Бютор, Мішель

Бюто́р, Міше́ль Марі́ Франсуа́ (фр. Butor, Michel Marie François; 14.09.1926, м. Монс-ан-Борель, тепер регіон О-де-Франс, Франція — 24.08.2016, м. Контамін-сюр-Арв, регіон Овернь — Рона — Альпи, Франція) — письменник, критик, почесний доктор Університету Майнца (з 1988), Массачусетса (з 1992), Салонік (2001). Писав французькою мовою.

Життєпис

Народився у сім’ї залізничника. З трьохрічного віку жив у м. Парижі. Закінчив ліцей Людовіка Великого і літературний факультет Паризького університету (1947), обидва навчальні заклади — у м. Парижі. Здобув ступінь ліценціата філософії, захистив дисертацію на тему «Математика і концепція необхідності», написану під керівництвом Г. Башляра.

Викладав французьку мову і літературу в ліцеї С. Малларме у м. Сасі (тепер регіон Бургундія — Франш-Конте; 1950), згодом — у різних навчальних закладах за кордоном: у містах Ель-Міньї (Єгипет; 1950–1951), Манчестері (Велика Британія; 1951–1953), Салоніках (Греція; 1954–1955), Женеві (Швейцарія; 1956–1957, 1975–1991); у США — у передмісті Філадельфії Брін Моур, у Міддлбері (штат Вермонт; 1960), у містах Буффало (1962), Еванстоні (1965), Альбукерку (1969–1970, 1973–1974), а також у м. Ніцці (Франція; 1970–1973).

Був також редактором-консультантом видавництва «Галлімар» (1958–1968).

З 1986 жив у м. Люсенж (тепер регіон Овернь — Рона — Альпи).

Творчість

Написав понад 1 400 творів. Серед них: експериментальний психологічний роман «Міланський проїзд» («Passage de Milan»; 1954); роман, в якому герой протистоїть міфічній силі зачарування незвичайним містом, — «Розклад» («L’Emploi du temps»; 1956; премія Фелікса Фенеона); написаний майже повністю у другій особі множини «залізничний роман» про повернення до минулого «Переміна» («La Modification»; 1957, премія Т. Ренодо); роман про необмеженість часу і простору «Щаблі» («Degrés»; 1960).

Писав також поеми у прозі, на які його надихнуло життя в Америці, — «Рух» («Mobile»; 1962), «6 810 000 літрів води за секунду» («6 810 000 litres d’eau par seconde»; 1965) та інші; поетичні твори, опубліковані у збірках: «Робота з наближення» («Travaux d’approche»; 1972), «Вухо місяця» («l’Oreille de la lune»; 1973), «Посилка» («Envois»; 1980), «Місячний гербарій» («Herbier lunaire»; 1984), «На кордоні» («A la frontière»; 1996), «Тут і там» («Ici et là»; 1997) та інші, казка про мрію, красу та багатство навколишнього світу — «Маленькі люстерка» («Petits miroirs»; 1972) тощо. Поетичні твори написані під впливом екзистенціалістського сюрреалізму.

Автор збірок літературно-критичних творів — «Репертуар від І до V» («Répertoire I à V»; 1960–1982), творів про архітектуру — «Опис Собору Святого Марка» («Description de San Marco»; 1963), живопис — «Ілюстрації від І до ІV: серія з чотирьох творів» («Illustrations, I à IV : série de quatre ouvrages»; 1964–1976), музику — «Діалог з 33 варіаціями Людвіга ван Бетховена на тему вальсу Діабеллі» («Dialogue avec 33 variations de Ludwig van Beethoven sur une valse de Diabelli»; 1971), мандрівки — «Геній місця» («Le Génie du lieu»; 1958), «Де, геній місця ІІ» («Où, le Génie du Lieu II»; 1972), «Бумеранг» («Boomerang»; 1978), «Транзит А. Транзит Б» («Transit A. Transit B»; 1993), «Гіроскоп» («Gyroscope»; 1996).

Серед творів також бесіди — «Повернення бумеранга» («Retour du boomerang»; 1988), «Щоб перегорнути сторінку» («Pour tourner la page»; 1997), університетські лекції — «Імпровізації» («Improvisations») — про Г. Флобера (1984), про А. Мішо (1985), про А. Рембо (1989), про О. де Бальзака (т. 1–3; 1998), нариси — «Нарис про роман» («Essais sur le roman»; 1960), «Нарис про нарис» («Essais sur les Essais»; 1968). Бютора вважають представником напряму «нового роману» (до якого належать А. Роб-Гріє, К. Сімон та інші), проте він сам це заперечував, пояснюючи тим, що його творчість не завершилася у 1960-і. У своїй експериментальній прозі він прагнув використати досягнення образотворчого мистецтва, шукав нову мову, оповідну техніку і романну форму. Роман вважав поєднанням філософії та поезії. На думку Бютора, роман — «лабораторія оповіді», де можна дослідити, якою нам здається дійсність; твір — це пошук, а не відповідь на запитання. У романах він зберігав композиційну чіткість форми, логіку та внутрішню організацію елементів. Його техніка передбачала використання зсуву часових послідовностей, а також сильних візуальних образів та внутрішнього монологу.

Поезія Бютора є сюрреалістичною картиною, але з класичними та бароковими тонами.

З 1968 створював також рукописні книги (більше 280), що дозволяло йому обходитися без видавців.

Співпрацював із художниками, серед яких: П. Альошінський, Ї. Колар (1914–2002; тепер Чехія), Жак Ерольд (1910–1987; Румунія — Франція), А. Старицька (1907, тепер Україна — 1981, Франція), А. Маккероні (1932–2016), А. Віллерс (1930–2016; Франція).

Українською мовою окремі твори Бютора переклали М. Якубяк і Г. Малець.

Нагороди та визнання

Лауреат премій Фенеона, Ренодо (обидві — 1957), Премії літературної критики (1960), Великої премії романтизму Шатобріана (1998), премії Малларме (2006), Великої премії поетів Товариства авторів, композиторів і видавців музики (2007), Великої літературної премії Французької академії за всю творчість (2013), Великої премії Товариства літераторів (2016).

Кавалер національного ордена Заслуг, офіцер ордена Мистецтв і Літератури.

З 2020 будинок у м. Люсенж, у якому жив Бютор, перетворено на музей.

Твори

Le génie de lieux. Paris, 1950.
Histoire extraordinaire. Paris, 1961.
Mobile. Paris, 1962.
Travaux d’approche. Paris, 1972.
La forme courte. Paris, 1990.
Œuvres complets. 12 v. Paris, 2010.
Рос. перекл. — Ступени.// «Иностранная литература», 1963, № 1.
Изменение.// Там же, 1970, № 8–9.
Роман как исследование. Москва, 2000.
Укр. перекл. — Вагання Психеї.// «Всесвіт», 1984, № 2.
Переміна. Київ, 2003.

Література

Damour J.-P. Butor Michel. // Beaumarchais J.-P., Couty D., Rey A. Dictionnaire des écrivaines de langue française, v.1. Paris : Larouss, 2001. P. 265–268.
La Mothe J. Butor en perspective. Paris: L’Harmattan, 2002.
Малець Г. Пристрасть до переміни місць… // Бютор М. Переміна. Київ, 2003.
Фесенко В. Мішель Бютор.// Алхімія слова живого. Французький роман 1945–2000. Київ : Промінь, 2005, с. 193–195.
Безкоровайний Г. Бютор Мішель Марі Франсуа // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. Т. 1. С. 213–214.
Biasi P. M. Michel Butor, le gout de la marge. // Le Magazine littéraire, 2006, № 454, juin.
Germain M.-O., Minssieux-Chamonard M. Michel Butor, l’écriture nomade. Paris: Bibliothèque nationale de France, 2006.

Автор

С. В. Глухова

FREEARTICLES