Відмінності між версіями «Автобіографія»
Рядок 26: | Рядок 26: | ||
# Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. Київ : Арій, 2010. 576 с. | # Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. Київ : Арій, 2010. 576 с. | ||
# Дига Н. В. Біографічна модифікація принципу діалогізму в методиці навчання української літератури // Українська література. 2013. № 9. С. 24–26. | # Дига Н. В. Біографічна модифікація принципу діалогізму в методиці навчання української літератури // Українська література. 2013. № 9. С. 24–26. | ||
+ | Любовець Н. І. Мемуарій Української революції (1917 – 1921 рр.): автори та жанри // Українська біографістика : зб. наук. пр. Київ. 2017. Вип. 15. C. 260-286. | ||
== Автор ВУЕ == | == Автор ВУЕ == |
Версія за 12:52, 17 жовтня 2018
Автобіогра́фія (від авто... і біографія) — багатозначний термін:
1) Документ, у якому особа, що складає його, описує своє життя та діяльність у хронологічній послідовності. Автобіографію подають, влаштовуючись на роботу, при вступі на навчання тощо, і вона зберігається в особовій справі. Автобіографію пишуть від руки. Форма викладу — від першої особи.
Реквізити автобіографії:
- назва документа (Автобіографія);
- основний текст;
- дата;
- підпис, ініціали та прізвище особи, яка написала автобіографію.
Основні складові тексту автобіографії:
- число, місяць, рік і місце народження;
- відомості про навчання, трудову діяльність, громадську роботу;
- інформація про батьків, склад родини; домашня адреса.
Залежно від призначення, автобіографія: автобіографія-розповідь (укладається в довільній формі) та автобіографія-документ (точно викладаються основні факти).
2) Літературний жанр, у творах якого головним героєм є сам автор. Автобіографія — основа автобіографістики. Цей масив літератури, крім автобіографії, охоплює мемуари (спогади), щоденники, листування, а також автобіографічні художні твори. Особливістю літературної автобіографії є опертя тексту на факти життя автора.
В українській літературі автобіографія започатковується «Повчанням» Володимира Мономаха; жанр автобіографії активно розвивався в 19 ст. — твори Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова, М. Драгоманова, В. Антоновича, С. Русової, І. Франка та ін. У 20 ст. переважали художні форми автобіографії: «Мандрівка в молодість» М. Рильського, «Зачарована Десна» О. Довженка, «Розповіді про неспокій» Ю. Смолича, «Homo feriens» І. Жиленко, «Я - мене - мені... (і довкруги)» Ю. Шевельова (Шереха) та ін.
Література
- Галич О. А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи. Монографія. Луганськ. 2001. 246 с.
- Літературознавчий словник-довідник. Київ : Академія, 2007. 752 с.
- Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. Київ : Арій, 2010. 576 с.
- Дига Н. В. Біографічна модифікація принципу діалогізму в методиці навчання української літератури // Українська література. 2013. № 9. С. 24–26.
Любовець Н. І. Мемуарій Української революції (1917 – 1921 рр.): автори та жанри // Українська біографістика : зб. наук. пр. Київ. 2017. Вип. 15. C. 260-286.