Відмінності між версіями «Аерокліматологія»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Аерокліматоло́гія''' (від [[аеро…]] і [[кліматологія]]) — розділ кліматології, що вивчає кліматичні умови вільної атмосфери (як правило, до висоти 20–25 км). Основні завдання аерокліматології: експериментальне визначення та вивчення статистичних характеристик пересічного ходу в часі (протягом місяця, сезону, року або багатьох років) і просторі основних метеорологічних параметрів (температури, вологості, тиску, хмарності, вітру); дослідження складових радіаційного та енергетичних балансів, циркуляційних процесів, розподілу хмарності, динаміки газового складу, озону, атмосферних забруднень та ін. Джерелом інформації для аерокліматології є дані радіопілотних вітрових вимірювань, аеростатного, літакового, ракетного радіозондування та GPS-навігації, автоматичних куль-зондів, метеорологічних супутників тощо. Одержані дані (у вигляді таблиць, графіків, вертикальних профілів) дають можливість встановити просторово-часову структуру загальної циркуляції атмосфери та пов’язаних з нею режимів температури, вологості, хмарності та ін. Аероклімат. характеристики складаються для великих територій (півкуль Землі, континентів, певних регіонів або країн), а також для окремих пунктів (наприклад, для району розміщення великих промислових об’єктів, для аеропортів і авіатрас). Сформувались і розвиваються наукові дисципліни — синоптична аерокліматологія, авіаційна аерокліматологія та будівельна аерокліматологія. В Україні дослідження з аерокліматології проводять в Українському гідрометеорологічному інституті, на кафедрах Київського національного університету ім. Т. Шевченка та Одеського державного екологічного університету, а також в інших установах. | + | '''Аерокліматоло́гія''' (від [[аеро…]] і [[кліматологія]]) — розділ кліматології, що вивчає кліматичні умови вільної атмосфери (як правило, до висоти 20–25 км). |
+ | |||
+ | Основні завдання аерокліматології: експериментальне визначення та вивчення статистичних характеристик пересічного ходу в часі (протягом місяця, сезону, року або багатьох років) і просторі основних метеорологічних параметрів (температури, вологості, тиску, хмарності, вітру); дослідження складових радіаційного та енергетичних балансів, циркуляційних процесів, розподілу хмарності, динаміки газового складу, озону, атмосферних забруднень та ін. | ||
+ | |||
+ | Джерелом інформації для аерокліматології є дані радіопілотних вітрових вимірювань, аеростатного, літакового, ракетного радіозондування та GPS-навігації, автоматичних куль-зондів, метеорологічних супутників тощо. Одержані дані (у вигляді таблиць, графіків, вертикальних профілів) дають можливість встановити просторово-часову структуру загальної циркуляції атмосфери та пов’язаних з нею режимів температури, вологості, хмарності та ін. Аероклімат. характеристики складаються для великих територій (півкуль Землі, континентів, певних регіонів або країн), а також для окремих пунктів (наприклад, для району розміщення великих промислових об’єктів, для аеропортів і авіатрас). | ||
+ | |||
+ | Сформувались і розвиваються наукові дисципліни — синоптична аерокліматологія, авіаційна аерокліматологія та будівельна аерокліматологія. В Україні дослідження з аерокліматології проводять в Українському гідрометеорологічному інституті, на кафедрах Київського національного університету ім. Т. Шевченка та Одеського державного екологічного університету, а також в інших установах. | ||
== Література == | == Література == |
Версія за 22:27, 17 січня 2019
Аерокліматоло́гія (від аеро… і кліматологія) — розділ кліматології, що вивчає кліматичні умови вільної атмосфери (як правило, до висоти 20–25 км).
Основні завдання аерокліматології: експериментальне визначення та вивчення статистичних характеристик пересічного ходу в часі (протягом місяця, сезону, року або багатьох років) і просторі основних метеорологічних параметрів (температури, вологості, тиску, хмарності, вітру); дослідження складових радіаційного та енергетичних балансів, циркуляційних процесів, розподілу хмарності, динаміки газового складу, озону, атмосферних забруднень та ін.
Джерелом інформації для аерокліматології є дані радіопілотних вітрових вимірювань, аеростатного, літакового, ракетного радіозондування та GPS-навігації, автоматичних куль-зондів, метеорологічних супутників тощо. Одержані дані (у вигляді таблиць, графіків, вертикальних профілів) дають можливість встановити просторово-часову структуру загальної циркуляції атмосфери та пов’язаних з нею режимів температури, вологості, хмарності та ін. Аероклімат. характеристики складаються для великих територій (півкуль Землі, континентів, певних регіонів або країн), а також для окремих пунктів (наприклад, для району розміщення великих промислових об’єктів, для аеропортів і авіатрас).
Сформувались і розвиваються наукові дисципліни — синоптична аерокліматологія, авіаційна аерокліматологія та будівельна аерокліматологія. В Україні дослідження з аерокліматології проводять в Українському гідрометеорологічному інституті, на кафедрах Київського національного університету ім. Т. Шевченка та Одеського державного екологічного університету, а також в інших установах.
Література
- Природа Украинской ССР. Климат. Київ, 1984.
- Новый аэроклиматический справочник пограничного слоя атмосферы над СССР. Москва, 1985–1987. Т. 1–2. Кн. 1–10.
- Україна та глобальний парниковий ефект. Київ, 1997. Ч. 1: Джерела і поглиначі парникових газів.
- Ульшин В. А. и др. Информационная система обработки метеоинформации и прогнозирования загрязнений атмосферы в локальном масштабе. Луганск, 1998.
- Чернюк Г. В., Лихолат В. М. Метеорологія і кліматологія. Тернопіль, 2005.
- Сніжко С. І. та ін. Метеорологія. Київ, 2010. Гумницький Я. М. Метеорологія та кліматологія. Львів, 2014.
Автор ВУЕ
Ця сторінка недостатньо або зовсім не категоризована чи категорії, що є на сторінці, не існують. |