Відмінності між версіями «Айтау»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| (Не показані 12 проміжних версій 4 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | південно-східна частина Чу-Ілійських гір (Казахстан | + | {{Рельєф |
| + | |Назва=Айтау | ||
| + | |Тип=хребет гірський | ||
| + | |Країни=Казахстан | ||
| + | |Регіон= Чу-Ілійські гори, Тянь-Шань, Центральна Азія | ||
| + | |Найвища точка=Сункар (1 052 м) | ||
| + | |Найнижча точка= | ||
| + | |Ширина= | ||
| + | |Довжина=150 | ||
| + | |Площа= | ||
| + | }} | ||
| + | '''Айта́у, Місячні гори''' — південно-східна частина Чу-Ілійських гір на півночі [[Тянь-Шань|Тянь-Шаню]] в межах Жамбильської обл. на півдні [[Казахстан]]у. Невисокий, дуже зруйнований гірський хребет витягнутий в північно-західному напрямку на 150 км, максимальна висота — 1 052 м (г. Сункар в масиві Хантау на північно-західному краю хребта). Утворений в каледонську і герцинську епохи складчастості. Древні гори складені гранітами, сланцями, вапняками, зруйновані вітровою та водною ерозією, завдяки чому мають плоскі вершини і пологі схили. Через незначні висоти в горах слабо розвинена висотна поясність. Переважає пустельний степ з степовою рослинністю і характерним тваринним світом. Навесні цвітуть тюльпани, іриси та маки. Схили гір використовуються як пасовиська для овець і кіз. | ||
| + | |||
| + | == Література == | ||
| + | # Вопросы географии Казахстана. Алма-Ата : Академия наук Казахской ССР, 1959. Т. 3. | ||
| + | # Айтау // Казахстан. Национальная энциклопедия. Алматы : Қазақ энциклопедиясы, 2004. Т. I. 560 с. | ||
| + | |||
| + | == Автор ВУЕ == | ||
| + | * [[Автор_ВУЕ::Редакція ВУЕ]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Природа]] | ||
| + | [[Категорія:Поняття]] | ||
| + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:Географічні науки]] | ||
| + | [[Категорія:Гори, гірські системи]] | ||
| + | [[Категорія:Гірські хребти]] | ||
Поточна версія на 15:26, 1 жовтня 2018
|
Айтау | |
|---|---|
| Тип | хребет гірський |
| Країни | Казахстан |
| Регіон | Чу-Ілійські гори, Тянь-Шань, Центральна Азія |
| Найвища точка | Сункар (1 052 м) |
| Довжина (км) | 150 |
Айта́у, Місячні гори — південно-східна частина Чу-Ілійських гір на півночі Тянь-Шаню в межах Жамбильської обл. на півдні Казахстану. Невисокий, дуже зруйнований гірський хребет витягнутий в північно-західному напрямку на 150 км, максимальна висота — 1 052 м (г. Сункар в масиві Хантау на північно-західному краю хребта). Утворений в каледонську і герцинську епохи складчастості. Древні гори складені гранітами, сланцями, вапняками, зруйновані вітровою та водною ерозією, завдяки чому мають плоскі вершини і пологі схили. Через незначні висоти в горах слабо розвинена висотна поясність. Переважає пустельний степ з степовою рослинністю і характерним тваринним світом. Навесні цвітуть тюльпани, іриси та маки. Схили гір використовуються як пасовиська для овець і кіз.
Література
- Вопросы географии Казахстана. Алма-Ата : Академия наук Казахской ССР, 1959. Т. 3.
- Айтау // Казахстан. Национальная энциклопедия. Алматы : Қазақ энциклопедиясы, 2004. Т. I. 560 с.
