Дрогобицько-Бориславський промисловий район
 | Стаття не входить до енциклопедії. |
Дрогобицько-Бориславський промисловий район – регіон на території сучасних Івано-Франківської області і Львівської області, в якому зосереджені підприємства з видобування, перероблення, очищення, зберігання сирої нафти і природного газу. Особливість району – формування як промислового району на сировинній базі покладів нафти і газів. Термін «Дрогобицько-Бориславський промисловий район» виник у радянській науковій школі економіки, економічної географії, історії. У польській і від неї у західноєвропейській науковій термінології використовують поняття-еквівалент – «Галицький нафтовий район» / «Дрогобицькі промисли». Основою його виділення є межі поширення родовищ нафти і газів у Передкарпатському прогині (Передкарпатська нафтогазоносна область) – Бориславсько-Покутська нафтогазоносна зона.
Господарське освоєння регіону розпочалось з виварювання соляних розсолів для отримання кухарської солі (про соляні промисли у м. Дрогобич відомо з 14 ст. ). У Середньовіччя виварювання солі було монополією королівської влади. На основі соляних розсолів у м. Дрогобич донині діє Державне підприємство «Солевиварювальний Дрогобицький завод». У 1774 р. було встановлено державну монополію на видобуток та оптовий збут кухарської солі у Галичині. Перша згадка у літературних джерелах про видобуток нафти («мазь») з ям глибиною у кілька метрів датується 1617.
Історію формування та розвитку Дрогобицько-Бориславського промислового району можна поділити на такі етапи: до Першої світової війни (початок промислового видобування озокериту і нафти); міжвоєнний період (початок видобування природного газу); повоєнний радянський період (початок видобування попутних газів); період незалежної України (утворення газосховищ).
З середини 18 ст. колодязним методом розпочато видобуток нафти приповерхових шарів Бориславського нафтового родовища (найстаріший нафтопромисел Європи). Регулярний видобуток нафти у межах району розпочато у с. Нагуєвичі (Дрогобицький район Львівської області) (1792). У 1854 р. відкрито одне з найбільших у світі Бориславське родовище природного озокериту та почали видобуток кустарним способом нафти на Бориславському нафтогазовому родовищі. Центри видобутку озокериту на поч. 19 ст.: м. Борислав та села Дзвиняч і Старуня. У 1855 р. Р. Домс відкрив основні поклади озокериту в околицях тогочасного Борислава і розпочав їх промислову експлуатацію. У 2-й половині 19 ст. тривала озокеритова «лихоманка» в його околицях. Кількість працюючих на шахтах і копанках озокериту зросла з 5 (1865) до 10,5 тис. робітників (1874). Відтоді розпочався процес концентрації виробництва, зумовлений вичерпанням приповерхневих ресурсів озокериту. Тому у 1907 р. у м. Борислав діяли лише два підприємства, ще вісім у селах Дзвинячі й Старуня. Загальна кількість працюючих становила 2,2 тис. робітників. Максимум видобутку озокериту було досягнуто у 1885 р. – 13,0 тис. т. Відтоді він постійно скорочувався й у 1913 р. склав лише 1,6 тис. т. У 1901 р. відбувся страйк працівників на озокеритових копальнях і шахтах, а у 1904 р. – загальний робітничий страйк у Д.-Б. п. р..
У 1861 р. пробурена перша нафтова свердловина на Бориславському нафтовому родовищі, а в 1863 р. став до ладу перший напівкустарний нафтоперегінний завод. Залучення іноземних інвестицій та сучасних технологій видобування за умов постійно зростаючого попиту на сиру нафту у світі у 1870-х рр. дозволило швидко нарощувати обсяги видобутку на Бориславських, а потім Дрогобицьких нафтопромислах, які у 1890-ті рр. утворили єдиний Д.-Б. п. р. У 1885 р. у м. Стрий став до ладу завод обладнання для нафтодобувної промисловості. У 1897 р. почали експлуатацію Битківського нафтового родовища. У 1872 р. було прокладено залізницю, що дозволило збільшити вивіз видобутої нафти. За 1870-ті рр. обсяг видобутку нафти виріс у 2 рази, у 1880-ті рр. – у 2,3 раза; у 1890-ті рр. – у 3,5 раза. Максимум видобутку нафти було досягнуто у 1909 р. (2,9 млн т), коли на Дрогобицько-Бориславський промисловий район припадало майже 5 % світового видобутку нафти. У 1908 р. відбулась перша масштабна аварія у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі – викид нафтогазової суміші та пожежа на свердловині «Ойл-Сіті» (м. Борислав).
Унаслідок нафтового буму населення м. Дрогобич зросло з 11,0 (1857) до 20,0 тис. осіб (1900). Різке збільшення видобутку було досягнуто за рахунок експлуатації приповерхневих родовищ нафти. Їх вичерпання та вихід на світовий ринок сирої нафти з оз. Маракайбо (Венесуела) і околиць м. Мосул (Ірак) призвели до занепаду нафтовидобутку у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі. Це призвело до банкрутства більшості дрібних і середніх підприємств та утворення кількох великих компаній з переважаючим іноземним капіталом, які контролювали більшу частину видобутку нафти. Тому у 1913 р. видобуток нафти склав лише 1,1 млн т. У 1910 р. відбувся загальний робітничий страйк у м. Борислав. Від 1913 р. розпочато промислову переробку попутного газу на заводі з виробництва бензину у цьому місті. У 1912 р. було відкрито перше в Україні Дашавське родовище природного газу (у 14 км від м. Стрий), яке почали експлуатувати у 1928 р., коли було прокладено перший газопровід на території сучасної України – Дашава – Стрий. Роком пізніше відкрито перший магістральний газопровід – Дашава – Стрий – Львів (75 км).
У вересні 1914 р. Дрогобицько-Бориславський промисловий район зайнято російською армією. У травні 1915 повернулась знову влада Австро-Угорщини. У січні 1918 р. відбувся політичний страйк нафтовиків Дрогобицько-Бориславського промислового району в рамках загального політичного страйку в Австро-Угорщині. Після проголошення ЗУНР перебував у складі цієї держави. 14 – 16 квітні 1919 о. відбулося робітниче повстання у м. Дрогобич проти влади ЗУНР. У травні 1919 р., у результаті війни між ЗУНР і Польщею, було встановлено польську владу. У травні 1920 р. відбувся загальний робітничий страйк у м. Борислав проти польської влади, а у 1923 р. загальний літній робітничій страйк у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі. У 1926 р. В. Гомулка організував страйк нафтовиків м. Дрогобич.
1937 р. стали до ладу газопроводи Дашава – Моршин і Дашава – Ходорів (з відгалуженнями на Борислав і Стебник). Дашава стала основним центром видобутку і постачання природного газу Польщі. У 1938 р. видобуток природного газу Дрогобицько-Бориславському промисловому районі становив 119,5 млн куб. м (з них Дашавське родовище – 99,9 %), нафти – 0,37 млн т, озокериту – 452 т. Більша частина природного газу використовували для освітлення вулиць, незначну частку переробляв на різні хімічні сполуки газовий завод у м. Львів. Газоліновий завод у м. Борислав (переробка попутного газу) у 1938 р. виробив 38 тис. т бензину, що становило більше 10% його виробництва у Німеччині у 1935 р.
24.09.1939 р. весь Дрогобицько-Бориславський промисловий район контролювала РСЧА. Від 04.11.1939 р. до 21.05.1959 р. він перебував у складі Дрогобицької області, пізніше Львівської області. Саме існування найважливіших нафтогазових промислів у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі було однією з причин утворення окремої Дрогобицької області у складі УРСР (1939).
1940 р. було відкрите Опарське газове родовище (у 20 км від м. Дрогобич) та введено в експлуатацію новий магістральний газопровід – Дашава – Львів (70 км). Видобуток природного газу виріс у 4 рази проти показника 1938 р.
01.07.1941 р. Дрогобицько-Бориславський промисловий район зайнято Вермахтом. Однією з причин включення Галичини 01.08.1941 р. до складу Генеральної губернії була потреба у контролі нацистської Німеччини над видобутком нафти і виробництвом бензину у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі.
Дрогобицько-Бориславський промисловий район був предметом переговорів між СРСР та польським еміграційним урядом у Лондоні під час встановлення нового східного кордону повоєнної Польщі. Польська сторона наполягала на його безумовному включені до своєї території, визначаючи переважання серед населення міст Борислав і Дрогобич та серед інженерно-технічного складу працівників нафтопромислів саме етнічних поляків. Переселення, у рамках політики зі встановлення нового повоєнного державного кордону між Польщею і СРСР, призвело до ліквідації присутності польського етносу у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі. Натомість сюди було привезено нафтовиків із різних нафтопромислових районів СРСР. Таким чином утворилась нова етнополітична ситуація у Дрогобицький області. 06.08.1944 р. весь Дрогобицько-Бориславський промисловий район було звільнено РСЧА, відновлено радянські органи влади й систему управління господарством.
У 1945 р. з Дрогобицько-Бориславського промислового району було прокладено перший вітчизняний міжнародний газопровід с. Дашава (Україна) – м. Сталева Воля (Польща) і розпочато експорт природного газу до Центральної Європи. Відновлено видобуток озокериту (852 т у 1946 р). У 1945 р. у м. Дрогобич став до ладу новий нафтопереробний завод із виробництва бензину, а 1946 р. у с. Дашава – сажовий завод. У 1948 р. через відкриття Угерського родовища природного газу (найбільшого за промисловими запасами на той час у СРСР) поблизу м. Стрий розпочався новий етап у розвитку Дрогобицько-Бориславського промислового району. 1950 р. почали експлуатацію найбільшого (за промисловими запасами) у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі Долинського нафтового родовища (поблизу м. Долина), а 1952 р. – родовище природного газу Рудки (у 40 км від м. Львів) та інших родовищ нафти і природного газу. Тому в 1953 р. природного газу видобули у 4,8 раза більше, ніж у 1940 р. Саме родовища природного газу Дрогобицько-Бориславського промислового району були основою розвитку газовидобувної промисловості й магістральних газопроводів СРСР та експорту до країн Центральної Європи у 1950-ті – 1960-ті рр. У 1955 р. на Дрогобицько-Бориславський промисловий район припадало 48 % всього видобутого природного газу в СРСР. У 1966 р. експорт становив 0,8 млрд м3, а до Москви постачали найбільшим (на рік введення в експлуатацію) магістральним газопроводом Європи Дашава – Київ – Москва (1951) 1 млрд м3 природного газу з Дрогобицько-Бориславського промислового району. У 1959 р. прокладено магістральний газопровід Рудки – Мінськ – Вільнюс – Рига. За рахунок введення в експлуатацію нових покладів природного газу у 1950-ті рр. обсяг його видобування збільшився у 9,3 раза. У 1967 р. розпочато широкомасштабну експлуатацію Долинського родовища нафти, яке дозволило відновити максимальний рівень видобутку нафти у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі (1909) – 2,9 млн т. У 1957 р. розпочали використовувати попутний природний газ на Дашавському сажовому заводі. Більша частина технічного вуглецю йшла на експорт. У 1962 р. з Дрогобицько-Бориславського промислового району було прокладено магістральний трансєвропейський нафтопровід «Дружба», 1967 р. – газопровід «Братерство». Таким чином, поклади нафти і природного газу Дрогобицько-Бориславського промислового району були основою радянської геоекономічної політики зі закріплення господарської залежності країн Центральної Європи. У 1966 р. розпочав функціонувати Долинський газопереробний завод. До кінця 1970-х рр. більшість великих родовищ Дрогобицько-Бориславського промислового району було вичерпано. У 1960 р. розпочато підземний видобуток на озокеритовій шахті у м. Борислав. У 1967 р. обсяг видобутку озокериту становив 1236 т.
Колишні газові родовища від 1980-х рр. використовують як газові сховища для природного газу, що йде на експорт з Росії до країн Центральної Європи. Геологічна розвідка дозволила відкрити у 1970-і рр. низку малих і середніх (за промисловими запасами) родовищ та доосвоїти відкриті у 1950-ті – 1960-ті рр. родовища. Більшість нафти і природного газу на переробні підприємства поступали по магістральним нафто- і газопроводам з Росії.
За роки незалежності України триває незначне видобування сирої нафти і переважно попутного газу на нафтогазових родовищах Дрогобицько-Бориславського промислового району нафтогазовидобувним управлінням «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта». Більша їх частина вичерпана і поклади виснажені. Тому існуюча мережа магістральних нафто- і газопроводів та відповідна інфраструктура у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі залучена для транзиту та збереження природного газу і нафти з Росії.
У 2020 р. було прийнято рішення про утворення на базі газових сховищ у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі Східноєвропейського газового хабу в рамках включення України до Енергетичної хартії Європи. У 1993 припинено видобуток на озокеритовій шахті у м. Борислав. Продовжують функціонувати переробні підприємства: ПАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» (колишній Дрогобицький нафтопереробний завод № 2), ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» і Долинський газопереробний завод ПАТ «Укрнафта».
Літертура
- Воблый К.Г. Производительные силы Галиции. Киев, 1915
- Історія газової промисловості України у спогадах сучасників. Київ, 2008
- Лозиняк П. Історія розвитку поглядів на геологічну будову Карпат. Вісник Львів. ун-ту. Сер. геологічна, 2013, № 27. С. 152-176.
- Розвиток економіки західних областей УРСР за 20 років. Львів, 1960
- Корецький Л.М., Паламарчук М.М. Географія промисловості Української РСР. Київ, 1967
- Савчук І.Г. Розвиток господарської діяльності на території сучасної України у просторі і часі. Київ, 2019
- Стасів М.Ю. Нафта, газ і озокерит Прикарпаття. Київ, 1959
- Ярошевич М.А. Суспільно-географічні аспекти формування Східноєвропейського газового хабу. Львів, 2020
- Gouseff C. Échanger les peuples. Le déplacement des minorités auz confins polono-soviétiques (1944 – 1947). Paris, 2015.
- Gli Stati del mondo. Commento geografico-statistico all’Atlante internazionale de T. C. I. Milano, 1934.
Автор
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
