Фелліні, Федеріко
Феллі́ні, Федері́ко (італ. Fellini, Federico; 20.01.1920, м. Ріміні, область Емілія-Романья, Італія — 31.10. 1993, м. Рим, Італія, похований у м. Ріміні) — кінорежисер, сценарист.
|
Фелліні, Федеріко (Fellini, Federico) | |
|---|---|
| Народження | 20.01.1920 |
| Місце народження | Ріміні |
| Смерть | 31.10.1991 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | Ріміні |
| Напрями діяльності | кінорежисер, сценарист |
Життєпис
Народився у сім’ї комівояжера селянського походження, що займався збутом харчових продуктів. Навчався у м. Ріміні у початковій школі К. Тоніні, згодом — у класичній середній школі Дж. Чезаре (1930–1938). У шкільні роки захоплювався малюванням.
1938 поїхав до м. Флоренції, де працював у видавництві Нербіні та сатиричній періодиці, навесні 1939 — до м. Рима, де співпрацював із сатиричним тижневиком «Марк’Авреліо» («Marc’Aurelio»). Писав сценарії для радіо, малював карикатури. Однією з виконавиць радіоскетчів була Дж. Мазіна, яка 1943 стала дружиною Фелліні, а згодом — виконавицею головних ролей багатьох його картин.
1944 Фелліні познайомився з кінорежисером Р. Росселліні, був співавтором сценаріїв його фільмів, які започаткували неореалізм: «Рим — відкрите місто» (1945), «Пайза» (1946) тощо. Відтоді Фелліні обрав шлях кінематографу як засобу самовираження та співпрацював як сценарист і асистент із трьома провідними режисерами Італії того часу: Р. Росселліні, П. Джермі та А. Латтуадою. Згодом став знімати фільми самостійно.
Творчість
Перший фільм «Вогні вар’єте» (1950), поставлений Фелліні разом з А. Латтуадою, зображує ілюзорний світ сцени, де переплітаються дійсність і мрія, що буде характерно й надалі для інших фільмів режисера. Наступний фільм (перший, знятий самостійно) — «Білий шейх» (1952) — сатира на фоторомани та їх читачок. Стиль фільму визначають як фантастичний або магічний реалізм. Від цього фільму автором музики до багатьох стрічок режисера став композитор Н. Рота.
Першим успіхом Фелліні був фільм «Матусині синки» (1953), що розповідає про життя молоді в м. Риміні й містить спогади режисера про роки юності. На Венеційському міжнародному кінофестивалі картина здобула Срібного лева. Вона мала успіх у глядачів Аргентини, Великої Британії, США та Франції.
Фільми, які принесли Фелліні світове визнання: «Дорога» (1954; у радянському прокаті — «Вони блукали по дорогах»; премія «Оскар», 1957), «Ночі Кабірії» (1956; премія «Оскар», 1958), «Солодке життя» (1959; «Золота пальмова гілка» Каннського міжнародного кінофестивалю, 1960), «Вісім з половиною» (1962; премія «Оскар», 1964; Головний приз 3-го Московського міжнародного кінофестивалю, 1963), «Джульєтта і духи» (1965; премія «Золотий глобус», 1966), «Амаркорд» («Я згадую», 1974; премія «Оскар», 1976), «Казанова Федеріко Фелліні» (1976, премія Британської академії кіно і телевізійних мистецтв), «Репетиція оркестру» (1979), «Корабель іде» (1983), «Джинджер і Фред» (1986), «Інтерв’ю» (1987; Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, 1987), «Голос Місяця» (1990). Фелліні був не лише режисером, а й автором чи співавтором сценаріїв своїх фільмів.
Перші фільми Фелліні були чорно-білими й реалістичними; в наступні він уніс поетичні елементи. У фільмах режисера поєднується філософічність, емоціональність, фантазії й ремінісценції, вони зображують самотність людини в світі. Фелліні розповідає про позачасове та загальнолюдське, його вважають представником «самозаглибленого кінематографа».
Нагороди та визнання
- Почесний «Золотий лев» Венеційського кінофестивалю за внесок у кіномистецтво (1985);
- Імператорська премія Японії (1990);
- Почесний «Оскар» за всю творчість (1993).
Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (1987). Ім’я Фелліні носить аеропорт у м. Риміні, а також астероїд 5150, відкритий 1960. У м. Риміні діє музей Фелліні. З 2010 Міжнародний кінофестиваль у м. Барі присуджує премію «Фелліні 8½».
Твори
- L’arte della visione. Roma : Donzelli, 2009. 121 р.
- Dizionario intimo per parole e immagini. Milano : Piemme, 2019. 240 р.
- Sul cinema. Milano : Il Saggiatore, 2019. 207 р.
- А н г л. п е р е к л. — The Book of Dreams. New York : Rizzoli, 2020. 584 p.
- Р о с. п е р е к л. — Федерико Феллини. Статьи. Интервью. Рецензии. Воспоминания. *Москва : Искусство, 1968. 286 с.
- Делать фильм. Москва : Искусство, 1984. 287 с.
- Феллини о Феллини: Статьи, интервью, воспоминания, сценарии: «8/1/2», «Рим», «Джинджер и Фред». Москва : Радуга, 1988. 478 с.
Література
- Тарковский А. Федерико Феллини // Искусство кино. 1980. № 12. С. 158–160.
- Kezich T. Federico Fellini. His Life and Work. New York : Faber & Faber, 2007. 464 p.
- Костантини К. Феллини. Москва : Молодая гвардия, 2009. 271 с.
- Lupi G. Federico Fellini. Milano : Mediane, 2009. 300 p.
- Federico Fellini. Verso il centenario 1920–2020. Milano : Skira, 2019. 176 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова C. В. Фелліні, Федеріко // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Фелліні, Федеріко (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
