Азіанізм

Азіані́зм (від лат. Asianus, грец. Ἀσιατικός — азіатський) — літературно-стилістичний напрям, що виник у Малій Азії в 3 ст. до н. е. у зв’язку з поширенням елліністичної культури. Термін запровадив Цицерон, який виділив два різновиди цього стилю і дав кожному з них докладну характеристику. Основні риси естетики й поетики азіанізму: урочистість, пишність стилістичних засобів, нагромадження вишуканих тропів, словесна орнаментальність, експресивне використання звукових ефектів, антонімія, контрастність і порушення гармонії між змістом і формою твору. Оратори-азіаністи оновили лексику та фразеологію прози, увівши до неї неологізми й варваризми. Представниками азіанізму були Гай Гракх, Красс, Сенека, Сципіони. Розвивався у боротьбі з аттикізмом. Пізніше азіанізм помітно вплинув на естетику й поетику бароко.

Література

Kennedy G. History of Rhetoric. Princeton, 1963. Vol. 1: The Art of Persuasion in Greece.