного концерну «Укрторф». Вони щорічно видобувають близько 290 тис. т торфу і виробляють близько 145 тис. т торфобрикету (оцінка, 2020). Також, на договірних засадах, видобувають торф для сільського господарства, садівництва, овочівництва, квітникарства, грибництва тощо. У Львівській області функціонує ТОВ «Стоянівський торфобрикетний завод» (група підприємств «Торфдом»), яке видобуває торф і виробляє з нього продукцію, яку застосовують у гірничодобувній та металургійній промисловості під час переробки залізної руди та виконання буро-вибухових робіт для зменшення викидів пилу та отруйних газів вибуху.
Світова торфова промисловість
За кордоном найбільше торфу видобувають у Фінляндії, де він відіграє значну роль в енергетиці (переважно у складі так званого «біопалива» — суміші торфової крихти з подрібненою деревиною) та у виробництві торфової продукції для закритого землеробства. Значні об’єми торфу видобувають також в Ірландії, Швеції, Німеччині, Білорусі, Росії, Канаді, Латвії, Естонії, Литві. Після визнання 2006 Міжурядовою групою експертів із питань змін клімату (англ. Intergovernmental Panel on Climate Change, IPCC) торфу не біопаливом, а викопним паливом, загальною світовою тенденцією стало скорочення видобутку торфу паливного призначення та раціоналізація його застосування як основи при виготовленні широкого спектру непаливної продукції для сільського господарства, квітникарства, грибництва, медицини тощо.
Джерела
- Збірник постанов та розпоряджень робітниче-селянського уряду України. Харків : Друкарня «Вукопспілки», 1922. 1147 с.
Література
- Гнєушев В. О. Торфова промисловість України // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. 2013. Т. 37. С.173–178.
- International Mire Concervation Group. URL: http://www.imcg.net/pages/home.php
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гнєушев В. О. Торфова промисловість // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Торфова промисловість (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
