Шухевич, Роман Осипович
Шухе́вич, Рома́н О́сипович (псевдонім Тарас Чупринка, Білий, Роман Лозовський, Чух, Тур, 30.06.1907, м. Львів — 05.03.1950, с. Білогорща, тепер Львів, Україна — військовий і політичний діяч, діяч українського націоналістичного руху, головний командир УПА у 1943–1950.
|
Шухевич, Роман Осипович | |
|---|---|
| Псевдоніми | Тарас Чупринка, Білий, Роман Лозовський, Чух, Тур |
| Народження | 30.06.1907 |
| Місце народження | Львів |
| Смерть | 05.03.1950 |
| Місце смерті | Львів |
| Місце поховання | невідоме |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Напрями діяльності | військова справа |
Життєпис
Народився в родині правника Осипа-Зиновія Шухевича і Євгенії Шухевич (з дому Стоцьких). Онук етнографа Володимира Шухевича, правнук священника, громадського діяча Осипа Шухевича.
У 1917–1925 навчався в Академічній гімназії в м. Львові, у 1925–1926 та 1929–1930 — навчався у Данцизькій політехніці, 1926-1934 (з перервами) — на дорожно-мостовому відділі Львівської політехніки (тепер Національний університет «Львівська політехніка»).
У 1922 вступив до «Пласту». Член підпільних Української військової організації (УВО) (з 1925) та Організації українських націоналістів (ОУН) (з 1929). З 1930 — член Крайової екзекутиви ОУН на Західноукраїнських землях (ЗУЗ), у 1930–1934 — бойовий референт Крайової екзекутиви ОУН.
1928–1929 проходив службу у Війську Польському.
1930 одружився з Наталією Березинською (1910–2002). Діти — Юрій Шухевич (нар. 1933) і Марія Шухевич (нар. 1940).
У 1934–1937 перебував в ув’язненні. У 1937 заснував рекламну компанію «Фама» у м. Львові (діяла до 1939). У 1938–1939 перебував у Карпатській Україні. У 1939 виїхав до Польщі, відповідав за зв’язок між Проводом українських націоналістів і Крайовою екзекутивою ОУН. Під час розколу ОУН 1940 увійшов до Революційного проводу ОУН на чолі зі С. Бандерою (див. Організація українських націоналістів (революційна)).
У 1938–1939 перебував у Карпатській Україні. Один із організаторів Карпатської Січі. У березні 1939 брав безпосередню участь у боях.
1941 — організатор Дружин українських націоналістів (батальйони «Нахтігаль» і «Роланд») у складі Вермахту.
1943 — один із організаторів УПА, з 1943 — головнокомандувач УПА.
Загинув 05.03.1950 під час спроби затримання військами МДБ СРСР у с. Білогорщі (тепер у складі м. Львова, Україна).
Діяльність
Як бойовий референт був одним із головних організаторів силових акцій ОУН — саботажної акції ОУН 1930, експропріаційних актів 1930–1932, атентатів на комісара поліції в м. Львові Е. Чеховського (1931), консула СРСР у м. Львові, унаслідок якого був убитий уповноважений НКВС О. Майлов (1933), атентату на міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького (1934) та ін. акцій.
У 1940–1941 — крайовий провідник ОУН (р) на Західноокраїнних землях (Холмщина, Підляшшя й Лемківщина). З 1943 — військовий референт ОУН (р). З квітня 1943 — голова бюро проводу ОУН (р).
Навесні 1941 — один із організаторів Дружин українських націоналістів (батальйони «Нахтігаль» і «Роланд») у складі Вермахту. Викладав на старшинських курсах ОУН. 22.06.1941 батальйони у складі Вермахту перейшли кордон СРСР, однак у цей період не брали безпосередньої участі в бойових діях. 30.06.1941 увійшли до м. Львова. Брав участь у проголошенні Акту відновлення Української Держави 30.06.1941. Унаслідок викликаного цим актом конфлікту з німецьким командуванням спрямований далі на схід у складі батальйону «Нахтігаль». Після розформування батальйонів проходив службу за індивідуальним контрактом у складі утвореного з них 201 батальйону шуцманшафт (жовтень 1941 – листопад 1942). Після відмови продовжити службу ув’язнений, батальйон розформовано. В січні 1943 втік з ув’язнення.
1943 — один із організаторів УПА, з 1943 — головновомандувач УПА. У грудні 1942 на таємній конференції ОУН (р) у м. Львові висловлював думку про необхідність встановлення контролю ОУН (р) над стихійно створеними українськими партизанськими формуваннями. Улітку 1943 — організатор загонів Української народної самооборони на Галичині, які стали основою для місцевих загонів УПА.
1944 — один із організаторів Української головної визвольної ради (УГВР), після її створення (липень 1944) — голова й секретар військових справ УГВР. Після відступу німецьких військ з території України ініціював зміну тактики УПА, підлаштувавши її під змінені умови.
1949 був одним із ініціаторів згортання активної збройної боротьби УПА, зумовленого безперспективністю подальшої збройної боротьби в умовах стабілізації радянської влади й і небезпеки розгортання терору влади проти цивільного населення у відповідь на акції УПА.
З 1945 регулярно публікував звернення від імені командування УПА до бійців УПА й населення України.
12.10.2007 указом Президента України В. Ющенка Р. Шухевичу присвоєно звання Героя України; указ скасовано рішенням Донецького апеляційного суду 21.04.2010.
Література
- Янів В. Шухевич – Чупринка, людина і символ. Мюнхен : Молоде життя, 1950. 16 с.
- Кравців Б. Людина і вояк. Нью-Йорк : Видання Головної Управи Організації Оборони Чотирьох Свобід України, 1952. 30 с.
- Мірчук П. Роман Шухевич (ґен. Тарас Чупринка), командир армії безсмертних. Нью-Йорк – Торонто – Лондон : Товариство колишніх вояків УПА в ЗСА, Канаді і Европі, 1970. 270 с.
- Чайківський Б. ФАМА. Рекламна фірма Романа Шухевича. Львів : Видавництво «Мс», 2005. 104 с.
- Посівнич М. Нескорений командир. Торонто – Львів : Літопис УПА, 2008. 80 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шухевич, Роман Осипович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Шухевич, Роман Осипович (дата звернення: 29.04.2024).
Оприлюднено: 30.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
