Дозвілля

Дозві́лля — багатозначний термін, який з 2-ї пол. 20 ст. широко застосовують у різних галузях знань (філософії, соціології, географії, урбаністиці, економіці, менеджменті, психології, педагогіці тощо).

Основні підходи

1) Окремий вид життєдіяльності людини — активність, яка змістовно наповнена творчими й конструктивними (або ж безцільними та асоціальними) діями, що є джерелом задоволення. Як окремий вид життєдіяльності, дозвілля полягає у відновленні психічних та фізичних сил людини, підвищенні її освітнього та духовного рівня, заповненні вільного часу тими заняттями, що відповідають потребам (фізичним, інтелектуальним, культурним, соціальним тощо) і бажанням людини та приносять їй задоволення у процесі їх здійснення. Серед функцій дозвілля виділяють рекреаційну, креативну, самореалізації, світоглядоутворювальну, соціалізаційну, освітянську, статусну та ін.

2) Складник системи показників витрат часу. У такому розумінні дозвілля передбачає розподіл бюджету часу на робочий (для школярів та студентів —навчальний) та позаробочий (позанавчальний) час. Найчастіше дозвілля ототожнюють з позаробочим часом, вивчають як вільний час людини назагал або його важливий сегмент, що звільняє людину від усіх побутових, робочих та сімейних обов’язків, має рекреаційне та розважальне наповнення. Виділяють його структуру, цикли (добові, тижневі, сезонні тощо); досліджують залученість різних соціальних груп до дозвіллєвих практик, вплив демографічних, соціально-статусних та інших факторів.

3) Модус психологічного стану людини. В цьому разі дозвілля характеризують через особливості емоційного сприйняття людиною дозвіллєвих занять. Такими вважаються лише ті види діяльності, що спричиняють позитивні душевні переживання.

4) Одна з ознак цілісного способу життя. За такого розуміння всі сфери людського життя (зокрема сім’я, освіта, професійна праця, релігійна, політична чи господарська діяльність) розглядаються як такі, що мають дозвіллєвий потенціал, містять можливості для творчості, саморозвитку та самовдосконалення. Відповідно, дозвіллєву ініціативу потрактовують як вмотивовану, добровільну й свідому діяльність, що співпадає з інтересами та уподобаннями людини.

Ознаки і типи дозвілля

До ознак дозвілля відносять:

• самодостатність та самоцінність;
• свобода вибору дозвіллєвої діяльності (часом і стихійний характер такого вибору), свобода від обов’язків;
• добровільність участі у дозвіллєвій діяльності;
• бажання отримати розраду, задоволення, позитивні емоції;
• обумовленість системою життєвих орієнтацій, інтересів, потреб особистості;
• компенсаційний характер.

Вироблені різні критерії класифікації дозвіллєвої діяльності: за видом активності (пасивне та активне дозвілля); за періодичністю (щоденне, щотижневе, святкове тощо); за тривалістю (короткочасне, довготривале, епізодичне); за напрямами діяльності (творче, рекреаційне, культурне, спортивне, туристичне тощо).

Література

1. Петрова І. В. Дозвілля в зарубіжних країнах. Київ : Кондор, 2005. 408 с.
2. Бочелюк В. Й., Бочелюк В. В. Дозвіллєзнавство Київ : Центр навчальної літератури, 2006. 208 с.
3. Бова А. А., Бєлєнок О. А. Бюджет часу київського студентства (досвід соціологічного дослідження) // Український соціум. 2016. № 2(57). С. 8–18.
4. Бойко О. П. Культура дозвілля у суспільстві ризику. Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2011. 285 с.
5. Яцула Т. Деякі аспекти аналізу категорії «дозвілля» у системі філософських, соціологічних та культурологічних наук // Вісник Львівського університету. Серія: Філософсько-політологічні студії. 2021. Вип. 36. С. 164–172. URL: http://www.fps-visnyk.lnu.lviv.ua/archive/36_2021/22.pdf

Автор ВУЕ

О. В. Кожедуб

Покликання на цю статтю: Петрова І. В. Дозвілля // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:Дозвілля (дата звернення: 9.05.2024).