Відмінності між версіями «Агридаг»

Рядок 1: Рядок 1:
  
'''Агрида́г, Агри-Даг''' — гірський хребет у середній частині Вірменського нагір’я, розташований на сході Туреччини, на північ оз. Ван. Довжина хребта — 200 км, висота — до 3 445 м. Фрагмент Середземноморського альпійського складчастого поясу з широким розвитком потужних вулканогенно-осадових товщ мезозой-кайнозойського віку та інтрузіями гранітоїдів. За рельєфом Агридаг — ланцюжок згаслих вулканів, що виникли уздовж великих розломів, які оформили хребет. Хребтом Агридаг проходить частина вододілу між басейнами Каспійського м. (р. Аракс на північ від Агридагу) і Перської затоки (р. Мурат — ліва притока р. Євфрат на південь від Агридагу). Клімат субтропічний континентальний, опадів 300–800 мм/рік, максимум випадає навесні, а мінімум — узимку. Зима тривала, морозна, середня температура січня — –3…–15 °С; липня — +15…20 °C. Ґрунти світло-каштанові й бурі, до сіроземів. Схили гір займають гірські сухі степи на червоно-коричневих ґрунтах і чорноземах (на висотах 800–1 400 м); ліси і рідколісся (дуб, ялівець, сосна, чагарникові зарості) на слабо опідзолених бурих лісових ґрунтах (1 000–2 300 м); ділянки гірських лук (2 000–3 000 м); вище переважають скельні ландшафти. У тваринному світі багато гризунів і плазунів; зустрічаються косуля, бородатий козел, муфлон, ведмідь, барс, смугаста гієна.
+
'''Агрида́г, Агри-Даг''' — гірський хребет у середній частині [[Вірменське нагір’я|Вірменського нагір’я]], розташований на сході Туреччини, на північ оз. Ван. Довжина хребта — 200 км, висота — до 3 445 м. Фрагмент Середземноморського альпійського складчастого поясу з широким розвитком потужних вулканогенно-осадових товщ мезозой-кайнозойського віку та [[Інтрузія|інтрузіями]] [[Гранітоїди|гранітоїдів]]. За рельєфом Агридаг — ланцюжок згаслих вулканів, що виникли уздовж великих розломів, які оформили хребет. Хребтом Агридаг проходить частина вододілу між басейнами Каспійського м. (р. [[Аракс]] на північ від Агридагу) і Перської затоки (р. [[Мурат]] — ліва притока р. [[Євфрат]] на південь від Агридагу). Клімат субтропічний континентальний, опадів 300–800 мм/рік, максимум випадає навесні, а мінімум — узимку. Зима тривала, морозна, середня температура січня — –3…–15 °С; липня — +15…20 °C. Ґрунти світло-каштанові й бурі, до сіроземів. Схили гір займають гірські сухі степи на червоно-коричневих ґрунтах і чорноземах (на висотах 800–1 400 м); ліси і рідколісся (дуб, ялівець, сосна, чагарникові зарості) на слабо опідзолених бурих лісових ґрунтах (1 000–2 300 м); ділянки гірських лук (2 000–3 000 м); вище переважають скельні ландшафти. У тваринному світі багато гризунів і плазунів; зустрічаються косуля, бородатий козел, муфлон, ведмідь, барс, смугаста гієна.
  
 
== Література ==
 
== Література ==

Версія за 00:50, 2 лютого 2018

Агрида́г, Агри-Даг — гірський хребет у середній частині Вірменського нагір’я, розташований на сході Туреччини, на північ оз. Ван. Довжина хребта — 200 км, висота — до 3 445 м. Фрагмент Середземноморського альпійського складчастого поясу з широким розвитком потужних вулканогенно-осадових товщ мезозой-кайнозойського віку та інтрузіями гранітоїдів. За рельєфом Агридаг — ланцюжок згаслих вулканів, що виникли уздовж великих розломів, які оформили хребет. Хребтом Агридаг проходить частина вододілу між басейнами Каспійського м. (р. Аракс на північ від Агридагу) і Перської затоки (р. Мурат — ліва притока р. Євфрат на південь від Агридагу). Клімат субтропічний континентальний, опадів 300–800 мм/рік, максимум випадає навесні, а мінімум — узимку. Зима тривала, морозна, середня температура січня — –3…–15 °С; липня — +15…20 °C. Ґрунти світло-каштанові й бурі, до сіроземів. Схили гір займають гірські сухі степи на червоно-коричневих ґрунтах і чорноземах (на висотах 800–1 400 м); ліси і рідколісся (дуб, ялівець, сосна, чагарникові зарості) на слабо опідзолених бурих лісових ґрунтах (1 000–2 300 м); ділянки гірських лук (2 000–3 000 м); вище переважають скельні ландшафти. У тваринному світі багато гризунів і плазунів; зустрічаються косуля, бородатий козел, муфлон, ведмідь, барс, смугаста гієна.

Література

  1. Магакьян И. Г. Армения в системе центрального Средиземноморья. Ереван, 1966.

Автор ВУЕ

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶