Цистерціанці

Цистерціанці — члени католицького ордену, створеного ченцями-бенедиктинцями у Франції (1098). Назва пов’язана із місцезнаходженням першого його монастиря, заснованого бенедиктинцем Р. Молезмським у 1098

Оновлено: 1.12.2023

{#categorytree:Персоналії|depth=5|mode=all}}

Пишіть за адресою [email protected].

<randompages category="Україна. Поруйнована спадщина" count="5" />

Природа

Охорона природи

нема підкатегорій

---

Таблиця. Дві колонки

Заголовок 1	Заголовок 2
Перший пункт 1	Другий нункт
Останній пункт 1	Останній пункт 2

Таблиця. Три колонки

Заголовок 1	Заголовок 2	Заголовок 3
Перший пункт 1	Другий пункт	Третій пункт
Останній пункт 1	Останній пункт 2	Останній пункт 3

Таблиця. Чотири колонки

Заголовок 1	Заголовок 2	Заголовок 3	Заголовок 4
Перший пункт 1	Другий пункт	Третій пункт	Четвертий пункт
Останній пункт 1	Останній пункт 2	Останній пункт 3	Останній пункт 4

Таблиця. Чотири колонки

Заголовок 1	Заголовок 2	Заголовок 3	Заголовок 4
Перший пункт 1	Другий пункт	Третій пункт	Четвертий пункт
Заголовок 1
Останній пункт 1	Останній пункт 2	Останній пункт 3	Останній пункт 4

________________________________________________________________

Таблиця. Військові походи Володимира Святославича

Роки	Походи
981	Похід на Польське князівство з метою приєднання Червенських міст
983	Похід на ятвягів
984	Похід на радимичів (південний схід сучасної Білорусі)
985	Похід на Волзьку Булгарію
988	Похід на південь, захоплення Тамані, похід до Криму і взяття Корсуні (територія сучасного м. Севастополя)
992–993	Похід на білих хорватів, зіткнення з племенами печенігів

Таблиця. Правління Ярославичів

Князі	Основні події	Результат
Співправління Ізяслава, Святослава і Всеволода Ярославичів (1054–1068, в іншій формі — до 1073 рр.)	Похід на торків; приєднання Волині та частини Галичини; війна з половцями; втрата Ізяславом м. Києва внаслідок повстання киян (1068 р.) і отримання київського престолу Всеславом Брячиславичем; похід Святослава і Всеволода на м. Київ	Втеча Ізяслава до Польщі; перетворення тріумвірату (співправління трьох князів) на дуумвірат (співправління двох князів — Святослава і Всеволода Ярославичів)
Співправління Святослава і Всеволода Ярославичів (1073–1076 рр.)	Війна з половцями; захоплення м. Чернігова	Смерть Святослава Ярославича від хвороби (1076 р.); повернення Всеволодом м. Києва Ізяславу внаслідок втручання Польщі;. початок боротьби Святославичів за владу
Ізяслав (1077–1078 рр.)	Війна з половцями; війна з князями-ізгоями Олегом Святославичем та Борисом В’ячеславичем	загибель Ізяслава Ярославича у війні проти Олега Святославича й Бориса В’ячеславича
Всеволод (1078–1093 рр.)	Війна проти Олега й Романа Святославичів; війна з половцями; спроби дипломатичного врегулювання конфліктів із іншими князями	Захоплення Тмутараканського князівства (1079 р.); втрата частини земель (міста Муром і Турів, а також Волинь і Тмутаракань)
Святополк Ізяславич (1093–1113 рр.)	Вигнання Олега Святославича з м. Чернігова (1096 р., Олег Святославич захопив м. Чернігів 1094 р.); Скликання з’їзду князів у м. Любечі (1097 р.), з’їзди князів у містах Увітичі (1100 р.) і Долобську (1103 р.); 1111 р. участь у поході на половців під керівництвом Володимира (Мономаха)	Перемога над половцями; домовленість князів на з’їзді в м. Любечі про успадкування земель за вотчинним принципом і спільну боротьбу з половцями; перемоги в походах на половців 1103 і 1111 рр.

Таблиця. Хани Криму

Хан	Роки правління
Хаджі I Герай	1427 або 1441–1456	перше правління
Айдер	1456	-
Хаджі I Герай	1456–1466	друге правління
Нур–Девлет	1466–1467	перше правління
Менглі I Герай	1467	перше правління
Нур–Девлет	1467–1469	друге правління
Менглі I Герай	1469–1475	друге правління
Нур–Девлет	1475–1476	друге правління
Відновлення влади Золотої Орди у Криму	1476–1478	-
Менглі I Герай	1478–1515	третє правління
Мехмед I Герай	1515–1523	-
Гази I Герай	1523–1524	-
Саадет I Герай	1524–1532	-
Іслам I Герай	1532	-
Сахіб I Герай	1532–1551	-
Девлет I Герай	1551–1577	-
Мехмед II Герай	1577–1584	-
Саадет II Герай	1584	-
Іслам II Герай	1584–1588	-
Гази II Герай	1588–1596	перше правління
Фетіх I Герай	1596	-
Гази II Герай	1596–1607	друге правління
Тохтамиш Герай	1607–1608
Селамет I Герай	1608–1610	-
Джанібек Герай	1610–1623	перше правління
Мехмед III Герай	1623–1628	-
Джанібек Герай	1628–1635	друге правління
Інаєт Герай	1635–1637	-
Бахадир I Герай	1637–1641	перше правління
Мехмед IV Герай	1641–1644	перше правління
Іслам III Герай	1644–1654	-
Мехмед IV Герай	1654–1666	друге правління
Аділь Герай	1666–1671	-
Селім I Герай	1671–1678	перше правління
Мурад Герай	1678–1683	-
Хаджі II Герай	1683–1684	-
Селім I Герай	1684–1691	друге правління
Саадет III Герай	1691	перше правління
Сафа Герай	1691–1692	-
Селім I Герай	1692–1699	третє правління
Девлет II Герай	1699–1702	перше правління
Селім I Герай	1702–1704	четверте правління
Гази III Герай	1704–1707	-
Каплан I Герай	1707–1708	перше правління
Девлет II Герай	1709–1713	друге правління
Каплан I Герай	1713–1715	друге правління
Девлет III Герай	1716–1717	-
Саадет IV Герай	1717–1724	-
Менґлі II Герай	1724–1730	перше правління
Каплан I Герай	1730–1736	третє правління
Фетіх II Герай	1736–1737	-
Менґлі II Герай	1737–1740	друге правління
Селамет II Герай	1740–1743	-
Селім II Герай	1743–1748	-
Арслан Герай	1748–1756	перше правління
Халім Герай	1756–1758	-
Кирим Герай	1758–1764	перше правління
Селім III Герай	1765–1767	перше правління
Арслан Герай	1767	друге правління
Максуд Герай	1767–1768	-
Кирим Герай	1768–1769	друге правління
Девлет IV Герай	1769–1770	перше правління
Каплан II Герай	1770	-
Селім III Герай	1770–1771	друге правління
Сахіб II Герай	1771–1775	-
Девлет IV Герай	1775–1777	друге правління
Шахін Герай	1777–1782	перше правління
Бахадир II Герай	1782	-
Шагін Герай	1782–1783	друге правління

Таблиця. Монгольська навала (перша половина 13 ст.)

Роки	Наслідки монгольської навали
31.05.1223	Битва на Калці. Поразка руських князів Мстислава Романовича, Мстислава Мстиславича Галицького й Данила Романовича, відступ Мстислава Мстиславича й Данила Романовича, полон і загибель Мстислава Романовича
1237–1238	Вторгнення хана Батия у Північно-Східну Русь, руйнування міст Рязані, Москви, Суздаля, Торжка та ін.
1239–1241	Вторгнення хана Бату на південно-західні землі Давньої Русі (руйнування міст Чернігова, Переяслава, Києва, Галича), вторгнення у західноруські землі (руйнування міст Холма й Берестя)
з 1237	Встановлення влади хана Бату над переважною частиною території Данвньої Русі, запровадження ярликів на князювання за умови визнання князями зверхності хана і обмеження влади князів

Таблиця. Правління нащадків Данила Галицького

Князі	Основні події
Василько Романович (1231–1269 рр.) (брат Данила Романовича, князював на Волині)	Спільні з Данилом Романовичем походи на Литву (проти кн. Міндовга) визнання кн. Войшелком (син Міндовга) зверхності Василька Романовича
Володимир Василькович (1269–1288 рр.) (племінник Данила Романовича, князював на Волині)	Зоcередження на мирному житті, будівництво міст
Мстислав Данилович (1264–1292 рр.) (син Данила Романовича, князював у м. Луцьку, згодом на всій Волині)	Війни проти Литви й Польщі
Шварно Данилович (1264–1269 рр.) (син Данила Романовича, княжив на Холмщині, згодом у Великому князівстві Литовському	Шлюб із донькою Міндовга; співправління у Литві з Войшелком (1267–1268 або 1269 рр.); успадкування престолу Великого князя Литовського після вбивства Левом Даниловичем кн. Войшелка (1268 або 1269)
Лев Данилович (1264–1301 рр.) (син Данила Романовича, княжив на Галичині (з 1264 р.), Холмщині (з 1269 р.) й Волині (1292 р.)	Вбивство кн. Войшелка (1268 або 1269 р.); спільні з монголами походи на Литву та Польщу; перенесення столиці з м. Холма до м. Львова; захоплення частини Закарпаття з м. Мукачевом, приєднання м. Любліна
Юрій І Львович (1301–1308 рр.) (онук Данила Романовича, княжив на Галичині та Волині)	Прийнятя титулу короля Русі (імовірно 1301 р.); 1303 р. заснування Галицької митрополії; укладення миру з Польщею, втрата м. Любліна; перенесення столиці з м. Львова до м. Володимира (тепер Володимир-Волинський)
Співправління Андрія й Лева Юрійовичів (1308–1323 рр.) (правнуки Данила Романовича; Лев Юрійович княжив у м. Галичі, Андрій Юрійович — у м. Володимирі)	Військові походи на Литву; війна з Угорщиною; військові походи на монголів (спільно з поляками й Тевтонським орденом); втрата м. Мукачева і низки інших територій
Володимир Львович (1323–1325 рр.) (праправнук Данила Романовича, син Лева Юрійовича; мав формальну владу, фактична влада перебувала в руках боярської верхівки)
Юрій ІІ Болеслав (1325–1340 рр.) (праправнук Данила Романовича, онук Юрія Львовича за матір’ю, син князя Черського й Сухачевського Тройдена і кн. Марії Юріївни) Убитий боярами	Зближення з Великим князівством Литовським; зближення з Польщею; спроби обмежити владу бояр; запровадення магдебурзького права (м. ВолодимирВолинський)

Таблиця. Поділ українських земель між сусідніми державами (до 15 ст.)

Держава	Основні події, приєднані землі
Велике князівство Литовське	Поступова експансія на південь з І. пол. 14 ст.; правління кн. Гедиміна — поширення влади на Галицько-Волинське князівство; правління Ольгерда — поширення влади на міста Київ, Чернігів, Переяслав та ін.; правління Вітовта — вихід до Чорного моря
Московське князівство	Правління Василя ІІІ Івановича — тимчасове приєднання Сіверщини, Чернігівщини й Переяславщини
Угорське королівство	Правління Іштвана Святого — приєднання Закарпаття (1010-ті рр.); правління Людовика І Анжуйського (1342–1382 рр.) — встановлення влади над Галичиною, Волинню й частиною Буковини
Молдавське князівство	Правління господаря (князя) Богдана (1359–1365 рр.) — приєднання Північної Буковини й усієї Бессарабії
Золота Орда	1240-ві рр. — утворення Кримського улусу Золотої Орди (існував до утворення незалежного Кримського ханату у 15 ст.)
Кримський ханат	утворення незалежного Кримського ханату внаслідок розпаду Золотої Орди (офіційна незалежність з 1441 р.) на землях Кримського півострова і прилеглих територіях Північного Причорномор’я
Османська імперія	1475 — захоплення генуезьких колоній на Кримському півострові; 1478 — перехід Кримського ханату у васальну залежність від Османської імперії; 1503 — втрата Молдавським князівством Буджаку на користь Османської імперії

Таблиця. Правління литовських князів і українські землі

Князі	Основні події
Гедимін (1316–1341 рр.)	Похід на південь (Волинь та м. Київ), поширення влади на Галицько-Волинські землі; запровадження християнства у Великому князівстві Литовському); офіційне висування претензій на спадщину Давньої Русі через прийняття титулу «Letphanorum Ruthenorumque rex» («король литвинів і русинів»); перенесення столиці з м. Кернаве спершу до м. Трок, а потім до м. Вільна (тепер м. Вільнюс)
Євнут (1341–1345 рр.)	Відсутність фактичного контролю над усім князівством
Ольгерд Гедимінович (1345–1377 рр.)	Перемога над татарським військом (битва під Синіми Водами, 1362 р.); захоплення Київської, Чернігівської, Сіверської, Переяславської земель, Волині й Поділля); поширення кирилиці і руської правової системи у Литві; втрата Великим князівством Литовським Галичини й Холмщини на користь Польщі (1349 р.); проголошення Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтського
Владислав Ягайло (1377–1381 рр., співправління з Кейстутом)	Боротьба за владу з братами (Ольгердовичами)
Кейстут (1381–1382 рр.)	Спроба утримати владу після скидання з престолу Владислава Ягайла
Владислав Ягайло (1382–1392 рр.), також король Польщі (з 1386 р.)	Укладення Кревської унії (1382 р.), початок тісного зближення з Королівством Польським
Вітовт Кейстутович (1392–1430 рр.)	Приєднання Північного Причорномор’я
Свидригайло Ольгердович (1430–1432 рр.)	Підтримка православ’я, опора на православну руську знать
Сигізмунд Кейстутович (1432–1440 рр.)	Підтримка польської католицької знаті
Казимир ІV Ягеллончик (1440–1492 рр.), також король Польщі (з 1447 р.)	Зближення з Князівством Московським за правління Василя Темного (1425–1462 рр.), конфлікт із Князівством Московським під час правління Івана ІІІ Васильовича
Олександр Ягеллончик (1492–1506 рр.), також король Польщі (з 1501 р.)	Обмеження королівської влади на користь магнатів
Сигізмунд І Старий (1506–1548 рр., одночасно король Польщі)	Уніфікація грошової системи Королівства Польського й Великого князівства Литовського; спільний похід на Московське князівство з ханом Менглі І Гераєм; війна з Молдавським князівством
Сигізмунд ІІ Август (1548–1572 рр., при ньому відбулося формальне об’єднання Королівства Польського й Великого князівства Литовського у Річ Посполиту й перехід українських земель Великого князівства Литовського до складу Королівства Польського (Люблінська унія 1569 р.)	Поширення протестантизму у Великому князівстві Литовському; зрівняння у правах православної знаті з католицькою; поширення в Королівстві Польському діяльності єзуїтів; прикордонні війни з Князівством Московським; створення реєстрового козацтва

Таблиця. Козацько-селянські повстання й походи козаків

Роки	Повстання або похід	Охоплена територія
1591–1593	Повстання Криштофа Косинського	Південь Київщини, Черкащина, південь Житомирщини
1594–1596	Повстання Северина Наливайка	Південь Київщини, Черкащина, остаточна поразка після відступу до м. Лубен на Полтавщині
1607–1609, 1612–1613, 1614–1615	Морські походи запорожців на Османські війська	Крим, гирло Дніпра, Чорноморське узбережжя сучасної України та Болгарії, похід на м. Константинополь
1616	Похід Петра Сагайдачного на м. Кафу (тепер м. Феодосія)
1618	Похід Петра Сагайдачного на м. Москву в рамках Польськоросійської війни 1617–1618 рр
1621	Участь козаків під командуванням Петра Сагайдачного в Хотинській битві
1625	Повстання Марка Жмайла	Правобережна частина Черкащини
1630	Повстання Тараса Федоровича (Тараса Трясила	Південь Київщини і північ Черкащини
1635	Повстання Івана Сулими	Північ сучасної Дніпропетровської обл.
1637	Повстання Павла Павлюка	Південь Київщини, Черкащина, Лівобережжя
1638	Повстання Якова Острянина	Полтавщина

Таблиця. Етапи Хмельниччини (1648–1657 рр.)

Роки	Подія
І період (1648–1649 рр.)	Перемоги на Жовтих Водах, під м. Корсунем, під Пилявцями (с. Пилява), наступ на захід (облога міст Львова, Замостя, Збаража, Зборова). Частину перемог здобуто в союзі з кримським ханом Іслам Гераєм. Період закінчився відмовою військ Кримського ханату продовжувати бойові дії на боці повстанців і укладенням Зборівського миру
ІІ період (1650–1653 рр.)	Відновлення бойових дій, поразка козаків біля містечка Красне на Поділлі, перемога козаків у боях за м. Вінницю, поразка під м. Берестечком, перемога під Батогом (біля гори Батіг на Поділлі). Укладення Жванецького миру після переходу Іслам Герая на бік Яна Казимира (грудень 1653 р.)
ІІІ період (1654–1656 рр.)	Перемовини послів від Війська Запорозького до м. Москви щодо переходу в підданство Московському царству (жовтень 1653 р.), початок війни між Московським царством і Річчю Посполитою (жовтень 1653 р.), Переяславська рада й ухвалення Березневих статей (1654 р.), спільні бойові дії Б. Хмельницького й військ Московського царства (1654–1656 рр.). Укладення сепаратного перемир’я (Віленське перемир’я 1656 р.) між Московським царством і Річчю Посполитою
IV період (1656–1657 рр.)	Пошук нових союзників (укладення угод Б. Хмельницького з Трансільванією і Швецією). Смерть Б. Хмельницького (06.08.1657 р.)

Таблиця. Угоди Б. Хмельницького з Річчю Посполитою і Московським царством і Гадяцький договір І. Виговського

Угода	Основні положення
Зборівський мир (08.08.1649 р.) з Річчю Посполитою	Визнання самоврядування Війська Запорозького у Київському, Чернігівському і Брацлавському воєводствах, передача влади на цих територіях гетьману, дозвіл обіймати урядові посади на них лише представникам православної шляхти, обмеження козацького реєстру (40 тис. козаків), амністія повстанцям, входження двох православних єпископів до Сейму Речі Посполитої, відновлення прав Київської митрополії
Білоцерківський мир (18.09.1651 р.) з Річчю Посполитою	Самоврядування Війська Запорозького в Київському воєводстві, повернення маєтків у східних воєводствах польській шляхті, зменшення козацького реєстру до 20 тис., вимога розірвати союз Війська Запорозького з Кримським ханатом і не укладати союзних угод із іншими державами
Жванецький мир (5.12.1653 р.) з Річчю Посполитою за участі Кримського ханату	Відновлення дії Зборівської угоди
«Березневі статті» (21.03.1654 р.) з Московським царством	Визнання царем самоуправління Війська Запорозького й відмова від втручання у внутрішні справи останнього, присяга гетьмана перед царем, зобов’язання гетьмана інформувати царя про контакти з іншими країнами, чисельність козаків Війська Запорозького у 60 тис. осіб, зобов’язання Війська Запорозького сплачувати податки у скарбницю царя, розміщення російського гарнізону в м. Києві
Гадяцький договір (16.09.1658 р.)	Створення Великого князівства Руського у складі Речі Посполитої, визнання приналежності західноукраїнських земель Королівству Польському, ліквідація Берестейської унії на території Великого князівства Руського, забезпечення рівноправ’я між Католицькою і Православної церквами, включення Київського митрополита і п’ятьох єпископів до Сенату Речі Посполитої, надання Києво-Могилянській колегії статусу академії, зменшення реєстру до 30 тис. козаків і 10 тис. найманих військових. (ратифікована Сеймом версія Гадяцької угоди скасовувала частину цих пунктів)

Таблиця. Поділи Речі Посполитої (1772–1795 рр.)

Роки	Подія
Перший поділ (1772 р.)	Перехід до складу Російської імперії смуги від Південно-Східної Чернігівщини на південному сході до Лівонії на північному заході включно зі східною (міста Гомель, Могилев, Вітебськ) і північною (м. Полоцьк) частинами сучасної Білорусі та смуги вздовж правого берегу Західної Двини включно з м. Динабургом (суч. Даугавпілс, Латвія). Перехід до складу Пруссії частини балтійського узбережжя (міста Ґданьск, Ельблонг) і смуги від узбережжя на південь до міст Торуні і Бидгощі включно. Перехід до складу Австрії Східної Галичини, утворення у складі Австрійської імперії Королівства Галичини й Володимирії
Другий поділ (1793 р.)	Приєднання до Російської імперії всієї східної частини Речі Посполитої (Правобережжя України, переважна частина території Білорусі з містами Слуцьком і Мінськом до лівого берега Західної Двини включно). Приєднання до Пруссії західної частини Речі Посполитої (міста Познань, Ченстохова, Каліш, Плоцьк та ін.)
Третій поділ (1795 р.)	Анексія Російською імперієї Західної Волині й решти території Великого князівства Литовського [Західна Білорусь, міста Вільно і Троки, смуга території сучасної Литви й Латвії (м. Медники, тепер м. Варняй, Литва; м. Ліпава, тепер м. Лієпая, Латвія)]) та ін. Анексія Австрією Західної Галичини, Люблінської землі та Холмщини. Анексія Пруссією смуги вздовж східного й південного кордонів Східної Пруссії включно з м. Варшавою. Ліквідація Речі Посполитої

Таблиця. Адміністративнотериторіальний поділ українських земель у 19 – поч. 20 ст.

Українські губернії Російської імперії
Волинська губернія	Переважна частина сучасних Волинської й Рівненської обл., частина Житомирської обл., північ сучасних Тернопільської і Хмельницької обл
Катеринославська губернія	Більшість території сучасної Дніпропетровської обл., частина сучасної Запорізької, Донецької й Луганської обл.
Київська губернія	Правобережна частина сучасної Київської й Черкаської обл., східні райони сучасних Вінницької й Житомирської обл.
Подільська губернія	Переважна частина сучасної Вінницької обл., південна й центральна частини сучасної Хмельницької обл., окремі районии сучасних Одеської, Миколаївської й Кіровоградскої обл.
Полтавська губернія	Південь лівобережної частини сучасної Київської обл., південь сучасних Чернігівської й Сумської обл., лівобережна частина сучасної Черкаської обл, південно-східна частина сучасної Харківської обл.
Таврійська губернія	Територія сучасної АР Крим, лівобережна частина Херськонської обл., більшість території Запорізької обл.
Харківська губернія	Більшість території сучасної Харківської обл., південний схід Сумської, північні райони Донецької й Луганської обл.
Херсонська губернія	Основна частина сучасних Одеської (крім Буджаку та північних районів), Миколаївської й Кіровоградської обл., південно-західні райони Дніпропетровської обл. і правобережна частина Херсонської обл.
Чернігівська губернія	Північ лівобережної частини Київської обл., основна частина території Чернігівської обл., північ Сумської обл.
Українські землі в інших губерніях і областях Російської імперії
Бессарабська губернія	Буджак (південно-західна частина Одеської обл. від р. Дністра до р. Дунаю) і східна частина сучасної Чернівецької обл.
Область Війська Донського	Східні прикордонні райони Донецької й Луганської обл.
Курська губернія	Територія колишнього Путивльського району Сумської обл.
Воронезька губернія	Територія колишнього Троїцького району Луганської обл.
Австрійська / Австро-Угорська імперія
Королівство Галичини та Володимирії (східна частина)	Львівська й Івано-Франківська обл., Південна й центральна частина сучасної Тернопільської обл.
Герцогство Буковина (до 1849 р. — частина Королівства Галичини та Володимирії; північна частина герцогства)	Західна й центральна частина сучасної Чернівецької обл.
Угорське королівство. Комітати Берег, Мармарош, Унг і Угоча	Сучасна Закарпатська обл.
Румунія
Дорохойський жудець (місцевість у північній частині Жудеця)	Колишній Герцаївський район Чернівецької обл.

Таблиця. «Великі реформи» в Російській імперії

Реформи	Зміст
Селянська реформа (1861 р.)	Скасування кріпацтва; створення системи селянського самоуправління; селянські громади отримували в користування (за відбування робіт чи виплату оброку) наділ від поміщика за викуп чи (зменшений наділ) без викупу
Освітня реформа (1863 і 1871–1872 рр.)	Затвердження нового Університетського статуту, який розширив автономію університетів (1863 р.); зміна навчальних планів класичних гімназій (покращення рівня викладання математики і класичних мов, 1871 р.); реорганізація реальних гімназій у реальні училища з поглибленим вивченням природничих дисциплін, з дозволом випускникам реальних училищ вступати до технічних, промислових і торговельних закладів вищої освіти і забороною вступати до університетів
Земська реформа (1864 р.)	Створення системи виборного земського самоуправління на рівні губерній і повітів
Судова реформа (1864 р.)	Запровадження принципів змагальності, усності і гласності в судочинстві, створення адвокатури; гарантія незалежності судів від адміністративної влади; гарантія права сторін на захист; створення системи прокурорського нагляду; запровадження суду присяжних; створення двох типів судів (мирових і загальної юрисдикції) з можливістю оскаржувати рішення в наступній інстанції в апеляційному та касаційному порядках
Реформа цензури (1865 р.)	Поділ цензури на попередню й карну; поділ цензури на загальну (звичайну, театральну і для іноземних книг) та духовну (для книг релігійного змісту); можливість оскаржувати рішення цензурних комітетів; обмеження терміну розгляду книг цензурою (3 дні, пізніше — 7 днів); обмеження терміну розгляду періодичних видань цензурою (2 дні, пізніше — до 4 днів); звільнення від попередньої цензури книг обсягом понад 10 друкованих аркушів (у містах Москві й Санкт-Петербурзі), періодичних видань, які отримали окремий дозвіл виходити без попередньої цензури, а також видань університетів і академій
Реформа міського самоврядування (1870 р.)	Створення всестанових органів міського самоврядування; чіткий поділ повноважень між міськими думами й міськими управами; зменшення структури наповнення міського бюджету за рахунок місцевих податків і зборів та розширення можливостей використання зібраних коштів
Військова реформа (1864–1874 рр.)	Скорочення особового складу армії; створення мережі позастанових військових навчальних закладів; створення Головного штабу й поділ імперії на військові округи; запровадження загального військового обов’язку замість набору рекрутів за жеребкуванням; скорочення терміну військової служби (від 6 років до півроку залежно від рівня освіти); скасування тілесних покарань; взяття на озброєння нових видів зброї

Таблиця. Громади (кін. 1850-х рр. – 1876 р.)

Діячі	Діяльність
Санкт-Петербурзька громада (кін. 1850-х–1860-ті рр.)
М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко, В. Білозерський, О. Кістяківський, М. Стороженко та ін.	Видання журналу «Основа»; діяльність Друкарні П. Куліша (1857–1863 рр., видано бл. 40 книг і брошур, альманах «Хата» та журнал «Основа»)
Київська «Стара» громада (1869–1876 рр.)
В. Антонович, В. Беренштам, Хв. Вовк (Ф. Волков), М. Драгоманов, П. Житецький, М. Зібер, М. Лисенко, Т. Рильський, М. Старицький, П. Чубинський та ін	створення гуртків за принципом Київської громади в інших містах (Полтава, Чернігів, Миргород, Єлисаветград та ін.); організаційна робота, пов’язана зі створенням і діяльністю Південно-Західного відділу Імператорського Російського географічного товариства (1873–1876 рр.); наукова діяльність (частково пов’язана з Південно-Західним відділом Імператорського Російського географічного товариства), публікація етнографічних, статистичних і фольклористичних досліджень; розгортання видання популярних брошур для селян (історичного, природничого,господарського змісту та художніх); налагодження зв’язків із народовцями в Галичині, фінансування видання в Галичині творів наддніпрянських авторів, створення у м. Львові 1873 р. Товариства ім. Т. Шевченка (пізніше реорганізованого в Наукове товариство ім. Т. Шевченка). Діяльність згорнуто після підписання Олександром ІІ Емського указу (1876 р.)

Таблиця. Політичні партії підросійської України на початку 20 ст.

Партія	Рік заснування	Діячі	Позиції
Українські політичні партії
Революційна українська партія(РУП)	1900	Д. Антонович, С. Русов, Л. Мацієвич	Соціалізм, українське самостійництво. Згодом — соціалізм (марксистський різновид) і самостійництво
Українська народна партія (УНП)	1902	М. Міхновський, М. Шемет, С. Шемет, О. Степаненко та ін.	Українське самостійництво
Українська соціал-демократична спілка (Спілка)	1904, утворена внаслідок розколу в РУП як українська франкція у складі РСДРП	М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський, В. Мазуренко, Ю. Ларін (Лур’є) та ін.	Соціалізм (марксистський різновид), український автономізм
Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)	1905, утворена внаслідок розколу в РУП і реорганізації тієї частини партії, що не увійшла до Спілки	В. Винниченко, С. Петлюра, В. Дорошенко, Л. Юркевич, М. Порш та ін.	Соціалізм (марксистський різновид), самостійництво
Єврейські партії
Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі і Росії, Бунд	1897 (як об’єднання єврейських профспілок), 1898 (як автономна частина РСДРП)	М. Равич-Черкаський, М. Рафес	Соціалізм (марксистський різновид), єврейський екстериторіальний автономізм
Єврейська соціал-демократична робітнича партія (Поалей-Ціон)	1900–1901 (перші осередки), 1905–1907 (остаточне оформлення як окремої партії)	Б. Борохов, І. Бен-Цві та ін	Соціалізм (марксистський різновид), сіонізм як мета-максимум, єврейський екстериторіальний автономізм як мета-мінімум
Соціалістична єврейська роітнича партія (СЄРП)	1905–1906	Х. Житловський	Соціалізм (народницький різновид), єврейський екстериторіальний автономізм
Загальноросійські політичні партії, що діяли в Україні
Партія соціалістів-революціонерів (ПСР, есери)	1902		Соціалізм (народницький різновид)
Російська соціал-демократична робітнича партія (меншовиків) (РСДРП (м))	1898, остаточно внаслідок розколу з більшовиками 1903 як фракція, згодом — як окрема партія		Соціалізм (марксистський різновид)
Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків) (РСДРП (б))	1898, остаточно внаслідок розколу з меншовиками 1903 як фракція, згодом — як окрема партія		Соціалізм (марксистський різновид), згодом — комунізм
Конституційно-демократична партія / Партія народної свободи	1905–1906		Лібералізм
Трудова народно-соціалістична партія	1905–1906		Неонародництво, російський націоналізм
Союз російського народу	1905		Монархізм, консерватизм, антисемітизм, боротьба проти національних рухів (зокрема українського)

Таблиця. Мовний склад українських губерній (за переписом 1897 р.)
*включно з Кримським півостровом, відносну більшість населення окремих повітів якого складали кримські татари

Губернія	Українська мова	Російська (великоруська) мова	Інші мови
Волинська	70,1 %	3,5 %	26,4 %
Катеринославська	68,9 %	17,3 %	13,8 %
Київська	79,2 %	5,9 %	14,9 %
Подільська	80,9 %	3,3 %	15,8 %
Полтавська	93 %	2,6 %	4,4 %
Таврійська	42,2 %*	27,9 %	29,9 %
Харківська	80,6 %	17,7 %	1,7 %
Херсонська	53,5 %	21 %	25,5 %
Чернігівська	66,4 %	21,6 %	12 %
Бессарабська (повіти, територія яких тепер входить до складу України):
Аккерманський повіт	26,7 %	9,6 %	63,7 %
Ізмаїльський повіт	19,6 %	12,4 %	68 %
Хотинський повіт	53,2 %	5,8 %	41 %

Таблиця. Руська трійця

Ключові фігури

Основні тексти

Маркіян Шашкевич (1811–1843) Іван Вагилевич (1811–1866) після смерті М. Шашкевича перейшов на полонофільські позиції Яків Головацький (1814–1888) у 1860-х рр. перейшов на москвофільські позиції, 1868 р. переїхав до Російської імперії і перейшов на православ’я Близькі до Руської трійці діячі: Г. Ількевич (1803–1841) та ін

Альманах «Син Русі» (бл. 1833, залишився в рукописі), що складався з 14 оригінальних поезій членів Руської трійці та близьких до них поетів; Альманах «Русалка дністровая» (1837), що складався з низки фольклорних записів, оригінальних романтичних поезій членів Руської трійці, перекладів М. Шашкевича (з сербського фольклору) та Я. Головацького (з чеської романтичної поезії) та «історичного» розділу з публікацією фольклорних текстів, історичного документу (грамоти 15 ст.), однієї бібліографічної довідки й однієї рецензії.

Таблиця. Суспільно-політичний рух у Західній Україні (друга половина 19 ст.)

Рух	Представники	Ідеї
Народовці	Ранній період (1860-ті рр.): В. Шашкевич Ф. Заревич К. Климкович та ін. Другий період (1870-ті–1880-ті рр.): О. Кониській В. Барвінський Ю. Романчук К. Сушкевич Третій період (1890-ті рр.): О. Кониський О. Барвінський М. Грушевський та ін.	Декларування єдності українців (русинів) Галичини та українців Наддніпрянщини; розвиток нової літературної мови на основі розмовної народної мови, пізніше — популяризація фонетичного правопису; співпраця з культурними і громадськими діячами з Наддніпрянщини
Москвофіли	Д. Зубрицький Я. Головацький (з 1860-х рр.) А. Петрушевич та ін.	Декларування культурної єдності з Російською імперією; використання «язичія» (з більшою або меншою часткою російських елементів) і тенденцією до використання російської літературної мови; пропагування православ’я, перехід на православ’я частини учасників руху з числа грекокатолицьких священиків
Радикали	І. Франко М. Павлик Ю. Бачинський та ін.	Відхід від «народовства» як руху, який не висуває соціальних гасел і провадить «м’яку» політику; популяризація соціалізму (громадівського соціалізму під впливом М. Драгоманова, згодом — марксизму); офіційне декларування автономії чи державної незалежності України як мети-максимуму; ідея політичного об’єднання України в майбутньому; створення політичних партій європейського типу, участь у виборах тощо

Таблиця. Плани країн-учасниць Першої світової війни щодо України

Троїстий союз

Антанта

Австро-Угорщина — зберегти контроль над Галичиною, встановити контроль над Волинню й Поділлям. У перспективі передбачалося можливе створення залежного від Австро-Угорщини та/або Німеччини українського державного утворення на українських землях Російської імперії і надання автономії українським землям у складі Австро-Угорщини або їх включення до автономного польського державного утворення у складі Австро-Угорщини. Німеччина — встановити контроль над східною й південною Україною включно з Кримом як можливим плацдармом для економічної експансії на Кавказ, зокрема до нафтоносних районів Азербайджану та джерелом постачання сировини

Російська імперія — зберегти контроль над Наддніпрянщиною, поширити свою владу на Галичину, Буковину й Закарпаття. Ліквідувати центр українського національного руху в Галичині. Румунія — приєднати територію Герцогства Буковина від Австро-Угорщини і (на завершальному етапі війни, після виходу Росії) — анексувати територію Бессарабської губернії

Таблиця. Українські організації в Австро-Угорщині під час Першої світової війни

Організація	Рік створення	Ключові постаті	Діяльність
Союз визволення України (СВУ)	1914	Д. Донцов, М. Залізняк, О. Скоропис-Йолтуховський, В. Дорошенко та ін.	Дипломатична (створення інформаційних представництв у державах Троїстого союзу та нейтральних країнах, контакти з дипломатами й політиками); видавнича (випуск часописів «Вістник Союза визволення України», «Ukrainische Nachrichten», «La Revue Ukrainienne»; друк науково-популярних книг і брошур про Україну різними мовами — німецькою, французькою, шведською, турецькою, болгарською, чеською, угорською та ін.); культурна і благодійна робота серед українських полонених російської армії (забезпечення таборів гуманітарною допомогою, створення шкіл, бібліотек, театрів, табірних газет тощо, організація навчальних курсів)
Головна українська рада	1914	К. Левицький М. Павлик М. Ганкевич	Спроба відігравати роль представника галицьких українців перед урядом Австро-Угорщини; координування діяльності українських партій Галичини (Української соціал-демократичної, Української національно-демократичної та Української радикальної партії); публічне декларування підтримки українським населенням Австро-Угорщини Троїстого союзу у Першій світовій війні; організаційна робота з набору добровольців до легіону Українських січових стрільців
Загальна українська рада	1915	К. Левицький Л. Бачинський М. Ганкевич О. Скоропис-Йолтуховський	Висунення ідеї створення Української держави на українських землях Російської імперії та набуття автономії для українських земель в Австро-Угорщині; представництво українського населення перед владою Австро-Угорщини

Таблиця. Найбільші судові процеси і справи під час сталінських репресій

Дата	Справа
1928 р.	«Шахтинська справа»
1928 р.	Справа Велі Ібрагімова
1930 р	Процес над меншовиками
1930 р.	Процес над «Спілкою визволення України» (СВУ)
1930 р.	Справа Промпартії
1931 р.	Справа «Українського національного центру (УНЦ)»
1933 р.	Справа «Блоку українських націоналістичних партій»
1933–1934 рр.	Справа «Української військової організації (УВО)»
1933–1935 рр.	Справа «Польської організації військової»
1935 р.	Викриття «Всеукраїнського боротьбистського центру»
1936 р.	Справа «троцькістсько-зінов’євського терористичного центру»
1937 р.	Справа «антирадянського троцькістського центру»
1937 р.	«Процес військових»
1938 р.	Справа «антирадянського правотроцькістського блоку»

Таблиця. Територіальні зміни УРСР в 1939–1940 рр.

Рік	Зміни
1939
	Закарпаття (Карпатська Україна) — окуповане й приєднане Угорщиною
	Східна Галичина, Західна Волинь — увійшли до складу УРСР
	Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина — було встановлено німецьку окупаційну владу (увійшли до складу Польського генерал-губернаторства)
1940	Північна Буковина, Хотинщина, Придунайський край (Південна Бессарабія) — входження до складу УРСР

Таблиця. Адміністративно-територіальний поділ окупованих територій України

Назва	Території
Дистрикт«Галичина»	Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області (без північних районів); підпорядковувався Польському (Варшавському) генерал-губернаторству
Райхскомісаріат «Україна» (Центр м. Рівне)	Рівненська, Волинська, Кам’янець-Подільська, Житомирська області, північні райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони Миколаївської областей, Київська, Полтавська, Дніпропетровська області, північні райони Криму та південні райони Білорусії
Трансністрія	Території Одеської, Чернівецької, південні райони Вінницької та західні райони Миколаївської областей — у складі румунської зони окупації
Військова адміністрація	Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, південь Кримського півострова
Закарпаття	З 1939 р. залишалося під владою Угорщини

Таблиця. Найбільші битви 1941 р. на українській ділянці фронту

Дата	Битва
23–29 червня 1941 р.	Танкова битва в районі Рівне— Дубно—Луцьк—Броди
7 липня — 26 вересня 1941 р.	Київська оборонна операція
5 серпня — 16 жовтня 1941 р.	Оборона Одеси
30 жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 р.	Оборона Севастополя

Таблиця. Операції радянських військ зі звільнення України у 1943–1944 рр.

Дата	Військові операції
Грудень 1942 рю	Звільнення першого населеного пункту на території УРСР.
29 січня — 18 лютого 1943 р.	Наступ Південно-Західного і Південного фронтів. Звільнення північної частини Донбасу.
2 лютого — 6 березня 1943 р.	Наступ Воронезького і Центрального фронтів.
17—25 липня 1943 р.	Ізюмсько-Барвінківська операція
17 липня — 2 серпня 1943 р.	Міуська операція
3–23 серпня 1943 р.	Бєлгород-Харківська операція
13 серпня — 22 вересня 1943 р.	Донбаська операція
Битва за Дніпро (24 серпня — 23 грудня 1943 р.)
26 серпня — 30 вересня 1943 р.	Чернігівсько-Полтавська операція
26 вересня — 20 грудня 1943 р.	Нижньодніпровська операція
3–13 листопада 1943 р.	Битва за Київ
13 листопада — 22 грудня 1943	Оборона Києва
Дніпровсько-Карпатська стратегічна наступальна операція (24 грудня 1943 — 17 квітня 1944)
24 грудня 1943 р. — 14 січня 1944 р.	Житомирсько-Бердичівська операція
5–16 січня 1944 р.	Кіровоградська операція
24 січня — 17 лютого 1944 р.	Корсунь-Шевченківська операція
27 січня — 11 лютого 1944 р.	Рівненсько-Луцька операція
30 січня —29 лютого 1944 р.	Нікопольсько-Криворізька операція
4 березня — 17 квітня 1944 р.	Проскурівсько-Чернівецька операція
5 березня — 17 квітня 1944 р.	Умансько-Ботошанська операція
6–18 березня 1944 р.	Березнегувато-Снігурівська операція
15 березня— 5 квітня 1944 р.	Поліська (Ковельська) операція
26 березня — 14 квітня 1944 р	Одеська операція
Битва за Крим
31 жовтня — 11 грудня 1943 р.	Керченсько-Ельтигенська операція
8 квітня — 12 травня 1944 р.	Кримська операція
Битви на Західній Україні
13 липня — 29 серпня 1944 р.	Львівсько-Сандомирська операція
20–29 серпня 1944 р.	Ясько-Кишинівська операція
9 вересня — 28 жовтня1944 р.	Карпатсько-Ужгородська операція
28 жовтня 1944 р.	Вигнання нацистських окупантів за межі України. Останнім визволеним населеним пунктом в межах сучасних кордонів України став Ужгород

Таблиця. Президенти України

Президент	Роки
Леонід Кравчук	1991–1994
Леонід Кучма	1994–2005
Віктор Ющенко	2005–2010
Віктор Янукович	2010–2014
Олександр Турчинов (в.о.)	2014
Петро Порошенко	2014–2019
Володимир Зеленський	З 2019