Доллежаль, Микола Антонович

Доллежа́ль, Мико́ла Анто́нович (27.10.1899, с. Омельник, тепер Пологівського району Запорізької області — 20.11.2000, м. Москва, РФ) — вчений-енергетик, академік АН СРСР (з 1962), Герой Соціалістичної праці (1949).

Після закінчення (1923) Московського вищого технічного училища ім. М. Е. Баумана — на керівній інженерно-тенічній та науково-дослідній роботі.

1935-38 - головний інженер заводу "Більшовик" у м. Києві. Розробив теорію самодіючих клапанів поршневого компресора.

З 1943 — директор НДІ хімічного машинобудування у м. Москві, 1952 очолив НДІ-8 (тепер Науково-дослідний і конструктрський інститут енерготехніки імені М. А. Доллежаля), яким керував 34 роки.

1954 під керівництвом Доллежаля розроблено перший проєкт реакторної установки водо-водяной схеми для підводних човнів. Того ж року вступила в дію перша у світі атомна електростанція в м. Обнінську (тепер Калузька облсть, РФ) із першим в СССР канальним ядерним реактором водографітової схеми, який розробив колектив, очолюваний Доллежалем. .

Нагороджений 4 орденами Леніна, іншими орденами, медалями.

Державні премії СРСР (1949, 1952, 1953, 1970). Ленінська премія (1957).