Відмінності між версіями «Аварська мова»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| (Не показані 9 проміжних версій 4 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Ава́рська мо́ва ( | + | '''Ава́рська мо́ва''' ({{lang-ava|авар мац̄I, магIарул мац̄I}}) — мова аваро-андо-цезької групи нахсько-дагестанської сім’ї мов. Одна з державних мов Республіки Дагестан (РФ). Загальна кількість мовців — близько 765 тис. (2011, оцінка), із них 715 тис. — у РФ (2010, перепис), близько 45 тис. у Азербайджані (2011, оцінка), близько 2 тис. у Грузії (2002, перепис), решта носіїв мешкають невеликими групами в інших країнах. Аварська мова має два наріччя (північне й південне), окремі діалекти яких не є взаємно зрозумілими і мають суттєві відмінності у фонетиці, граматиці й лексиці. Виокремлюють батлухський діалект, який є проміжним між північним і південним наріччями, не належачи до жодного з них. Літературний варіант аварської мови сформувався на основі хунзахського діалекту північного наріччя. Фонетику аварської мови вирізняє складна консонантна система та незначна кількість голосних фонем, протиставлених за довготою. Наголос у аварській мові рухливий, причому зміна наголосу може змінювати граматичну форму слова. Аварській мові властивий [[аблаут]]. Аварська мова не має категорії роду. Іменники відмінюють за дев’ятьма відмінками: називний, родовий, давальний, ергативний і п’ять різновидів місцевого (у діалектах різновидів місцевого більше). Кількість відмінків, за якими відмінюють інші частини мови, менша. Найпоширеніші способи словотвору — суфіксальний і основоскладання. У словниковому складі аварської мови чимало запозичень з арабської, фарсі, тюркських мов, а також із російської. Від часів пізнього Середньовіччя до 1930 для текстів аварською мовою послуговувалися переважно арабською графікою з численними діакритичними знаками. Поряд із нею з середини 19 ст. епізодично використовували кириличне письмо, укладене російським лінгвістом, етнографом і військовим інженером Петром Усларом. 1930–1938 функціонувала абетка на базі латиниці. Аварський алфавіт на основі кирилиці запроваджено 1938, його чинний варіант містить 44 літери. |
== Література == | == Література == | ||
| − | + | # Жирков Л. И. Аварско-русский словарь. Москва, 1936. | |
| − | Жирков Л. И. Аварско-русский словарь. Москва, 1936. | + | # Микаилов Ш. Очерки аварской диалектологии. Москва, Ленинград, 1959. |
| − | + | # Алиханова С. Русско-аварский словарь. Махачкала, 2003. | |
| − | Микаилов Ш. Очерки аварской диалектологии. Москва, Ленинград, 1959. | ||
| − | |||
| − | Алиханова С. Русско-аварский словарь. Махачкала, 2003. | ||
== Автор ВУЕ== | == Автор ВУЕ== | ||
| − | * С. І. Гірік | + | * [[Автор_ВУЕ::Гірік С. І.|С. І. Гірік]] |
| − | + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | |
| − | [[Категорія: | ||
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
| + | [[Категорія:Поняття]] | ||
| + | [[Категорія:Філологічні науки]] | ||
| + | [[Категорія:Іберійсько-кавказькі мови]] | ||
Поточна версія на 22:33, 18 жовтня 2018
Ава́рська мо́ва (авар. авар мац̄I, магIарул мац̄I) — мова аваро-андо-цезької групи нахсько-дагестанської сім’ї мов. Одна з державних мов Республіки Дагестан (РФ). Загальна кількість мовців — близько 765 тис. (2011, оцінка), із них 715 тис. — у РФ (2010, перепис), близько 45 тис. у Азербайджані (2011, оцінка), близько 2 тис. у Грузії (2002, перепис), решта носіїв мешкають невеликими групами в інших країнах. Аварська мова має два наріччя (північне й південне), окремі діалекти яких не є взаємно зрозумілими і мають суттєві відмінності у фонетиці, граматиці й лексиці. Виокремлюють батлухський діалект, який є проміжним між північним і південним наріччями, не належачи до жодного з них. Літературний варіант аварської мови сформувався на основі хунзахського діалекту північного наріччя. Фонетику аварської мови вирізняє складна консонантна система та незначна кількість голосних фонем, протиставлених за довготою. Наголос у аварській мові рухливий, причому зміна наголосу може змінювати граматичну форму слова. Аварській мові властивий аблаут. Аварська мова не має категорії роду. Іменники відмінюють за дев’ятьма відмінками: називний, родовий, давальний, ергативний і п’ять різновидів місцевого (у діалектах різновидів місцевого більше). Кількість відмінків, за якими відмінюють інші частини мови, менша. Найпоширеніші способи словотвору — суфіксальний і основоскладання. У словниковому складі аварської мови чимало запозичень з арабської, фарсі, тюркських мов, а також із російської. Від часів пізнього Середньовіччя до 1930 для текстів аварською мовою послуговувалися переважно арабською графікою з численними діакритичними знаками. Поряд із нею з середини 19 ст. епізодично використовували кириличне письмо, укладене російським лінгвістом, етнографом і військовим інженером Петром Усларом. 1930–1938 функціонувала абетка на базі латиниці. Аварський алфавіт на основі кирилиці запроваджено 1938, його чинний варіант містить 44 літери.
Література
- Жирков Л. И. Аварско-русский словарь. Москва, 1936.
- Микаилов Ш. Очерки аварской диалектологии. Москва, Ленинград, 1959.
- Алиханова С. Русско-аварский словарь. Махачкала, 2003.
