Бодлер, Шарль
Бодле́р, Шарль П'єр (фр. Baudelaire, Charles Pierre; 09.04.1821, м. Париж, Франція – 31.08.1867, м. Париж, Франція) – поет, літературний критик, перекладач, журналіст, мистецтвознавець.
Зміст
Життєпис
Шарль Бодлер народився в Парижі 9 квітня 1821 року. Батько поета, Франсуа Бодлер, походив з селян, але в часи Наполеона став сенатором. Франсуа Бодлер мав хист до живопису і з раннього дитинства прищеплював синові любов до мистецтва.
У 1827 Бодлер втратив батька. Через рік мати Шарля одружилася з генералом Жаном Опіком. Стосунки з вітчимом у хлопця не склалися. Заміжжя матері спричинило тяжку психічну травму, пов’язану скоріше не з раннім сирітством, а зі «зрадою» матері – її одруженням. У 1832 сім'я перебралася в Ліон і хлопчика віддали до Ліонського Королівського коледжу.
У 1836 Бодлер повернувся в Париж і вступив до ліцею Людовіка Великого, який довелося покинути через погану успішність та захоплення крайнощами бурхливого студентського життя. У серпні 1839 все ж склав іспити на ступінь бакалавра у ліцеї. У 1839-1841 слухав лекції з права в Сорбонні. Щоб урятувати Шарля від впливу богемного життя, у травні 1841 його відправили в коротку подорож до французьких колоній, яка згодом знайшла відображення в творах поета.
У 1842 Шарль став офіційним спадкоємцем статків батька, проте швидко почав витрачати гроші. З 1843 Бодлер працював у літературних журналах як автор оглядів і рецензій про культурно-мистецьке життя Парижа. У цей час познайомився з такими письменниками і поетами Франції, як Оноре де Бальзак, Жерар де Нерваль, Теофіль Готьє, Сент-Бев, Віктор Гюго, П'єр Дюпон та ін. Однак, пристрасть до богемного життя вимагала величезних витрат. За два роки Бодлер розтратив третину успадкованих грошей і в 1844 постановою суду управління спадщиною було передано його матері, а сам Шарль отримував щомісячно лише скромну суму «на кишенькові витрати».
У 1845-1846 Ш. Бодлер пише оглядові статті, в яких грунтовно аналізує мистецькі напрями, течії, школи. Статті стають популярними та отримують визнання у мистецьких колах.
У 1846 Ш. Бодлер починає вивчати творчість Едгара По. Перекладами творів американського письменника Бодлер займався майже 17 років.
У 1848 поет бере участь у повстанні Паризької комуни, стає співредактором демократичної газети «Салю Публік» («Le Salut public»). З цього часу починається його політична діяльність. Під час Лютневої революції 1848 бився на барикадах проти королівських військ, у 1851 брав участь у вуличних боях під час державного перевороту Наполеона ІІІ.
Після цих подій Ш. Бодлер пережив глибоку духовну кризу. Він переосмислює свої життєві погляди, намагається осягнути все з філософської точки зору, змінюються погляди митця на світ. Якщо раніше поет вважав, що світ — це збалансованість добра і зла, то тепер, на його думку, зло виявляється всесильним. Він інакше побачив і людину. Ш. Бодлер стверджує, що людина має два прагнення: одне спрямоване до Бога (духовність, прагнення до внутрішнього вдосконалення), друге – до Сатани (тваринні інстинкти, насолода від власного падіння).
У 1857 вийшла поетична збірка «Квіти зла» («Fleurs du Mal»), яка викликала обурення читачів через «непристойні» вірші та навіть штраф від цензорів. Однак збірку підтримали критики, що додає Бодлеру визнання у мистецьких колах.
У 1864 Ш. Бодлер поїхав до Бельгії, де провів два з половиною роки. У Брюсселі він читає лекції й домовляється про видання своїх творів. Однак лекції не приносять ні успіху, ні грошей, до того ж не вдається укласти контракт з видавцем. Поет працює над щоденником «Моє оголене серце» («Mon coeur mis nu»), який мріє опублікувати окремою книгою, але робота не приносить задоволення.
З 1865 у Ш. Бодлера почалися серйозні проблеми зі здоров’ям, з'явилися симптоми порушення мови.
У 1866 після серцевого нападу Ш. Бодлер повернувся в Париж, де останній рік свого життя провів у лікарні. 31 серпня 1867 Ш. Бодлер помер на руках своєї матері. Похований на цвинтарі Монпарнас.
Цитата
Понад долинами й блакитними вітрами,
Понад вершинами покритих льодом гір,
В надзоряні світи, де не тече ефір,
А тільки мерехтять світил найдальших брами,
Як легко, духу мій,возносишся й летиш!
І, наче той плавець, що замліває в морі,
Ти мужньо й весело безмежжя неозоріДолаєш,
входячи в благословенну тиш...
Тікай же від земних міазмів якнайдалі!
В повітрі горньому своє очисть єство!
І сяйво пий, немов божественне питво,
Розлите в просторі,як почуття в хоралі!
Щасливий, хто з нудьги та з горя не зачах,
І, геть відкинувши імлисте існування,
До світляних полів, до сяяння й сіяння
Піднявся на крилі потужному, як птах
Блажен, чиї думки до неба, в синь ранкову,
Окрилений розгін, як жайвори, беруть,
Хто над життям собі торує вільну путь,
Хто вивчив легкома речей і квітів мовуПІДНЕСЕННЯ. (переклад Д. Павличка)
Творчість
У 1837 Ш. Бодлер написав свій перший вірш «Несумісність» («Incompatibilité»). Наприкінці 1845 відбувся його літературний дебют: у журналі «Художник» («Artiste») опубліковано сонет «Дамі креолці» («À une dame créole»), складений ще в період перебування Ш. Бодлера у французьких колоніях.
У 1847 Ш. Бодлер експериментує у прозі, пише новелу «Фанфарло» («La Fanfarlo»).
25 червня 1857 О. Пуле-Малассі випустив поетичну збірку Ш. Бодлера «Квіти зла» («Fleurs du Mal»), яка викликала гучний скандал. За рішенням влади тираж було арештовано. 21 серпня 1857 «за образу суспільної моралі» Бодлера засудили трибуналом департаменту Сена до штрафу 300 франків і до заборони шести найбільш «аморальних» поезій.
У 1854 Ш. Бодлер пише п’єсу «П’яниця» («L’ivrogne»), в якій демонструє нове бачення драматургії, експериментує з театральними візіями. Однак п’єса залишилася незавершеною.
У 1860 було опубліковано збірку коротких художньо-філософських есе «Штучні раї» («Paradis artificiels»). У цій збірці Ш. Бодлер досліджує проблему впливу на людину збуджувальних засобів: вина, гашишу й опіуму. Надаючи перевагу вину, він засудив використання наркотичних речовин. На його думку, художник від природи обдарований поетичною уявою і не має потреби в штучному створенні образів.
У 1861 вийшло друге видання «Квітів Зла», останнє при житті поета, до складу якого включено тридцять п'ять нових віршів. Спроба здійснити третє видання «Квітів зла» наштовхнулося на відмову головних видавничих будинків Леві, Гарн'є і Етцеля.
Після смерті Ш. Бодлера видавничий дім Леві, який придбав у О. Пуле-Малассі права на публікацію творів поета, випустив третє видання «Квітів Зла» (1868), доповнене останніми віршами та збірником статей про мистецтво «Естетичні цікавинки» («Curiosités esthetiques»). У 1869 вийшла збірка літературних есеїв «Романтичне мистецтво» («Art romantique») та збірка поезій у прозі «Паризький сплін» («Le Spleen de Paris» з підзаголовком «Маленькі поезії в прозі» («Petits poèmes en prose»).
Естетичні погляди
Про свої наміри творити нове «цілісне» мистецтво, у якому світ оприявлений і в матеріальній формі, і в порухах духу, людських почуттів та інтелекту, Ш. Бодлер писав у статті «Школа безбожників» («L’éсоlе раїеnnе», 1852). Це передбачало і суттєве оновлення принципів поетичної образності. По-перше, на відміну від поетів-парнасців, які орієнтувались насамперед на античне мистецтво, в орбіту своєї творчості Ш. Бодлер включав різні за ґенезою джерела інтертексту. У своїй рецепції класичної спадщини поет бачить скоріше запрошення до її трансформації і власної міфотворчості, оскільки у його розумінні сучасна краса – це не шляхетна простота і спокійна велич, як визначав свого часу характерні риси античної краси Й. І. Вінкельман. Вона складна, і її досконалість полягає у недосконалості. По-друге, «цілісне» мистецтво в уявленні Ш. Бодлера – це і звук, і колір, і запах в оболонці слова, оскільки лише синкретичне мистецтво здатне ословити сучасну красу, невіддільну від меланхолії, і всю гаму почуттів сучасника із сумнівами, стражданнями, скорботою. Бодлерівська концепція краси так чи так відбиває риси авторської концепції запозичення та інтерпретації прецедентних образів і мотивів. У її основі лежить відмова, на відміну від класицистів, від одного (чи домінантного) джерела рецепції; вільне, іноді провокативне тлумачення традиційного змісту, аналогічне до художньої практики романтиків; активне авторське міфотворення і народження нових змістів як полеміка з об’єктивістським принципом зображення дійсності, питомим для реалістів.
Знаковим внеском у світову поезію справедливо вважають збірку Ш. Бодлера «Квіти Зла». Назва збірки підкреслює її головну думку – привабливість зла для сучасної людини. Ліричний герой Ш. Бодлера ніби роздвоєний: він розривається між ідеалом духовної краси та красою зла («Хвора муза», «Ідеал», «Гімн красі»). Зло стало об’єктом художнього дослідження Бодлера. Поет розглядає його як специфічну форму добра («Відповідності», «Гра», «Одержимий»). Ця роздвоєність бодлерівського героя поміж добром і злом породжує почуття нудьги, прагнення вирватись у «невідоме», спрагу безмежного («Піднесення», «Вампір», «Музика», «Сплін»). Поет для Бодлера – безрідний і незрозумілий для натовпу «чужинець». Але поет приймає цю долю («Благословення», «Альбатрос»), оскільки вона – знак обраності. Він інтуїтивно вловлює невидимий зв’язок між матеріальним і духовним світами («Відповідності», «Маяки»). Лише вийшовши за межі реальності і за межі свого «я», поет звільняється від гнітючої нудьги («Сонце», «Лебідь», «Сім старих», «Старі жінки»). Так, Ш. Бодлер доповнює романтичну антитезу «поет-натовп», створюючи образ генія, котрий на певний час зливається з натовпом і переймається його настроями та бідами. Вічне бодлерівське балансування між верхом і низом приводить в його поетиці до взаємопроникнення високого і низького, до поєднання непоєднуваного в межах одного образу, до естетизації потворного («Падло»).
Цікавим прикладом модерного мистецтва у творчості Бодлера є поезії в прозі, які вийшли після смерті поета збіркою «Le Spleen de Paris». Цей літературний феномен поєднав не тільки прозово-поетичні інтенції, але й малярські принципи щодо організації художнього мовлення, засвідчивши потребу літератури в такій синтетичній формі. У 1862 А. Уссе опублікував декілька поезій у прозі Ш. Бодлера, у вступному слові до яких написані відомі бодлерівські слова: «Хто з нас у хвилини честолюбства не мріяв про чудо поетичної прози, музичної без ритму і рими, досить гнучкої і водночас настільки примхливої, щоб вона могла прямувати за ліричними порухами душі, хвилями мрій та поривами совісті». Щодо поезій у прозі Бодлера Ц. Тодоров слушно зауважує, що «саме він видав їй вірчі грамоти, ввів її в горизонт своїх сучасників і наступників, зробив з неї модель письма: жанр – в історичному розумінні слова...». Поезія в прозі Ш. Бодлера змінює яскраво виражені романтичні риси, натомість сугестія, гра зображення та метамова стають основними складовими для подальшого розвитку цього жанру. У творах Ш. Бодлера з’являються елементи нового забарвлення, суголосного естетичним візіям модернізму. Відтак, починаючи з бодлерівських мініатюр, панівними стануть ліричні ознаки: посилена увага до внутрішніх рефлексій, відтворення настроїв, почуттів, станів, що засвідчує жанрову модальність поезії в прозі. Звернення до внутрішнього світу людини, урбанізація, самотність душі, негативізм реальності, сатанізм, меланхолія – ці теми згодом знаходять своє втілення у творчості інших французьких поетів межі століть.
Твори
- Baudelaire Ch. Œuvres complètes / édition de Claude Pichois. 2 tomes. Paris: Gallimard, 1975-1976.
- Baudelaire Ch. Œuvres complètes / préface de Claude Roy, notes et notices de Michel Jamet. Paris: Éditions Robert Laffont, 1980. 1665 p.
- Baudelaire Ch. Le Spleen de Paris (Petits poèmes en prose). Paris: Flammarion, 1987. 224 p.
- Бодлер Ш. Поезії: пер. з фр. / Ред.-упоряд. М. Москаленко; авт. вст. слова Д. Павличко; авт. післям. Д. Наливайко. К.: Дніпро, 1999. 272 с.
- Бодлер Ш. Поезії / пер. з франц. Д. Павличка та М. Москаленка. К.: Дніпро, 1989. 357 с.
- Бодлер Ш. Поезії / пер. з франц. В. Ткаченка. Всесвіт. 1989. №7. С. 138-150.
- Бодлер Ш. Паризький сплін. Вальтер Беньямін. Есе / пер. з франц. та нім. Р. Осадчука. Київ: Комубук, 2017. 368 c.
Література
- Бігун О. А. Художньо-образна система поезій у прозі у французькій літературі другої половини ХІХ століття. Актуальні проблеми філології та перекладознавства. 2007. Вип. 3, ч. 1. С. 29–33.
- Бігун О. А. Фразеологія у поезіях у прозі Шарля Бодлера. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2017. Вип. 29. Т.2. С.22-24.
- Гальчук О. В. Інтертекст поезії Шарля Бодлера як універсальна мова авторської типології ідентичностей. Innovative pathway for the development of modern philological sciences in Ukraine and EU countries: monograph. Riga: Baltija Publishing, 2022. С. 326-353.
- Ніколенко О. Шарль Бодлер. Віхи життєвого шляху. Тема. 2005. №3-4. С. 140-169.
- Орловська Н. Спокутування зла через мистецтво: Аналіз збірки Ш.Бодлера “Квіти зла”. Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. 2000. №12. С. 33-36.
- Павличко Д. Світло в глибинах темряви: [про творчість французького поета Ш. Бодлера]. Зарубіжна література. 2002. лют. (№5). С. 5.
- Тодоров Ц. Поняття літератури та інші есе / пер. з франц. Є. Марічева. К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія ”, 2006. 162 с.
- Триков В. Бодлер Шарль. Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник: у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2005. Т. 1: А-К. С. 153.
- Thériault P. Baudelaire prophète c(h)olérique : l’invocation au choléra dans La Belgique
- déshabillée. Études françaises. Vol. 56, no 2, 2020. P. 67-81.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бігун О. А. Бодлер, Шарль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:Бодлер, Шарль (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
