Перегляд вихідного коду сторінки Успенська церква в Підгайцях

[[File:Успе́нська це́рква в Підга́йцях .mp3|праворуч|320пкс|]]
[[Файл:Успенська церква в Підгайцях2.jpg|міні|праворуч|320пкс|Успенська церква в Підгайцях. <br>Південний фасад]]
[[Файл:Успенська церква в Підгайцях1.jpg|міні|праворуч|320пкс|Успенська церква в Підгайцях у 1995]]
[[Файл:Успенська церква в Підгайцях3.jpg|міні|праворуч|320пкс|Успенська церква в Підгайцях. <br>Фрагмент південного фасаду]]
'''Успе́нська це́рква в Підга́йцях''', церква Успіння Пресвятої Богородиці в Підгайцях — [[Архітектурна пам'ятка|пам’ятка архітектури]] національного значення, [[Тернопільська область|Тернопільська обл.]], Україна. 

Розташована в [[Історичний центр міста|історичному центрі міста]] біля однієї з головних вулиць на схилі пагорба і є [[акцент|архітектурним акцентом]] у [[Забудова|забудові]].

==Історична довідка==

Перша згадка про дерев’яну Успенську церкву в [[Підгайці|Підгайцях]] датована 1446. Мурована з тесаного [[Камінь|каменю]] церква споруджена 1650–1653 коштом православної власниці міста Анни Могилянки (Могили; рік та місце народження невідомі – 1665), доньки господаря Молдавії Єремії Могили (1555; місце народження невідоме – 1606; тепер Румунія), дружини [[Потоцький, Станіслав Ревера|С.&nbsp;Р.&nbsp;Потоцького]]. 

1700 церква разом із Львівсько-Галицько-Кам’янецькою [[єпархія|єпархією]] прийняла [[унія|унію]]. 1718 при церкві створено Успенське чоловіче [[Братства|братство]]. Наприкінці 18 ст. церкву ремонтували, а подвір’я оточили [[Мур (будівництво)|мур]]ом з [[дзвіниця|дзвіницею]] і [[брама|брамою]]. 

1877 [[Стіна|стіни]] в [[Інтер'єр|інтер’єрі]] прикрасили монументальними [[розпис]]ами, 1879 встановили новий [[іконостас]] і бічні [[вівтар]]і, а [[дах]]и й [[баня|бані]] вкрили оцинкованою покрівельною [[Сталь|сталлю]] замість [[ґонт]]у. 1890 з тесаного каменю звели нову дзвіничку замість старої, знищеної пожежею 1889. 

1910 влаштовано [[хори]] над [[бабинець|бабинцем]] і розбудовано північну [[ризниця|ризницю]]. 

1924 поновлено монументальні розписи в інтер’єрі. 

1946 церква перейшла у підпорядкування [[Російська православна церква|Російської Православної Церкви.]] 

1961 дерев’яні скульптури [[апостол]]ів [[Петро|Петра]] і [[Павло|Павла]] та фрагменти старого іконостаса середини 17&nbsp;ст. перевезли до [[Національний художній музей України|Національного художнього музею України]]. З 1990-х церква належала до [[Українська православна церква Київський патріархат|УПЦ-КП]], від 2019 — до [[Православна церква України|Православної Церкви України]]. 

2009 під час чергового ремонту зазнали спотворення форми декоративних [[Ліхтар (в архітектурі)|ліхтарів]] і [[Маківка|маківок]] на трьох банях.

==Характеристика==

Церква тридільна, трибанева, на високому [[Цоколь (архітектура, будівництво)|цоколі]]. [[Нава|Нава]] та бабинець квадратні в плані. Вівтар гранчастий ззовні і циліндричний всередині. З півночі до вівтаря прибудовано велику прямокутну в плані ризницю. Північні стіни нави й бабинця підпирають [[контрфорс]]и. Бабинець має [[підвал]], хори та [[Каплиця|капличку]] над ними. Кручені [[сходи]] на хори й до каплички влаштовані в північній стіні бабинця. У стінах нави є розвантажувальні [[Арка|арки]], які за допомогою сферичних трикутних [[пандатив]]ів несуть глухий сферичний [[купол]]. Перший [[Ярус (архітектура)|ярус]] бабинця перекрито хрещатим [[склепіння]]м. Особливістю храму є оборонна [[галерея]] з [[аркада|аркадою]], що зовні оперізує [[підбанник]]и над навою і вівтарем вище від рівня [[Карниз (архітектура)|карниза]]. Усі три бані на приземистих підбанниках мають шоломоподібні покриття й декоративні ліхтарики з маківками. Зовнішній декор дуже стриманий, у [[Ренесанс (архітектура)|ренесансних]] стильових формах: [[Пілястра|пілястри]], [[антаблемент]], аркові облямування вікон на [[імпост]]ах, трикутні [[сандрик]]и, [[Портал (архітектура)|портали]] з білокам’яним різьбленням тощо. Стіни зовні та в інтер'єрі [[Тиньк|потиньковані]]. В інтер’єрі збереглися настінні розписи 20 ст. і різьблені [[кіот]]и 18 ст.

==Значення==

Пам’ятка є унікальним зразком церковної будівлі, пристосованої до оборони.

==Додатково==

У науковій літературі є версія, що церкву звів невідомий на ім’я зодчий, запрошений фундаторкою з Молдавії. 

Герб Анни Могилянки вміщено на порталі церкви з написом: «Церков Успенія Пресв. Богоридици рок. Б. АХНГ місяца мая Д». 

На церковному подвір’ї 1874 встановили пам’ятний залізний хрест на п’єдесталі у вигляді кам’яної [[колона|колони]] з написом «В пам'ять святой тверезости р.&nbsp;1874».

==Література==

#Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В. В. Вечерський, О. М. Годованюк, Є. В. Тиманович та ін.; За ред. А. П. Мардера та В. В. Вечерського. Київ : Техніка, 2000. С. 240.
#Історія української архітектури / Ю. Асєєв, В. Вечерський, О. Годованюк та ін.; за ред. В. Тимофієнка. Київ : Техніка, 2003. С. 173–174.
#Слободян В. Церква Успення Пресвятої Богородиці // Пам’ятки України: історія та культура. 2012. № 2 (172). С. 16–23.

== Автор ВУЕ ==
[[Автор_ВУЕ::Вечерський В. В.|В. В. Вечерський]] 

{{Цитування_автор}}

[[Категорія:е-ВУЕ]]
[[Категорія:Цивілізація]]
[[Категорія:Архітектура]]
[[Категорія:Культурологія]]
[[Категорія:Пам'яткознавство]]
[[Категорія:Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури]][[Категорія:Релігієзнавство]] [[Категорія:Культові споруди]]
[[Категорія:Архітектура будівель і споруд]]
[[Категорія:Пам'ятки архітектури національного значення]]
[[Категорія:Україна]][[Категорія:Озвучено]]

{{Оприлюднено
|Науковий напрям=Архітектура
|Дефініція=пам’ятка архітектури національного значення, Тернопільська обл., Україна. Розташована в історичному центрі міста біля однієї з головних вулиць на схилі пагорба і є архітектурним акцентом у забудові.
|Статус гасла=Оприлюднено
|Аудіосупровід=
|Відео=
|Аудіо=
|Ілюстрації=
|Обсяг гасла=
|Рік оприлюднення=2020
|Місяць оприлюднення=04
|Дата оприлюднення=08
}}