Відмінності між версіями «Азбуковники»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Lexikon Berynda.jpg|250px|thumb|right|Перша сторінка одного з найдавніших словників української мови — «Лексіконъ славенорωсскїй и именъ Тлъкованїє» Памви Беринди]] | [[Файл:Lexikon Berynda.jpg|250px|thumb|right|Перша сторінка одного з найдавніших словників української мови — «Лексіконъ славенорωсскїй и именъ Тлъкованїє» Памви Беринди]] | ||
| − | '''Азбуко́вники''', алфавітники — анонімні рукописні збірники навчального, настановчо-виховного й довідкового характеру. Азбуковники відомі з 1280-х (новгородський азбуковник). У 13–16 ст. азбуковники були головним чином довідниками, в яких давалися пояснення незрозумілих слів. | + | '''Азбуко́вники''', алфавітники — анонімні рукописні збірники навчального, настановчо-виховного й довідкового характеру. Азбуковники відомі з 1280-х (новгородський азбуковник). У 13–16 ст. азбуковники були головним чином довідниками, в яких давалися пояснення незрозумілих слів. |
Найбільшого поширення в Росії та Україні азбуковники набули в 16–17 ст. 1627 у Києві письменник і друкар [[Беринда, Памво|Памво Беринда]] випустив перший друкований азбуковник «Лексіконъ славенорωсскїй альбо Именъ тлъкованїє». | Найбільшого поширення в Росії та Україні азбуковники набули в 16–17 ст. 1627 у Києві письменник і друкар [[Беринда, Памво|Памво Беринда]] випустив перший друкований азбуковник «Лексіконъ славенорωсскїй альбо Именъ тлъкованїє». | ||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
До наших часів збереглося близько 200 азбуковників. | До наших часів збереглося близько 200 азбуковників. | ||
| + | |||
== Автор ВУЕ == | == Автор ВУЕ == | ||
| − | |||
* [[Автор_ВУЕ::Редакція ВУЕ]] | * [[Автор_ВУЕ::Редакція ВУЕ]] | ||
Версія за 17:20, 18 липня 2018
Азбуко́вники, алфавітники — анонімні рукописні збірники навчального, настановчо-виховного й довідкового характеру. Азбуковники відомі з 1280-х (новгородський азбуковник). У 13–16 ст. азбуковники були головним чином довідниками, в яких давалися пояснення незрозумілих слів.
Найбільшого поширення в Росії та Україні азбуковники набули в 16–17 ст. 1627 у Києві письменник і друкар Памво Беринда випустив перший друкований азбуковник «Лексіконъ славенорωсскїй альбо Именъ тлъкованїє».
У 17 ст. з’явились азбуковники, які мали характер навчальних посібників. Вони містили азбуку, склади, граматику, відомості з різних наук тощо. Шкільні азбуковники розширили обсяг знань у школах 17 ст., увівши до навчання елементи «світської освіти».
До наших часів збереглося близько 200 азбуковників.
