Абруптив

Абрупти́в (від лат. abruptus — різкий, уривистий), зімкнено-гортанний, закритогортанний, глоталізований, рекурсивний — різновид зімкненого приголосного звука, який утворюється в гортані під дією повітря, стиснутого між зімкненою голосовою щілиною і ротовою змичкою, а не за допомогою видихуваного повітря з легень (для артикуляції потрібно значно менше повітря, ніж для творення інших звуків). Абруптив характеризує зімкнення або зближення голосових зв’язок у кінцевій фазі артикуляції. Замкнута гортань швидко піднімається вгору, і стиснуте повітря утворює в ротовій порожнині тиск. Відтак настає гортанний прорив, який надає приголосному різкого забарвлення. Такі звуки трапляються приблизно в 20 % мов світу, зокрема в кавказьких (грузинській, осетинській, аварській та ін.), семіто-хамітських і деяких індіанських мовах. У транскрипції їх позначають як, наприклад, [p’], [s’], [t’], [k’]. У таблиці символів Юнікод для абруптивів є спеціальний знак — modifier letter apostrophe (’) (U+02BC).

Література

Lindau M. Phonetic differences in glottalic consonants // Journal of Phonetics. 1984.

Ladefoged P., Maddieson I. The Sounds of the World’s Languages. Oxford, 1996.

Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. Київ, 2001.

Автор ВУЕ

• Н. С. Вербич