Нагіагіт
Нагіагі́т — мінерал класу сульфідів, інтерметалічна сполука шаруватої будови. Синоніми: над'ягіт, блиск телуровий, руда телуриста листова.
Історична довідка
Ще в 1782 році австрійський хімік і мінералог Франц Йозеф Мюллер фон Райхенштайн досліджував тоді невідомі мінерали нагіагіт і сильваніт у золотих рудах із кар'єру Маріягільф біля Златни біля Сібіу, які містили менше золота, ніж очікувалося. Він пояснив це появою нового, раніше невідомого елемента, і дав металевій фазі назву metallum problematicum (також aurum problematicum або aurum paradoxum). У 1797 році Мартін Генріх Клапрот у Берліні повторно дослідив зразки з Райхенштайна, підтвердив свою підозру наступного року і дав новому елементу назву телур. У 1789 році німецький геолог, професор мінералогії Фрайбурзької гірничої академії в Саксонії Авраам Ґотлоб Вернер ввів у свою класифікацію корисних копалин позначення руди Nagiaker або срібла Nagyakker і додав коментар: «На даний момент я нічого більше не знаю про срібло Nagiakker, крім того, що воно пов'язане з золотом Nagyakker. Руда має спільне місце народження, як уже видно з назви, також досить схожа в цілому, але світліша за кольором». У 1845 році австрійський геолог, мінералог і геофізик Вільгельм Гайдінгер нарешті назвав мінерал Nagyagite у своєму «Довіднику з визначення мінералогії» на основі його типового місця розташування Nagyág (тепер Săcărâmb) в Австрійській імперії (тепер Румунія), про яке вже 1789 року згадував Вернер. Наприкінці 20 ст. надьягіт був повторно досліджений. Тільки в ході цього дослідження кристалічна структура надьягіту була остаточно з'ясована мінералогами у Відні та Зальцбурзі в 1999 році. У старих публікаціях назву мінералу зазвичай можна зустріти в написанні Nagyagit, що, однак, не відповідає специфікаціям назви мінералів Міжнародної мінералогічної асоціації (IMA), згідно з якою, наприклад, корисні копалини, які були названі на честь географічної місцевості, необхідно подбати про те, щоб написання назви відповідало написанню типової місцевості. Непослідовне написання назв багатьох мінералів було виправлено в публікації 2008 року «Tidying up Mineral Names: an IMA-CNMNC Scheme for Suffixes, Hyphens and Diacritical marks», і відтоді Nagyágit на міжнародному рівні пишеться з акутом (косим штрих над літерою á).
Характеристика
Хімічна формула:
- За Є. Лазаренком та О.Винар: [math]Pb5AuSbTe3S6[/math]
- За К. Фреєм і Г. Штрюбелем: [math]Pb5Au(Sb, Te)4S5[/math]
Домішки: Fe. Склад у % (родовище Секеримб, Румунія): Pb — 55,44; Au — 8,43; Te — 18,92; Sb — 6,61; S — 9,69. Сингонія тетрагональна або ромбічна. Вид ромбодипірамідальний. Форми виділення: тонкотаблитчасті кристали та масивнозернисті й листуваті агрегати. Часто зустрічаються викривлені кристали. В аншліфах проявляються складні мозаїчні двійники. Спайність досконала. Густина 7,41. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса 1—1,5. Колір і риса чорнуваті, свинцево-сірі. Блиск металічний, сильний. Пластинки гнучкі. Трохи ковкий. Непрозорий. Зустрічається в гідротермальних родовищах разом з алтаїтом та іншими телуридами, золотом, сульфідами і карбонатами. Сировина для одержання золота. Асоціація: алтаїт, петцит, штюцит, сильваніт, телуровий стибій, колорадоїт, креннерит, миш'як, золото, прустит, родохрозит, арсенопірит, сфалерит, тетраедрит (S˘ac˘arˆımb, Румунія); калаверит, золото, телуробісмутит, алтаїт, галеніт, пірит (рудник Богуліби, Чехія). У Румунії, родовище Секеримб, і поблизу міста Бая-де-Арієш. На шахті Богуліби, родовище золота, Чехія. З родовища Челопеч, Софія, Болгарія. У Шелгадені, округ Тамсвег, Австрія. Родовища золота Манка, Казахстан та Зод, Вірменія. На копальні Глен-Роза, Селукве (Шуругві), Зімбабве. У США штати Колорадо, Каліфорнія, Монтана, Північна Кароліна. У Канаді, провінція Онтаріо, Британська Колумбія. Провінція Катамарка, Аргентина. У районі Калгурлі — на золоторудній копальні Оройя, Західна Австралія. Префектура Сідзуока, Японія. З родовища Таруа, Віту-Леву, острови Фіджі.
Література
- Wilhelm Ritter von Haidinger: Handbuch der bestimmenden Mineralogie. Verlag Braumüller & Seidel, Wien 1845, S. 563–570.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Нагіагіт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Нагіагіт// Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С.
- Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
- Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. Vol. 85. P. 291–320.
Автор
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
