Харизма

(букв. Божий дар), 1) у релігійному дискурсі – благодать, Божий дар; 2) у філософії та етиці – виняткова обдарованість особистості, здатність до впливу на маси, звершення вчинків поза межами пересічних людських можливостей; 3) особливий тип легітимності, організації влади і лідерства, заснований на виняткових якостях певної особистості, найчастіше релігійного або політичного діяча, що дозволяють йому здійснювати у суспільстві функції пророка, вождя чи реформатора

Пишіть за адресою [email protected].