| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Концепція енциклопедії== | ==Концепція енциклопедії== | ||
| + | цу | ||
| + | ==Історія проекта== | ||
| + | Енциклопедичні видання концентрують, систематизують й унаявнюють знання, систему цінностей, духовний потенціал і часовопросторовий континуум певного суспільства чи історичного періоду. Роль енциклопедій національного рівня (а з поміж них й універсальних) актуалізується у періоди трансформаційних зламів, історичних, суспільнополітичних та соціальноекономічних перетворень, пошуку та утвердження нових ідентичностей. | ||
| + | Наявність національної енциклопедії універсального типу є вагомим елементом престижу й авторитету держави, мірилом розвиненості відповідного суспільства та його культури, цивілізаційного рівня нації. У такому контексті постає ВЕЛИКА УКРАЇНСЬКА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (ВУЕ) — універсальна національна енциклопедія, в центрі якої — український світ, ментально розімкнений до інокультурних надбань. | ||
| + | |||
| + | Універсальні та галузеві енциклопедії, створені й видані в діаспорі та материковій Україні в різний час, становлять не лише історичну та джерелознавчу цінність, а й почасти залишаються актуальними в науковому та інформаційному плані. | ||
| + | Важко переоцінити інтелектуальну спадщину українських енциклопедистів різних поколінь: П. Беринди, М. Бажана, В. Кубійовича, М. Максимовича, В. Маркуся, Б. Патона,І. Раковського та ін. | ||
| + | |||
| + | Ідея видання Універсальної енциклопедії в Україні визрівала в середовищі академічної інтелігенції ще наприкінці 1990-х років. Уперше цю ідею оприлюднено на Загальних зборах Національної академії наук України 6 квітня 2001 р.(доповідь І. Дзюби «Національна енциклопедія України —пріоритетний проект ХХІ ст.»). Однак реалізація цієї ідеї затяглася. | ||
| − | + | [[Категорія:]]Проект створення ВУЕ започатковано Указом ПрезидентаУкраїни за №1 від 2 січня 2013 р. «Про Велику українську енциклопедію» (видання ВУЕ планувалося здійснити упродовж 2013–2020 рр.) Для реалізації проекту цим документом передбачалося створення Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво імені М. П. Бажана» шляхом реорганізації Державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана» та «Головної редакції Зводу пам’яток історії та культури України при видавництві «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана». | |
| + | Указом Президента України від 12 січня 2015 р. за № 7 «Питання підготовки та видання Великої української енциклопедії» внесено зміни до попереднього Указу Президента України від 2 січня 2013 р. № 1,зокрема пролонговано термін підготовки багатотомного видання до 2026 р.Від часу виходу в світ останніх томів українських універсальних енциклопедій минули десятиліття. Йдеться про такізнакові багатотомні видання, як «Енциклопедія українознавства» (загальна частина — 1949–1952 рр.; словникова частина — 1955–1989) та багатотомну Українську Радянську Енциклопедію (УРЕ). Останню видано Головною редакцією Української Радянської Енциклопедії (головний редактор — Микола Бажан): упродовж 1959–1963 вийшли тт. 1–16 цієї Енциклопедії, в 1965 — т. 17 «Українська Радянська СоціалістичнаРеспубліка». Друге видання (в 12 т. 13 кн.) виходило друкомупродовж 1976–1985 рр. Універсальні та галузеві енциклопедії, створені й видані в Україні у різний час, становлять нелише історичну та джерелознавчу цінність, але й почастизалишаються актуальними в науковому та інформаційномуплані.Однак змінюється світ — змінюються й книги. За ці рокипостала Українська незалежна держава, радикально змінилося суспільство — замовник енциклопедії, а отже, змінилися й вимоги до принципів укладання таких видань, передусімдо змісту певних циклів знань, їх тлумачення та способівВІД ГОЛОВНОЇРЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇподання. На початок ХХІ ст. зусиллями багатьох видавництвта академічних установ уже підготовлено й видано низку профільних енциклопедій, що засвідчило стійкий інтерес до різноманітних видань енциклопедичного формату. Зокрема напочаток ХХІ ст. вийшли друком галузеві енциклопедії: Географічна енциклопедія (тт. 1–3), Екологічна енциклопедія (тт. 1–3),Енциклопедія етнокультурознавства (у 8 т.), енциклопедія«Українська мова», Енциклопедія історії України (тт. 1–10),Музична енциклопедія(тт. 1–3), Юридична енциклопедія(у 6 т.), та інші. Продовжується видання Енциклопедії сучасної України. Серед спеціалізованих галузевих енциклопедійтакож вийшли друком: «Енциклопедія банківської справиУкраїни» за редакцієюВ. С. Стельмаха (К., 2001); «Медичнаенциклопедія», складена П. Червяком (К., 2001), «Енциклопедія водного господарства, природокористування, природовідтворення, сталого розвитку» А. В. Яцика і В. Я. Шевчука(К., 2006); «Енциклопедія електронних масмедіа» І. Г. Мащенка (К., 2006); «Енциклопедія законодавства» (К., 2003); «Енциклопедіямембран» у 2х т. М. Т. Брика (К., 2005); белетристичного характеру «Енциклопедія морів» Р. М. Короткого(О., 2000), «Енциклопедія моральності» (НаУКМА, К., 2003)та інші. Поява фундаментальних багатотомних енциклопедійзначно розширила потенційний категоріальнопонятійнийапарат, що уможливило аналіз динаміки конкретних галузейнауки, нових тенденцій та актуальних напрацювань. Відтакновітні енциклопедії з окремих галузей науки підготували надійне підґрунтя для створення сучасної універсальної національної енциклопедії.Енциклопедія — це коло знань; циклічне навчання, виховання. Саме так перекладається грецький етимон ẻγκύκλιοςπαιδεία, а отже, вказує на такі засадничі ознаки цих видань, якнавчальний, виховний, просвітницький характер, системність (циклічність) уміщених у них знань. У межах цієї традиції книготворення «Велика українська енциклопедія» систематизує різноманітні за тематикою сучасні достовірні відомості. Вона адресує ці знання найширшому читацькому загалу в стислій і доступній формі, зручному для користуванняформаті, адекватному модерному розвитку інформаційнихтехнологій. Зреалізувати це вдалося завдяки українським інтелектуалам, які долучилися до проекту ВУЕ як автори, редактори, рецензенти.Розробка основної концепції ВУЕ ґрунтувалася на сукупності фундаментальних ідей та засад створення багатотомного універсального видання. Відомо, що така концепція конкретизує типологічні параметри передбачуваного видання,розкриває його задум, завдання, загальні принципи підбору йорганізації матеріалу. Основою підготовки проекту сталаукраїноцентричність. За усталеною для універсальних енциклопедій традицією, частка власне національного матеріалу уВУЕ становитиме не менше третини обсягу видання.Концептуально Велика українська енциклопедія передбачає створення не лише сучасного компендіуму людськихзнань на виробленому досвідом провідних національних універсальних енциклопедій рівні, але й систематизацію та репрезентацію в зрозумілому й доступному вигляді (друкованійта електронній версіях) напрацювань попередніх поколінь.Водночас концепція Великої української енциклопедії зорієнтована на сучасне наукове осмислення картини світу, історіїлюдської цивілізації, внеску в неї українського народу. У нійпредставлено найвидатніші події та постаті світової історії,науки, культури, мистецтв, інших сфер людської діяльності;інтерпретовано найважливіші відкриття людського розуму івитвори людських рук, суспільні інституції та господарськіструктури, що вплинули на долю світу і народів; відображенорух політичних і культурних ідей та динаміку наукових уявлень. Знайшли також відображення докорінні зміни в політичній карті світу, сучасні вчення в галузі природничих наук, філософії, історії, політології, соціології, культурології, естетикитощо. Україна виступає не лише як органічна складова цієїінтелектуально інтерпретованої картини світу, а й суб’єкт інтерпретації. Адже цю енциклопедію творили українські фа6хівці як самостійний інтелектуальний продукт, освоюючидосягнення світової науки і техніки, сучасних методологій і,таким чином, репрезентуючи здатність українства запропонувати свій власний оригінальний внесок у спільний процеспізнання, разом із самопізнанням людства.Робота над проектом ВУЕ розпочиналася з укладанняслóвника Великої української енциклопедії. Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» на початку діяльності звернулася до науковців та широкої громадськостідолучитися до обговорення проекту зі створення універсальної енциклопедії. У процесі складання слóвника враховувався попередній досвід створення універсальних енциклопедій,зокрема «Большой советской Энциклопедии», «Українськоїрадянської енциклопедії», «Енциклопедії українознавства» заредакцією В. Кубійовича, «Енциклопедії сучасної України» таінших енциклопедичних проектів. Крім вітчизняного досвіду, предметом аналізу стала й практика формування слóвниківенциклопедій за кордоном, що зокрема дозволило поповнити тематичні слóвники ВУЕ інформацією про світовідосягнення в галузі науки, техніки, мистецтва й спорту.Початково варіант проекту слóвника ВУЕ було розісланопредставникам усіх галузей знань. Для формування тематичних слóвників вироблено базові критерії відбору гасел. Редакція вважала, що універсальна енциклопедія має розкривати сутність усталених і поширених категорій і понять. Природно, що окреслення межі між спеціальним і вузькоспеціальним терміном постало одним із складних завдань формування реєстру.У процесі складання слóвників з окремих галузей науквзяли активну участь відомі дослідники, фахівці академічнихустанов НАН України, викладачі провідних вітчизняних вишів, а також закордонні науковці. Ознайомившись із реєстрами наукових термінів, вони вносили свої пропозиціїщодо поповнення або, навпаки, вилучення окремих понять(гасел); пропонували критерії їх відбору та категоризації. Надані пропозиції враховано й внесено до тематичних слóвників.Так тривала копітка робота над формуванням тематичних слóвників ВУЕ, кожен з яких проходив фахову експертизу. Результатом спільної праці стало видання слóвникаВеликої української енциклопедії1. Слóвник,виданий колективом ДНУ «Енциклопедичне видавництво», став важливимметодичним інструментом для упорядкування масиву гасел,унормовування категорійнопонятійних систем та формування схем статей для енциклопедії. Це пілотний проект реєстру гасел (розташованих за алфавітним принципом) із дефініціями — стислими визначеннями понять, які відображютьістотні ознаки предметів чи явищ. Водночас ми свідомі того,що, з огляду на варіативність визначень та підходів до власнедефініції, а також складності вироблення єдиного методичного підходу та критеріїв під час вибору елементів структури дефініції тощо, окремі гасла вимагають подальшого доопрацювання та узгодження (передусім йдеться про терміни,що мають декілька значень, а також ті, що є міждисциплінарними).Значущим для авторського колективу було усвідомленнятого, що укладання реєстру гасел, а відповідно й формуваннянаповнення томів для формату універсальної енциклопедіївимагає врахування досягнень різних напрямів сучасних наукових досліджень, широкого спектру критеріїв, виокремлення категорій і підкатегорій різного порядку тощо. Окрімтого, як будьяка універсальна енциклопедія, ВУЕ, насамперед, має виконувати функції науковопопулярного довідника, тому її слóвник має бути цілісною системою понять і термінів, які відображають стан категорійнопонятійного апарату в різних наукових сферах на сучасному етапі розвиткулюдського знання. Принциповим при складанні реєстру автори вважали розуміння того, що будьякий термін не існуєпоза цілісною системою понять, має змістову підпорядкованість відповідній науковій теорії або концепції та логічнізв’язки з іншими поняттями і термінами. Такої ж думки дотритримувалася й редколегія ВУЕ.Базовими для критеріїв відбору гасел були визначені загальні принципи: «загальне — конкретне», «важливіше —менш важливе» для відповідної галузі знань і діяльності. Крімтого, відбір здійснено за такими критеріями: | ||
| + | * поширеність і сталість уживання — відбір з огляду начастоту й тривалість використання термінів у відповіднихнаукових сферах; | ||
| + | * актуальність — відповідність терміна останнім тенденціям і новаціям розвитку того чи того наукового напряму тапотребам суспільства; | ||
| + | * пояснювальний потенціал — спроможність терміна доаналітичної інтерпретації, класифікації понять, явищ, подійпевної галузі науки й відповідних їй сфер практичної діяльності; | ||
| + | * організаційний і методологічний потенціал — належність до родової чи видової категорії та кількість похіднихтермінів, що визначає місце терміна в межах терміносистеми;• історичне значення — поперше, значення терміна в становленні певної галузі науки; подруге, роль, яку він відіграєв збереженні здобутків української енциклопедистики (прим.:у зазначеному випадку йдеться про залучення термінів, виокремленихта включених до попередніх вітчизняних універсальних енциклопедичних видань (УРЕ, ЕСУ, УСЕ тощо) тагалузевих енциклопедій).З опертям на зазначені методологічні принципи в межахкожної наукової галузі розроблено родове дерево понять, доякого ввійшли такі групи термінів: | ||
| + | * основні — основоположні поняття теоретичної конструкції, які складають ядро терміносистеми; | ||
| + | * базові — загальнонаукові поняття, які використовуютьсяі в інших галузях знання;• похідні — видові чи аспектні різновиди основних і базових понять; | ||
| + | * запозичені із суміжних галузей знань, але тісно пов’язаніз теоретичною конструкцією даної галузі.Важливим складником енциклопедичного контенту є біографістика. У біографічному блоці ВУЕ подано статті провидатних українських та зарубіжних громадських, політичних, військових діячів, учених і винахідників, митців іспортсменів. Відповідні гасла відібрано за такими критеріями: місце особи в державнополітичних процесах, важливістьїї внеску в розвиток науки, техніки, літератури, мистецтва,суспільного життя. Взято до уваги також популярність тогочи того діяча, зацікавленість його творчими досягненнями, ане лише наявність офіційних або почесних звань, премій, нагород. Критеріям відбору персоналій та особливостям редакторської підготовки біографічних статей присвячено окремий розділ методичних рекомендацій, розроблених співробітниками ДНУ «Енциклопедичне видавництво»2.Пропоноване видання — Велика українська енциклопедія — перший в незалежній Україні універсальний звід знань.ВУЕ планується як багатотомне видання, що міститиме понад 80 тисяч гасел. Значна їх частина вводиться в енциклопедичний обіг уперше. В енциклопедії подано поняття і категорії усіх галузей знань.Підставовим при укладанні універсальної енциклопедії удрукованому та електронному варіантах є положення, що загальний реєстр гасел ВУЕ не є жорстко усталеною конструкцією. У процесі створення енциклопедії наповнення словника постійно зазнаватиме певних змін, зумовлених появоюнових термінів і визначень та актуальної інформації. Особливоюмобільністю відзначається слóвник та наповненнястаттями портальної версії, яка уможливлює максимально1 Велика українська енциклопедія. Слóвник. – К.: ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2015. — 1492 с.2 Методичні рекомендації з підготовки, редагування та оформленнястатей до Великої української енциклопедії (проект) / За ред. д. і. н.,проф. Киридон А. М. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. — С. 71–84.7швидке оновлювання та дозволяє доповнювати галузеві терміносистеми, сприяє поширенню інформативності.Серед авторів статей першого тому ВУЕ — широке колофахівців із різних галузей знань багатьох академічних установ, вищих закладів освіти, державних інституцій. Є відоміфахівці, але є й нові імена дослідників. Дякуємо усім, хто незалишився байдужим і активно долучився спочатку до обговорення слóвника, а також у подальшому став авторомстатей.Перший том «Великої української енциклопедії» виходитьза програмою «Українська книга». Головна редакційна колегія, Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» глибоко вдячні державним установам, науковим колективам, окремим дослідникам, а також усім, хто долучивсядо обговорення проекту й створення першого тому «Великоїукраїнської енциклопедії».Запрошуємо до подальшого осмислення теоретичних таконцептуальних засад підготовки енциклопедичних видань,обговорення проблем категоризації, критеріїв відбору, вдосконалення інструментарію, ймовірних перспектив вітчизняної енциклопедичної традиції, інших проблем сучасної енциклопедистики. Головна редакційна колегія, Державна науковаустанова «Енциклопедичне видавництво» будуть вдячні читачам за відгуки й побажання у зв’язку з виходом першоготому «Великої української енциклопедії», візьмуть їх до увагипри підготовці наступних томів. | ||
| + | ==Минуле== | ||
'''Велика українська енциклопедія''' — сучасний довідковий онлайн-сервіс і водночас багатотомне видання, підготовку якого було розпочато в січні 2013 року спільними зусиллями співробітників державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» та авторського колективу з усієї України — материкової й діаспорної. | '''Велика українська енциклопедія''' — сучасний довідковий онлайн-сервіс і водночас багатотомне видання, підготовку якого було розпочато в січні 2013 року спільними зусиллями співробітників державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» та авторського колективу з усієї України — материкової й діаспорної. | ||
Велика українська енциклопедія — перше за доби незалежності універсальне багатотомне систематизоване енциклопедичне видання з усіх галузей знань про розвиток людської цивілізації та внесок України у світову історію й культуру. У стислій і доступній формі представлено найвидатніші події та постаті світової історії, науки, культури, мистецтв, інших сфер людської діяльності; інтерпретовано найважливіші відкриття людського розуму і витвори людських рук, суспільні інституції та господарські структури, що вплинули на долю світу і народів; відображено рух політичних і культурних ідей та динаміку наукових уявлень. Україна виступає не лише як органічна складова цієї інтелектуально інтерпретованої картини світу, але й як суб’єкт інтерпретації. Видання орієнтоване на широкий читацький загал, науковців, студентів, школярів, а також усіх, хто цікавиться енциклопедистикою.
цу
Енциклопедичні видання концентрують, систематизують й унаявнюють знання, систему цінностей, духовний потенціал і часовопросторовий континуум певного суспільства чи історичного періоду. Роль енциклопедій національного рівня (а з поміж них й універсальних) актуалізується у періоди трансформаційних зламів, історичних, суспільнополітичних та соціальноекономічних перетворень, пошуку та утвердження нових ідентичностей. Наявність національної енциклопедії універсального типу є вагомим елементом престижу й авторитету держави, мірилом розвиненості відповідного суспільства та його культури, цивілізаційного рівня нації. У такому контексті постає ВЕЛИКА УКРАЇНСЬКА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (ВУЕ) — універсальна національна енциклопедія, в центрі якої — український світ, ментально розімкнений до інокультурних надбань.
Універсальні та галузеві енциклопедії, створені й видані в діаспорі та материковій Україні в різний час, становлять не лише історичну та джерелознавчу цінність, а й почасти залишаються актуальними в науковому та інформаційному плані. Важко переоцінити інтелектуальну спадщину українських енциклопедистів різних поколінь: П. Беринди, М. Бажана, В. Кубійовича, М. Максимовича, В. Маркуся, Б. Патона,І. Раковського та ін.
Ідея видання Універсальної енциклопедії в Україні визрівала в середовищі академічної інтелігенції ще наприкінці 1990-х років. Уперше цю ідею оприлюднено на Загальних зборах Національної академії наук України 6 квітня 2001 р.(доповідь І. Дзюби «Національна енциклопедія України —пріоритетний проект ХХІ ст.»). Однак реалізація цієї ідеї затяглася.
[[Категорія:]]Проект створення ВУЕ започатковано Указом ПрезидентаУкраїни за №1 від 2 січня 2013 р. «Про Велику українську енциклопедію» (видання ВУЕ планувалося здійснити упродовж 2013–2020 рр.) Для реалізації проекту цим документом передбачалося створення Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво імені М. П. Бажана» шляхом реорганізації Державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана» та «Головної редакції Зводу пам’яток історії та культури України при видавництві «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана».
Указом Президента України від 12 січня 2015 р. за № 7 «Питання підготовки та видання Великої української енциклопедії» внесено зміни до попереднього Указу Президента України від 2 січня 2013 р. № 1,зокрема пролонговано термін підготовки багатотомного видання до 2026 р.Від часу виходу в світ останніх томів українських універсальних енциклопедій минули десятиліття. Йдеться про такізнакові багатотомні видання, як «Енциклопедія українознавства» (загальна частина — 1949–1952 рр.; словникова частина — 1955–1989) та багатотомну Українську Радянську Енциклопедію (УРЕ). Останню видано Головною редакцією Української Радянської Енциклопедії (головний редактор — Микола Бажан): упродовж 1959–1963 вийшли тт. 1–16 цієї Енциклопедії, в 1965 — т. 17 «Українська Радянська СоціалістичнаРеспубліка». Друге видання (в 12 т. 13 кн.) виходило друкомупродовж 1976–1985 рр. Універсальні та галузеві енциклопедії, створені й видані в Україні у різний час, становлять нелише історичну та джерелознавчу цінність, але й почастизалишаються актуальними в науковому та інформаційномуплані.Однак змінюється світ — змінюються й книги. За ці рокипостала Українська незалежна держава, радикально змінилося суспільство — замовник енциклопедії, а отже, змінилися й вимоги до принципів укладання таких видань, передусімдо змісту певних циклів знань, їх тлумачення та способівВІД ГОЛОВНОЇРЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇподання. На початок ХХІ ст. зусиллями багатьох видавництвта академічних установ уже підготовлено й видано низку профільних енциклопедій, що засвідчило стійкий інтерес до різноманітних видань енциклопедичного формату. Зокрема напочаток ХХІ ст. вийшли друком галузеві енциклопедії: Географічна енциклопедія (тт. 1–3), Екологічна енциклопедія (тт. 1–3),Енциклопедія етнокультурознавства (у 8 т.), енциклопедія«Українська мова», Енциклопедія історії України (тт. 1–10),Музична енциклопедія(тт. 1–3), Юридична енциклопедія(у 6 т.), та інші. Продовжується видання Енциклопедії сучасної України. Серед спеціалізованих галузевих енциклопедійтакож вийшли друком: «Енциклопедія банківської справиУкраїни» за редакцієюВ. С. Стельмаха (К., 2001); «Медичнаенциклопедія», складена П. Червяком (К., 2001), «Енциклопедія водного господарства, природокористування, природовідтворення, сталого розвитку» А. В. Яцика і В. Я. Шевчука(К., 2006); «Енциклопедія електронних масмедіа» І. Г. Мащенка (К., 2006); «Енциклопедія законодавства» (К., 2003); «Енциклопедіямембран» у 2х т. М. Т. Брика (К., 2005); белетристичного характеру «Енциклопедія морів» Р. М. Короткого(О., 2000), «Енциклопедія моральності» (НаУКМА, К., 2003)та інші. Поява фундаментальних багатотомних енциклопедійзначно розширила потенційний категоріальнопонятійнийапарат, що уможливило аналіз динаміки конкретних галузейнауки, нових тенденцій та актуальних напрацювань. Відтакновітні енциклопедії з окремих галузей науки підготували надійне підґрунтя для створення сучасної універсальної національної енциклопедії.Енциклопедія — це коло знань; циклічне навчання, виховання. Саме так перекладається грецький етимон ẻγκύκλιοςπαιδεία, а отже, вказує на такі засадничі ознаки цих видань, якнавчальний, виховний, просвітницький характер, системність (циклічність) уміщених у них знань. У межах цієї традиції книготворення «Велика українська енциклопедія» систематизує різноманітні за тематикою сучасні достовірні відомості. Вона адресує ці знання найширшому читацькому загалу в стислій і доступній формі, зручному для користуванняформаті, адекватному модерному розвитку інформаційнихтехнологій. Зреалізувати це вдалося завдяки українським інтелектуалам, які долучилися до проекту ВУЕ як автори, редактори, рецензенти.Розробка основної концепції ВУЕ ґрунтувалася на сукупності фундаментальних ідей та засад створення багатотомного універсального видання. Відомо, що така концепція конкретизує типологічні параметри передбачуваного видання,розкриває його задум, завдання, загальні принципи підбору йорганізації матеріалу. Основою підготовки проекту сталаукраїноцентричність. За усталеною для універсальних енциклопедій традицією, частка власне національного матеріалу уВУЕ становитиме не менше третини обсягу видання.Концептуально Велика українська енциклопедія передбачає створення не лише сучасного компендіуму людськихзнань на виробленому досвідом провідних національних універсальних енциклопедій рівні, але й систематизацію та репрезентацію в зрозумілому й доступному вигляді (друкованійта електронній версіях) напрацювань попередніх поколінь.Водночас концепція Великої української енциклопедії зорієнтована на сучасне наукове осмислення картини світу, історіїлюдської цивілізації, внеску в неї українського народу. У нійпредставлено найвидатніші події та постаті світової історії,науки, культури, мистецтв, інших сфер людської діяльності;інтерпретовано найважливіші відкриття людського розуму івитвори людських рук, суспільні інституції та господарськіструктури, що вплинули на долю світу і народів; відображенорух політичних і культурних ідей та динаміку наукових уявлень. Знайшли також відображення докорінні зміни в політичній карті світу, сучасні вчення в галузі природничих наук, філософії, історії, політології, соціології, культурології, естетикитощо. Україна виступає не лише як органічна складова цієїінтелектуально інтерпретованої картини світу, а й суб’єкт інтерпретації. Адже цю енциклопедію творили українські фа6хівці як самостійний інтелектуальний продукт, освоюючидосягнення світової науки і техніки, сучасних методологій і,таким чином, репрезентуючи здатність українства запропонувати свій власний оригінальний внесок у спільний процеспізнання, разом із самопізнанням людства.Робота над проектом ВУЕ розпочиналася з укладанняслóвника Великої української енциклопедії. Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» на початку діяльності звернулася до науковців та широкої громадськостідолучитися до обговорення проекту зі створення універсальної енциклопедії. У процесі складання слóвника враховувався попередній досвід створення універсальних енциклопедій,зокрема «Большой советской Энциклопедии», «Українськоїрадянської енциклопедії», «Енциклопедії українознавства» заредакцією В. Кубійовича, «Енциклопедії сучасної України» таінших енциклопедичних проектів. Крім вітчизняного досвіду, предметом аналізу стала й практика формування слóвниківенциклопедій за кордоном, що зокрема дозволило поповнити тематичні слóвники ВУЕ інформацією про світовідосягнення в галузі науки, техніки, мистецтва й спорту.Початково варіант проекту слóвника ВУЕ було розісланопредставникам усіх галузей знань. Для формування тематичних слóвників вироблено базові критерії відбору гасел. Редакція вважала, що універсальна енциклопедія має розкривати сутність усталених і поширених категорій і понять. Природно, що окреслення межі між спеціальним і вузькоспеціальним терміном постало одним із складних завдань формування реєстру.У процесі складання слóвників з окремих галузей науквзяли активну участь відомі дослідники, фахівці академічнихустанов НАН України, викладачі провідних вітчизняних вишів, а також закордонні науковці. Ознайомившись із реєстрами наукових термінів, вони вносили свої пропозиціїщодо поповнення або, навпаки, вилучення окремих понять(гасел); пропонували критерії їх відбору та категоризації. Надані пропозиції враховано й внесено до тематичних слóвників.Так тривала копітка робота над формуванням тематичних слóвників ВУЕ, кожен з яких проходив фахову експертизу. Результатом спільної праці стало видання слóвникаВеликої української енциклопедії1. Слóвник,виданий колективом ДНУ «Енциклопедичне видавництво», став важливимметодичним інструментом для упорядкування масиву гасел,унормовування категорійнопонятійних систем та формування схем статей для енциклопедії. Це пілотний проект реєстру гасел (розташованих за алфавітним принципом) із дефініціями — стислими визначеннями понять, які відображютьістотні ознаки предметів чи явищ. Водночас ми свідомі того,що, з огляду на варіативність визначень та підходів до власнедефініції, а також складності вироблення єдиного методичного підходу та критеріїв під час вибору елементів структури дефініції тощо, окремі гасла вимагають подальшого доопрацювання та узгодження (передусім йдеться про терміни,що мають декілька значень, а також ті, що є міждисциплінарними).Значущим для авторського колективу було усвідомленнятого, що укладання реєстру гасел, а відповідно й формуваннянаповнення томів для формату універсальної енциклопедіївимагає врахування досягнень різних напрямів сучасних наукових досліджень, широкого спектру критеріїв, виокремлення категорій і підкатегорій різного порядку тощо. Окрімтого, як будьяка універсальна енциклопедія, ВУЕ, насамперед, має виконувати функції науковопопулярного довідника, тому її слóвник має бути цілісною системою понять і термінів, які відображають стан категорійнопонятійного апарату в різних наукових сферах на сучасному етапі розвиткулюдського знання. Принциповим при складанні реєстру автори вважали розуміння того, що будьякий термін не існуєпоза цілісною системою понять, має змістову підпорядкованість відповідній науковій теорії або концепції та логічнізв’язки з іншими поняттями і термінами. Такої ж думки дотритримувалася й редколегія ВУЕ.Базовими для критеріїв відбору гасел були визначені загальні принципи: «загальне — конкретне», «важливіше —менш важливе» для відповідної галузі знань і діяльності. Крімтого, відбір здійснено за такими критеріями:
Велика українська енциклопедія — сучасний довідковий онлайн-сервіс і водночас багатотомне видання, підготовку якого було розпочато в січні 2013 року спільними зусиллями співробітників державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» та авторського колективу з усієї України — материкової й діаспорної.
Велика українська енциклопедія покликана стати джерелом ідей для розвитку природничих, технічних, суспільних наук, сприяти освітньому й культурному поступу українського суспільства й популяризувати здобутки вітчизняної науки в Україні й світі. Онлайн-версія ВУЕ стане ефективним навчальним ресурсом для онлайн-освіти як форми дистанційного навчання. Заохочуючи своїх читачів до наукового пошуку, вона створить додаткові можливості для освіти, дослідницької діяльності студентів, науковців, широкої громадськості, сприятиме згуртуванню наукових спільнот, активнішому обміну інформацією й досвідом, збільшенню кількості й покращенню якості міждисциплінарних досліджень.
Проект розрахований на максимально широку аудиторію, зокрема такі її сегменти, як широка громадськість, фахівці-практики та науковці, студенти, школярі. Для кожної з цих цільових аудиторій Велика українська енциклопедія готує спеціальні пропозиції.
Зберегти, узагальнити, систематизувати й удоступнити для українського читача наукові знання про розвиток людської цивілізації та світ, у якому вона існує, приділяючи особливу увагу внескові України у світову історію та культуру і ґрунтуючись на досвіді вітчизняної та світової енциклопедистики.
Підготувати й видати впродовж 2013–2026 років багатотомну Велику українську енциклопедію в паперовому та онлайн-форматах, що дає додаткові інтерактивні й пошукові можливості.
