Відмінності між версіями «А капела»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''А капе́ла''' ({{lang-it|a cappella}} — у стилі капели) — хоровий (ансамблевий) спів без інструментального супроводу, взірець хорового виконавства. У ранньому Середньовіччі «капела» — каплиця, зазвичай не облаштована органом. Пізніше так стали називати місце у католицькому соборі, де розміщувався хор, відтак і сам хор. Із часом виконання вокального твору без акомпанементу здобуло назву «а капела». | '''А капе́ла''' ({{lang-it|a cappella}} — у стилі капели) — хоровий (ансамблевий) спів без інструментального супроводу, взірець хорового виконавства. У ранньому Середньовіччі «капела» — каплиця, зазвичай не облаштована органом. Пізніше так стали називати місце у католицькому соборі, де розміщувався хор, відтак і сам хор. Із часом виконання вокального твору без акомпанементу здобуло назву «а капела». | ||
| − | В історії римо-католицької церкви розквіт поліфонічного хорового співу, як акапельного, так і в супроводі органу, припав на епоху Відродження. У православному богослужінні традиційно застосовується лише акапельний спів. В українській музиці найзначніші явища а капели постали у 17–19 cт. В естетичній системі бароко 17 ст. — поч. 18 ст. сформувався новий стиль церковного багатоголосся — [[Партесний спів|партесний спів]]; його розвитку сприяли монастирські та церковно-приходські школи, де відбувалася підготовка регентів, композиторів і співаків. На межі 17–18 ст. виник жанр духовного концерту ([[Бортнянський, Дмитро Степанович (1751–1825)|Д. Бортнянський]], М. Березовський, [[Ведель, Артемій Лук’янович (1767/1770/1772–1808)|А. Ведель]]). Постали й камерні різновиди а капели — [[Кант (жанр)|канти]] і [[Псалом|псалми]]. У 19 ст. різні види акапельного співу успішно розвивали [[Лисенко, Микола Віталійович (1842–1912)|М. Лисенко]], [Леонтович, Микола Дмитрович| | + | В історії римо-католицької церкви розквіт поліфонічного хорового співу, як акапельного, так і в супроводі органу, припав на епоху Відродження. У православному богослужінні традиційно застосовується лише акапельний спів. В українській музиці найзначніші явища а капели постали у 17–19 cт. В естетичній системі бароко 17 ст. — поч. 18 ст. сформувався новий стиль церковного багатоголосся — [[Партесний спів|партесний спів]]; його розвитку сприяли монастирські та церковно-приходські школи, де відбувалася підготовка регентів, композиторів і співаків. На межі 17–18 ст. виник жанр духовного концерту ([[Бортнянський, Дмитро Степанович (1751–1825)|Д. Бортнянський]], М. Березовський, [[Ведель, Артемій Лук’янович (1767/1770/1772–1808)|А. Ведель]]). Постали й камерні різновиди а капели — [[Кант (жанр)|канти]] і [[Псалом|псалми]]. У 19 ст. різні види акапельного співу успішно розвивали [[Лисенко, Микола Віталійович (1842–1912)|М. Лисенко]], [Леонтович, Микола Дмитрович|М. Леонтович]], [[Стеценко, Кирило Григорович (1881–1922)|К. Стеценко]], [[Людкевич, Станіслав Пилипович (1879–1979)|С. Людкевич]] та ін. Нині хорове мистецтво а капели поширене у більшості країн світу як у культових відправах, так й у світському професійному й фольклорному мистецтвах. |
== Література == | == Література == | ||
Версія за 15:24, 2 травня 2018
А капе́ла (італ. a cappella — у стилі капели) — хоровий (ансамблевий) спів без інструментального супроводу, взірець хорового виконавства. У ранньому Середньовіччі «капела» — каплиця, зазвичай не облаштована органом. Пізніше так стали називати місце у католицькому соборі, де розміщувався хор, відтак і сам хор. Із часом виконання вокального твору без акомпанементу здобуло назву «а капела».
В історії римо-католицької церкви розквіт поліфонічного хорового співу, як акапельного, так і в супроводі органу, припав на епоху Відродження. У православному богослужінні традиційно застосовується лише акапельний спів. В українській музиці найзначніші явища а капели постали у 17–19 cт. В естетичній системі бароко 17 ст. — поч. 18 ст. сформувався новий стиль церковного багатоголосся — партесний спів; його розвитку сприяли монастирські та церковно-приходські школи, де відбувалася підготовка регентів, композиторів і співаків. На межі 17–18 ст. виник жанр духовного концерту (Д. Бортнянський, М. Березовський, А. Ведель). Постали й камерні різновиди а капели — канти і псалми. У 19 ст. різні види акапельного співу успішно розвивали М. Лисенко, [Леонтович, Микола Дмитрович|М. Леонтович]], К. Стеценко, С. Людкевич та ін. Нині хорове мистецтво а капели поширене у більшості країн світу як у культових відправах, так й у світському професійному й фольклорному мистецтвах.
Література
- Герасимова-Персидська Н. О. Хоровий концерт на Україні в XVII–XVIII ст. Київ, 1978.
- Боровик М. К. Становлення багатоголосого хорового співу. Хоровий концерт і його творці // Історія української музики : у 6 т. Київ, 1989. Т. 1.
- Корній Л. Історія української музики : у 3 ч. Київ, Харків, Нью-Йорк, 1996. Ч. 1.
