Відмінності між версіями «Авангард у кіно»

Поточна версія на 14:22, 14 листопада 2018

Аванга́рд у кіно́ — напрям, що виник у Франції після Першої світової війни. Згодом поширився в інших країнах.

Режисери авангарду у кіно на чолі з Л. Деллюком виступили проти комерційного кінематографа, який копіював твори театру і літератури, вважали, що його розвиток має бути пов’язаний із запитами глядача. Авангард у кіно не мав чіткої ідейної програми. Його представники виступали за оновлення кіноформи, надавали перевагу засобам кіновиразності (деталь, ракурс, світлотінь, метафора).

Серед представників авангарду у кіно — Ж. Епштейн, Ж. Дюлак, Ж. Ренуар, А. Ганс.

Розрізняють три течії авангарду у кіно:

перша (1920–1925) — французька школа, що була естетично новою, але цілком не розривала зв’язків із класичним кіно, вона отримала назву французького імпресіонізму;

друга (1921–1926) і третя (1927–1930) були міжнародними, радикальнішими за першу; друга — пов’язана з дадаїзмом і сюрреалізмом;

третя, соціальна, документальна, — з концепцією «Кіно-ока» Дз. Вертова.

Усі фільми авангарду створювалися поза системою комерційного кіновиробництва, у них домінували формалістичні установки: технічні прийоми перетворилися в самоціль, експерименти набули замкнутого, елітарного характеру.

Наприкінці 1920-х частина режисерів авангарду переходять до документальної фіксації або до ігрового кіно (Р. Клер, Ж. Ренуар, Л. Бунюель, М. Карне, Ж. Віго).

Плакат до фільму Абеля Ганса "Колесо", 1923
Плакат до фільму Луїса Бунюеля "Андалузький пес", 1928

Література

Beylie C., Pinturault J. Les maîtres du cinéma français. Paris, 1990.
Брюховецька Л. І. Кіномистецтво. Київ, 2011.
Мусієнко О. Дискурс українського авангарду н шпальтах часопису «Кіно»// Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого.–2014.- Вип.15. - С. 173–184.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-[[File:Авангард у кіно 1.jpg|міні|праворуч|200px]]
+'''Аванга́рд у кіно́''' — напрям, що виник у Франції після Першої світової війни. Згодом поширився в інших країнах.
-[[File:Авангард у кіно 2.jpg|міні|ліворуч|200px]]
-Аванга́рд у кіно́ — напрям, що виник у Франції після Першої світової війни. Згодом поширився в інших країнах. Режисери авангарду у кіно на чолі з Л. Деллюком виступили проти комерційного кінематографа, який копіював твори театру і літератури, вважали, що його розвиток має бути пов’язаний з запитами глядача. Авангард у кіно не мав чіткої ідейної програми. Його представники виступали за оновлення кіноформи, надавали перевагу засобам кіновиразності (деталь, ракурс, світлотінь, метафора). Серед представників авангарду у кіно — Ж. Епштейн, Ж. Дюлак, Ж. Ренуар, А. Ганс. Розрізняють три течії авангарду у кіно: перша (1920–1925) — французька школа, що була естетично новою, але цілком не розривала зв’язків із класичним кіно, вона отримала назву французького імпресіонізму; друга (1921–1926) і третя (1927–1930) були міжнародними, радикальнішими за першу; друга — пов’язана з дадаїзмом і сюрреалізмом, третя, соціальна, документальна, — з концепцією «Кіно-ока» Дз. Вертова. Усі фільми авангарду створювалися поза системою комерційного кіновиробництва, у них домінували формалістичні установки: технічні прийоми перетворилися в самоціль, експерименти набули замкнутого, елітарного характеру. Наприкінці 1920-х частина режисерів авангарду переходять до документальної фіксації або до ігрового кіно (Р. Клер, Ж. Ренуар, Л. Бунюель, М. Карне, Ж. Віго).
+Режисери авангарду у кіно на чолі з [[Деллюк, Луї|Л. Деллюком]] виступили проти комерційного кінематографа, який копіював твори театру і літератури, вважали, що його розвиток має бути пов’язаний із запитами глядача. Авангард у кіно не мав чіткої ідейної програми. Його представники виступали за оновлення кіноформи, надавали перевагу засобам кіновиразності (деталь, ракурс, світлотінь, метафора).
+Серед представників авангарду у кіно — [[Епштейн, Жан|Ж. Епштейн]], [[Дюлак, Жермен|Ж. Дюлак]], [[Ренуар, Жан|Ж. Ренуар]], [[Ганс, Абель|А. Ганс]].
+Розрізняють три течії авангарду у кіно:
+* перша (1920–1925) — французька школа, що була естетично новою, але цілком не розривала зв’язків із класичним кіно, вона отримала назву французького імпресіонізму;
+* друга (1921–1926) і третя (1927–1930) були міжнародними, радикальнішими за першу; друга — пов’язана з [[дадаїзм]]ом і [[сюрреалізм]]ом;
+* третя, соціальна, документальна, — з концепцією «Кіно-ока» [[Вертов, Дзига|Дз. Вертова]].
+Усі фільми авангарду створювалися поза системою комерційного кіновиробництва, у них домінували формалістичні установки: технічні прийоми перетворилися в самоціль, експерименти набули замкнутого, елітарного характеру.
+Наприкінці 1920-х частина режисерів авангарду переходять до документальної фіксації або до ігрового кіно ([[Клер, Рене|Р. Клер]], [[Ренуар, Жан|Ж. Ренуар]], [[Бунюель, Луїс|Л. Бунюель]], [[Карне, Марсель|М. Карне]], [[Віго, Жан|Ж. Віго]]).
+{| align="right" style="background:#f8f9fa; border:1px solid #c8ccd1; font-size:90%; margin-left:1em" cellspacing=0 cellpadding=0
+|-
+|<gallery mode="packed" heights="400px">
+  Авангард у кіно 1.jpg|Плакат до фільму Абеля Ганса "Колесо", 1923
+ Авангард у кіно 2.jpg|Плакат до фільму Луїса Бунюеля "Андалузький пес", 1928
+  </gallery>
+|}
+{{clear}}
 == Література ==
+# Beylie C., Pinturault J. Les maîtres du cinéma français. Paris, 1990.
+# Брюховецька Л. І. Кіномистецтво. Київ, 2011.
+# Мусієнко О. Дискурс українського авангарду н шпальтах часопису «Кіно»// Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого.–2014.- Вип.15. - С. 173–184.
+== Автор ВУЕ ==
+*[[Автор_ВУЕ::Редакція_ВУЕ]]
-Beylie C., Pinturault J. Les maîtres du cinéma français. Paris, 1990.
-Брюховецька Л. І. Кіномистецтво. Київ, 2011.
+[[Категорія:Цивілізація]]
+[[Категорія:Е-ВУЕ]]
+[[Категорія:ВУЕ]]
-{{Без категорій}}
+[[Категорія:Поняття]]
-[[Категорія:е-ВУЕ]]
+[[Категорія:Цивілізація]]
-[[Категорія:ВУЕ]]
+[[Категорія:Мистецтвознавство]]
+[[Категорія:Кіномистецтво, телебачення]]
+[[Категорія:Кіномистецтво]]
+[[Категорія:Напрями у кінемистецтві‎]]