Богданов, Юхим Андрійович
 | Стаття не входить до енциклопедії. |
Богда́нов, Юхи́м Андрі́йович (рос. Богданов, Евфимий Андреевич; близько 1860, тепер Новгородська область Росії — після 1917, місце смерті невідоме) — педагог, дослідник українського церковного співу, хормейстер, композитор, священник.
Зміст
Життєпис
Музичну освіту здобув у Придворній співацькій капелі в м. Санкт-Петербурзі. Працював у Волинській та Подільській губерніях. Відомості про Богданова можна знайти у Волинських (далі — ВЄВ) і Подільських єпархіальних відомостях (далі — ПЄВ), журналі «Православне Поділля» (далі — ПП), Державному архіві Хмельницької області (далі — ДАХмО) та інших виданнях. Дати подано за юліанським календарем (старим стилем).
Службу розпочав 8 лютого 1879 (ДАХмО, ф. 65) чи, за іншими даними, 4 лютого 1880 (ПЄВ 1890 № 43). Спочатку працював у повітовому місті Острозі Волинської губернії (тепер місто Рівненського району Рівненської області). Був учителем співів при Острозькій семінарії Волинської єпархії. 24 жовтня 1880 допущено до виконання посади псаломника при Острозькій Кирило-Мефодіївській братській церкві (ВЄВ 1880 № 32). Далі був учителем співів Острозького жіночого училища графа Блудова (1785–1864; тепер Росія). З цієї посади 15 листопада 1884 визначенням правління Подільської духовної семінарії в Кам’янці-Подільському, яке затвердив архієпископ Подільський і Брацлавський Іустин, Богданова призначили вчителем церковного співу цієї семінарії (ПЄВ 1885 № 40). Також у м. Кам’янці-Подільському Богданов був псаломником при Пантелеймонівській домовій церкві богоугодних закладів (лікарні). 23 лютого 1887 архієпископ Іустин звільнив Богданова з посади псаломника цієї церкви та призначив регентом Подільського архієрейського хору. Водночас він і далі залишався вчителем церковного співу Подільської духовної семінарії (ПЄВ 1887 № 10). 28 лютого 1892 на посаду регента архієрейського хору призначили священника с. Субоча Ушицького повіту Йосипа Сулковського (ПЄВ 1892 № 13), майбутнього тестя українського поета Володимира Свідзінського (1885–1941; тепер Україна). Отже, Юхим Богданов служив регентом архієрейського хору п’ять років.
Богданов був дійсним членом Подільського семінарського Свято-Іоанно-Богословського братства (ПЄВ 1887 № 21). Він також був дійсним членом Кам’янець-Подільського православного місіонерського товариства (ПЄВ 1896 № 12).
Із 11 липня 1887 Богданов працював не тільки в Подільській духовній семінарії, але й учителем співів Подільського училища дівчат духовного відомства (ПЄВ 1889 № 46). За цю посаду він отримував 342 рублі 85 копійок за рік. Крім того, він був псаломником домової церкви Різдва Богородиці цього училища та отримував за цю посаду 100 рублів за рік (ПЄВ 1890 № 45). 25 грудня 1890 його висвятили в священники, проте він і далі посідав місце псаломника при церкві училища. 7 вересня 1893 Богданова відрахували від місця псаломника при церкві училища та зарахували до домової семінарської церкви Іоанна Богослова (ПЄВ 1893 № 39).
Із 1 вересня 1893 Богданов, крім учителя співів у семінарії й училищі, був також за винаймом учителем співів у Кам’янець-Подільській Маріїнській жіночій гімназії. За це він отримував 150 рублів за рік (ДАХмО, ф. 65).
4 липня 1896 помер священник с. Хутори-Кривошиїнецькі Вінницького повіту Іоанн Шпачинський (ПЄВ 1896 № 31). На вакантне місце 7 вересня 1896 направили священником Юхима Богданова (ПЄВ 1896 № 38). Тепер Хутори-Кривошиїнецькі — це село Хмільницького району Вінницької області. Проте невдовзі священника с. Хмелівки Проскурівського повіту Федора Хращевського перевели, згідно з його проханням, священником до Соборо-Богородичної церкви містечка Старої Синяви Літинського повіту (ПЄВ 1896 № 42). Тож Юхим Богданов, згідно з його проханням, 30 вересня 1896 посів місце священника в с. Хмелівці (ПЄВ 1896 № 41). Тепер Хмелівка — це село в Городоцькій міській територіальній громаді Хмельницького (до 2020 Городоцького) району Хмельницької області. У Подільській єпархії 1897 відкрито короткострокові курси церковного співу для псаломників. Для Проскурівського повіту місцем проведення курсів вибрали с. Хмелівку, завідувачем цих курсів обрали священника містечка Фельштина (тепер село Гвардійське, центр Гвардійської сільської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області), що розташоване за чотири версти від с. Хмелівки, Григорія Сніжинського, а керівником — місцевого священника Юхима Богданова (ПЄВ 1897 № 33).
У с. Хмелівці священником Покровської церкви Юхим Богданов служив майже 21 рік. 10 червня 1917 його звільнили з цієї посади, оскільки він перейшов на службу в дієву армію (ПП 1917 № 24–25). Очевидно, в армії Юхим Богданов був капеланом, бо йому було вже під 60 років.
Отже, у м. Кам’янці-Подільському Богданов служив з 15 листопада 1884 до 7 вересня 1896, тобто майже 12 років. Він був учителем співів у трьох навчальних закладах: у Подільській духовній семінарії весь час перебування в губернському місті, в Подільському училищі дівчат духовного відомства — з 11 липня 1887, в Кам’янець-Подільській Маріїнській жіночій гімназії — з 1 вересня 1893. Серед вихованців Подільської духовної семінарії у 1892–1896, з першого до четвертого класу, був майбутній композитор Микола Леонтович. Кандидат мистецтвознавства, професор Анатолій Завальнюк (1942; тепер Україна) у книжці «Микола Леонтович» (Вінниця, 2007) писав, правда, без посилання на джерела:
«Великий вплив на Леонтовича також мав його вчитель Юхим Богданов, вихованець регентських класів Петербурзької хорової капели. …У семінарії Леонтович плідно співпрацював зі своїм вчителем Ю. Богдановим, з яким в індивідуальних консультаціях поглиблював знання з гармонії, поліфонії та аранжування. Їх індивідуальні заняття значно перевищували програмні вимоги з цих дисциплін. Завдяки Богданову Леонтович ґрунтовно вивчив поліфонічний стиль духовних творів М. Березовського, Д. Бортнянського, О. Архангельського. Впродовж усіх років навчання він радився з Богдановим стосовно перших записів та гармонізацій пісень з Білоусівки, таких як «Ой сів-поїхав», «Закувала зозуленька», «Ой гаю, гаю». Саме Богданов спонукав Леонтовича до записів народних пісень та ознайомив його зі стилем старовинних церковних піснеспівів».
Цит за: Кандидат мистецтвознавства, професор Анатолій Завальнюк, «Микола Леонтович» (Вінниця, 2007)
«Збереглося чимало матеріалів щодо участі малого Леонтовича у святкуванні 900-ліття Хрещення Русі, 100-ліття возз’єднання Поділля з Україною (1893 р.) і 100-ліття з дня заснування Подільської духовної семінарії (1899). Всі ці відомості, а також про навчання у священника Юхима Богданова в Кам’янці-Подільському, про виступи в місцевому архієрейському хорі, про керування семінарським хором, про оволодіння циклом богословських наук ми знаходимо в державних архівосховищах Хмельницької, Вінницької областей, Києва, Санкт-Петербурга та ін.».
Цит за: Український музикознавець Володимир Іванов (1937–2010; Україна), «Українська культура» № 10 (1997)
«Теорію музики Леонтович вивчав у Ю. Богданова. Це був досвідчений фахівець, який домагався, щоб учні «не тільки самі співали розумно, а й могли навчити цієї справи інших». Таким учнем і був Микола Леонтович, що музичними здібностями і знаннями виділявся серед інших семінаристів. Згодом, у 1897 р., він став першим помічником диригента семінарського хору, а в наступному році — його керівником».
Цит за: Станіслав Димченко (1951; тепер Росія; живе й працює в Україні), стаття «Подільська духовна семінарія в житті та творчості Миколи Леонтовича», науковий збірник «Кам’янеччина в контексті історії Поділля» Том 1 (1997)
«Загальновідомо, що музика в православному обряді займає чільне місце і вивченню її в навчальних закладах, які готували священиків, приділяється значна увага. Саме цей предмет став улюбленим для Леонтовича в семінарії. Його вчителем був Ю. Богданов. Цій людині Микола зобов’язаний засвоєнням теоретичних та практичних основ співацької справи. Випускник Петербурзької придворної капели Юхим Олександрович Богданов (1860 — після 1900) працював у Подільській семінарії з 1884 по 1897 рік. Основою навчання хористів співацької справи були твори Д. Бортнянського, О. Архангельського, Д. Соловйова. Займався Богданов і збиранням та гармонізацією старовинних наспівів, видавши 78 гармонізацій старовинних наспівів Поділля та Волині. Саме від Ю. Богданова прийняв М. Леонтович семінарський хор, яким керував більше року до закінчення в 1899 році семінарії. Вже під час навчання майбутній композитор почав записувати народні пісні, буваючи на канікулах в с. Білоусівка, куди в 1895 року переїхали його батьки».
Цит за: Доцент П. Лиманський, «20 видатних українських педагогів» (Полтава, 2002)
Творчість
1887 вчитель церковних співів при Подільській духовній семінарії Юхим Богданов склав програму з церковних співів для всіх шести класів духовної семінарії. Цю програму розглянув і затвердив Святіший синод указом № 2358 від 21 липня 1887 (ПЄВ 1887 № 51).
1891 він видав у м. Москві за сприяння та при участі священника Іллі Лебедєва «Посібник до церковного читання, покладений для зрозумілості читання на ноти на підставі звичайного давньо-церковного читання». Цей посібник видано за рахунок сум господарчого управління при Святішому синоді. Відгуки на книжку вміщено в № 7 «Церковних відомостей» за 1892, у №№ 6 і 7 «Керівництва для сільських пастирів» за 1892, у журналі «Церковнопарафіяльна школа» за 1893 (Київ, січень), у № 16 неофіційної частини «Подільських єпархіальних відомостей» за 1892 під заголовком «Бібліографічна замітка». А в офіційній частині цього номера «Подільських єпархіальних відомостей» вміщено таке оголошення: «У Синодальних лавках Санкт-Петербурга та Москви продається книга «Посібник до церковного читання», складена законовчителем Подільського жіночого училища духовного відомства священником І. Лебедєвим та вчителем церковного співу Подільської духовної семінарії священником Ю. Богдановим. Ціна книги без палітурки 25 копійок, а в палітурці — 40 копійок без пересилки. Означена книга, як корисна, резолюцією його преосвященства, преосвященнішого Димитрія, єпископа Подільського та Брацлавського, від 20 березня цього року № 2269 рекомендується духовенству Подільської єпархії для виписки у свої церкви».
1894 Богданов видав у м. Вільно (тепер м. Вільнюс, Литва) «Збірник церковних наспівів, що здавна використовуються в Подільській, а частково у Волинській єпархіях, перекладені на чотири голоси: дискант, альт, тенор і бас». Рецензію на цю книжку «Музика церковна» вмістив 1895 дослідник Поділля Юхим Сіцинський у сьомому томі «Записок Наукового товариства імені Шевченка».
Крім того, Юхим Богданов видав такі книжки: «Метод початкового викладання церковного співу — однокласного (звичайного) дітям шкільного віку, з приєднанням дев’яти духовних псальм, складених для науки православного християнина вихованцями старшого класу Подільської духовної семінарії та покладених на ноти» (ціна — 1 рубль), «Коротка історія церковного співу, подана з питань і відповідей, починаючи від стародавнього часу» (ціна — 1 рубль 50 копійок), «Елементарна теорія співу та короткі нотні вправи при ній» (ціна — 2 рублі).
У «Подільських єпархіальних відомостях» надруковано дві статті Юхима Богданова: «З приводу передбачуваного видання «Співака-лірника» (південноросійського)» (17 грудня 1894) та «Про влаштування співочих хорів при церквах Подільської єпархії» (30 вересня 1895).
Могла в нього бути ще одна книжка. 23 травня 1893 на вечірньому засіданні з’їзд депутатів духовенства Подільської єпархії заслухав прохання вчителя співу Подільської духовної семінарії священника Юхима Богданова про видачу йому із сум свічкової операції ще 200 рублів на видання «Збірника церковних наспівів, здавна вживаних у Подільській єпархії». Взамін цього він представить в управління свічної операції відповідно до цієї суми кількість примірників цього збірника при його надрукуванні, або внаслідок придбання в нього всього видання за 500 рублів. З’їзд постановив: маючи на увазі, що священникові Юхимові Богданову було видано торік позичково 200 рублів на це ж видання, зроблене до сторіччя возз’єднання Поділля з Росією, для того щоб він після надрукування представив в управління відповідне до позики число примірників збірки для продажу в церквах, проте священник Юхим Богданов досі ще не надрукував обіцяної збірки, то його прохання відхилити, залишивши в силі зобов’язання щодо постанови торішнього з’їзду. Резолюцією його преосвященства цю постанову стверджено 24 травня 1893 (ПЄВ 1893 № 39).
Композиторська діяльність
В м. Одесі 1893 видано «Гімн в пам’ять столітнього ювілею приєднання Поділля до Росії, 1793–1893» (музика Юхима Богданова, слова Ісидора Гудимовича). На останній сторінці цього видання вміщено перелік інших творів композитора Богданова. Це пісня, присвячена імператриці Марії Федорівні, вихованок Кам’янець-Подільської Маріїнської жіночої гімназії, покладена на три однорідні жіночі голоси. Це урочиста ювілейна чотириголосна кантата, написана на возз’єднання уніатів зі святою православною церквою (1859–1889). Це два релігійно-моральні гімни: «Гори ясніше, моя лампадо та «Владико днів моїх». Це перекладені на голоси — для хору та сцени — байки Івана Крилова «Квартет», «Бабка та мураха», «Заєць на лові» й «Ворона та лисиця». Це перекладені на три чоловічі голоси романси «Сяду я за стіл і подумаю», «Вирита заступом яма глибока» та «Дар миттєвий, дар прекрасний». Нарешті, це романс «Я пережив свої бажання» з акомпанементом на фортепіано.
В м. Одесі 1913 священник Юхим Богданов видав книжку з музикою до молитви священника отця Феодосія Левицького, подвижника Балтського.
Нагороди та визнання
21 квітня 1894 в Успенському храмі архієрейського будинку м. Кам’янця-Подільського викладача церковного співу в семінарії священника Юхима Богданова нагороджено набедреником (ПЄВ 1894 № 20).
Через чотири роки, 1898, священника с. Хмелівки Юхима Богданова нагороджено скуфією за ревне виконання священно-пастирських обов’язків (ПЄВ 1898 № 11–12).
У «Звіті про стан церковних шкіл Подільської єпархії в навчально-виховному плані за 1912/13 навчальний рік» відзначено в Проскурівському повіті, за спостереженнями церковно-шкільної інспекції, священника с. Хмелівки Юхима Богданова за старанність та успіхи у викладанні (ПП 1914 № 25).
Додатково
1918–1933 працювала Постійна комісія УАН — ВУАН (Української академії наук — Всеукраїнської академії наук) для складання біографічного словника діячів України. Там указано на майбутню статтю: «Богданов Юхим Олександрович (1860 — після 1911) — хормейстер, педагог, дослідник українського церковного співу», де вжито неправильне по батькові «Олександрович» замість правильного «Андрійович», як це тричі вказано в «Подільському адрес-календарі» на 1895. Це неправильне по батькові Богданова пізніше поширилося, на жаль, усюди: в енциклопедіях (зокрема, у третьому томі «Енциклопедії сучасної України», виданому 2004 в м. Києві, у п’ятому томі «Православної енциклопедії», який видано 2002 в м. Москві), біографічних словниках, статтях тощо.
Література
- Подольский адрес-календарь / Сост. В. К. Гульдман. Каменец-Подольский : Типография Подольского губернского правления, 1895. С. 70; 72; 81.
- Іванова Л. О. Подільський фольклор у записах Ю. Богданова // Проблеми етнографії Поділля: Тези доповідей наукової конференції (23–25 верес. 1986 р.) / Відп. ред. Л. В. Баженов. Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський відділ Географічного товариства УРСР при АН УРСР, 1986. С. 184–185.
- Завальнюк А. Ф. Микола Леонтович. Листи, документи, духовні твори. До 130-ї річниці від дня народження. 2-ге вид., доопрац. і допов. Вінниця : Нова книга, 2007. С. 13–14.
- Костюк Н. О. Матеріали до бібліографії української богослужбово-музичної культури (1801–1916). Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2011. С. 38–39; 43; 44; 92.
- О. В. Будзей
- На фото: Остання сторінка книжки «Гімн в пам’ять столітнього ювілею приєднання Поділля до Росії, 1793–1893» (1893)
Автор
Покликання на цю статтю: Будзей О. В. Богданов, Юхим Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:Богданов, Юхим Андрійович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
