Відмінності між версіями «Авангард у кіно»
(Не показані 26 проміжних версій 7 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | '''Аванга́рд у кіно́''' — напрям, що виник у Франції після Першої світової війни. Згодом поширився в інших країнах. | |
− | |||
− | + | Режисери авангарду у кіно на чолі з [[Деллюк, Луї|Л. Деллюком]] виступили проти комерційного кінематографа, який копіював твори театру і літератури, вважали, що його розвиток має бути пов’язаний із запитами глядача. Авангард у кіно не мав чіткої ідейної програми. Його представники виступали за оновлення кіноформи, надавали перевагу засобам кіновиразності (деталь, ракурс, світлотінь, метафора). | |
+ | |||
+ | Серед представників авангарду у кіно — [[Епштейн, Жан|Ж. Епштейн]], [[Дюлак, Жермен|Ж. Дюлак]], [[Ренуар, Жан|Ж. Ренуар]], [[Ганс, Абель|А. Ганс]]. | ||
+ | |||
+ | Розрізняють три течії авангарду у кіно: | ||
+ | |||
+ | * перша (1920–1925) — французька школа, що була естетично новою, але цілком не розривала зв’язків із класичним кіно, вона отримала назву французького імпресіонізму; | ||
+ | |||
+ | * друга (1921–1926) і третя (1927–1930) були міжнародними, радикальнішими за першу; друга — пов’язана з [[дадаїзм]]ом і [[сюрреалізм]]ом; | ||
+ | |||
+ | * третя, соціальна, документальна, — з концепцією «Кіно-ока» [[Вертов, Дзига|Дз. Вертова]]. | ||
+ | |||
+ | Усі фільми авангарду створювалися поза системою комерційного кіновиробництва, у них домінували формалістичні установки: технічні прийоми перетворилися в самоціль, експерименти набули замкнутого, елітарного характеру. | ||
+ | |||
+ | Наприкінці 1920-х частина режисерів авангарду переходять до документальної фіксації або до ігрового кіно ([[Клер, Рене|Р. Клер]], [[Ренуар, Жан|Ж. Ренуар]], [[Бунюель, Луїс|Л. Бунюель]], [[Карне, Марсель|М. Карне]], [[Віго, Жан|Ж. Віго]]). | ||
+ | |||
+ | {| align="right" style="background:#f8f9fa; border:1px solid #c8ccd1; font-size:90%; margin-left:1em" cellspacing=0 cellpadding=0 | ||
+ | |- | ||
+ | |<gallery mode="packed" heights="400px"> | ||
+ | Авангард у кіно 1.jpg|Плакат до фільму Абеля Ганса "Колесо", 1923 | ||
+ | Авангард у кіно 2.jpg|Плакат до фільму Луїса Бунюеля "Андалузький пес", 1928 | ||
+ | </gallery> | ||
+ | |} | ||
+ | {{clear}} | ||
== Література == | == Література == | ||
+ | # Beylie C., Pinturault J. Les maîtres du cinéma français. Paris, 1990. | ||
+ | # Брюховецька Л. І. Кіномистецтво. Київ, 2011. | ||
+ | # Мусієнко О. Дискурс українського авангарду н шпальтах часопису «Кіно»// Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого.–2014.- Вип.15. - С. 173–184. | ||
+ | == Автор ВУЕ == | ||
+ | *[[Автор_ВУЕ::Редакція_ВУЕ]] | ||
− | |||
− | + | [[Категорія:Цивілізація]] | |
+ | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
+ | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
− | + | [[Категорія:Поняття]] | |
− | [[Категорія: | + | [[Категорія:Цивілізація]] |
− | [[Категорія: | + | [[Категорія:Мистецтвознавство]] |
+ | [[Категорія:Кіномистецтво, телебачення]] | ||
+ | [[Категорія:Кіномистецтво]] | ||
+ | [[Категорія:Напрями у кінемистецтві]] |
Поточна версія на 14:22, 14 листопада 2018
Аванга́рд у кіно́ — напрям, що виник у Франції після Першої світової війни. Згодом поширився в інших країнах.
Режисери авангарду у кіно на чолі з Л. Деллюком виступили проти комерційного кінематографа, який копіював твори театру і літератури, вважали, що його розвиток має бути пов’язаний із запитами глядача. Авангард у кіно не мав чіткої ідейної програми. Його представники виступали за оновлення кіноформи, надавали перевагу засобам кіновиразності (деталь, ракурс, світлотінь, метафора).
Серед представників авангарду у кіно — Ж. Епштейн, Ж. Дюлак, Ж. Ренуар, А. Ганс.
Розрізняють три течії авангарду у кіно:
- перша (1920–1925) — французька школа, що була естетично новою, але цілком не розривала зв’язків із класичним кіно, вона отримала назву французького імпресіонізму;
- друга (1921–1926) і третя (1927–1930) були міжнародними, радикальнішими за першу; друга — пов’язана з дадаїзмом і сюрреалізмом;
- третя, соціальна, документальна, — з концепцією «Кіно-ока» Дз. Вертова.
Усі фільми авангарду створювалися поза системою комерційного кіновиробництва, у них домінували формалістичні установки: технічні прийоми перетворилися в самоціль, експерименти набули замкнутого, елітарного характеру.
Наприкінці 1920-х частина режисерів авангарду переходять до документальної фіксації або до ігрового кіно (Р. Клер, Ж. Ренуар, Л. Бунюель, М. Карне, Ж. Віго).
Література
- Beylie C., Pinturault J. Les maîtres du cinéma français. Paris, 1990.
- Брюховецька Л. І. Кіномистецтво. Київ, 2011.
- Мусієнко О. Дискурс українського авангарду н шпальтах часопису «Кіно»// Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого.–2014.- Вип.15. - С. 173–184.