Єні-Кале
Єні́-Кале́ (кримськотат. Yeñi Qale — нова фортеця) — османська фортеця на березі Керченської протоки, пам'ятка архітектури та містобудування національного значення, м. Керч, Автономна Республіка Крим, Україна.
Фортеця розташована на східній околиці м. Керчі на крутому вапняковому узгір'ї, що уступами піднімається від протоки. Охоплює територію площею 2,5 га, витягнуту зі сходу на захід.
Історична довідка
Приморська фортеця збудована Османською імперією 1699–1706 під керівництвом італійця Голоппо, котрий перейшов на турецьку службу і прийняв іслам, за участю французьких військових інженерів. Призначена для охорони акваторії та західного узбережжя Керченської протоки. Збудували її за 14,5 км від старої Керченської фортеці у стратегічно важливому пункті, що контролює вихід із Азовського моря в Чорне. Фортеця понад 70 років перешкоджала військово-морському флоту Російської імперії вийти на простори Чорного моря. У фортеці містилася резиденція турецького паші. Після приєднання Криму до Російської імперії наприкінці 18 ст. фортеця втратила стратегічне значення. Протягом 1835–1880 тут містився військовий госпіталь, після переміщення якого фортеця остаточно занепала, проте зберегла основні оборонні споруди.
Після окупації Криму Російською Федерацією (РФ) 2014 її уряд незаконно оголосив Єні-Кале об’єктом культурної спадщини народів РФ федерального значення.
Характеристика
Бастіонна фортеця поєднує характерні прийоми французької та італійської фортифікаційних шкіл. Вона п'ятикутна в плані, має 5 бастіонів і 3 брами. Мурована з великих блоків каменя-черепашника. Ключовими в системі оборони були приморські артилерійські батареї, які слід було захистити від можливих нападів із суходолу. Тому два бастіони — південно-східний і південно-західний розташовані з боку протоки, третій — на північно-східному, а четвертий — на північно-західному кутах фортеці з боку степу. П'ятий бастіон влаштовано перед східною Азовською брамою. Крім неї, у фортецю ведуть із заходу Керченська, а з півночі — Арабатська брами. Муровані укріплення доповнено земляними валами. Каземати при куртинах відсутні. Фортечні гармати розміщували як на бастіонах (які були досить тісними), так і вздовж куртин, що забезпечувалося широкими валгангами. З трьох боків фортеця оточена ровом. Його частина з боку протоки втрачена під час будівництва шосе. У фортеці існував один колодязь та підземний водогін з керамічних труб. Цистерна для збору води збереглася в південно-західному бастіоні. Крім оборонних споруд, тут були казарми, будинки для офіцерів і коменданта, мечеть, склади, арсенал (не збережено).
Джерела
- Російський державний військово-історичний архів у м. Москві (РФ). Фонд 349. Опис 12. Справа 6067. План м. Єнікале 1771 р.
- Російський державний військово-історичний архів у м. Москві (РФ). Фонд ВУА. Справа 21940. План м. Єнікале 1771 р.
Література
- Белик Ю. Некоторые элементы ограды в османских укреплениях на примере крепости «Ени-Кале» // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Збірка наукових статей. Вип. 17. Київ, 2008. С. 355–358.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. 664 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Єні-Кале // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Єні-Кале (дата звернення: 25.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
