Відмінності між версіями «Агванське письмо»
м (Заміна тексту — «{{Без категорій}}» на « ») |
|||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Агва́нське письмо́''' — графічна система, поширена в [[Кавказькій Албанії]] в 5–7 ст. (дослідження останніх років дають змогу датувати остаточний занепад 9–10 ст.). | + | '''Агва́нське письмо́''' — графічна система, поширена в [[Кавказька Албанія|Кавказькій Албанії]] в 5–7 ст. (дослідження останніх років дають змогу датувати остаточний занепад 9–10 ст.). |
| − | Використовували для вимерлої у 12 ст. агванської мови, що входила до лезгінської групи [[нахсько-дагестанської]] мовної сім’ї. За формою літер агванське письмо генетично споріднене з вірменською і грузинською графікою. Результати дешифрування пам’яток агванського письма свідчать про його близьку спорідненість із сучасною [[Удинська мова|удинською мовою]]. | + | Використовували для вимерлої у 12 ст. агванської мови, що входила до лезгінської групи [[Нахсько-дагестанські мови|нахсько-дагестанської]] мовної сім’ї. За формою літер агванське письмо генетично споріднене з вірменською і грузинською графікою. Результати дешифрування пам’яток агванського письма свідчать про його близьку спорідненість із сучасною [[Удинська мова|удинською мовою]]. |
| − | Згідно з вірменськими історичними джерелами, систему агванського письма розробив вірменський просвітник і творець [[Вірменське письмо|вірменського письма]] [[Месропом Маштоцем]] з місіонерською метою. До першої половини 20 ст. існування агванського письма підтверджували лише згадки в історичних джерелах. Перша знахідка агванського письма — запис неповного алфавіту (52 літери) із позначкою «агванське письмо» поряд із прикладами вірменської, грецької, єврейської, грузинської і арабської графічних систем у вірменському рукописі 15 ст. | + | Згідно з вірменськими історичними джерелами, систему агванського письма розробив вірменський просвітник і творець [[Вірменське письмо|вірменського письма]] [[Месроп Маштоц|Месропом Маштоцем]] з місіонерською метою. До першої половини 20 ст. існування агванського письма підтверджували лише згадки в історичних джерелах. Перша знахідка агванського письма — запис неповного алфавіту (52 літери) із позначкою «агванське письмо» поряд із прикладами вірменської, грецької, єврейської, грузинської і арабської графічних систем у вірменському рукописі 15 ст. |
У 1940–1950-х під час археологічних розкопок в Азербайджані й Дагестані відшукали кілька епіграфічних пам’яток агванського письма — написи на камені та на металевих предметах культового призначення. Перший рукописний текст агванського письма виявила 1996 грузинська експедиція під керівництвом З. Алексідзе. Це нижній шар двох палімпсестів, знайдених 1975 у монастирі Св. Катерини на горі Синай, над яким написано новий текст грузинською мовою. Спробу попереднього дешифрування оприлюднили німецькі лінгвісти Й. Гіпперт і В. Шульце у 2007, а повний дешифрований текст — у 2009. Рукопис є перекладом на агванську мову Євангелії, причому окремі особливості тексту свідчать про переклад його частин із вірменського перекладу. Тексти записано алфавітом, що складається з 59 літер (52 виявлені в раніше знайдених пам’ятках і 7 додаткових). | У 1940–1950-х під час археологічних розкопок в Азербайджані й Дагестані відшукали кілька епіграфічних пам’яток агванського письма — написи на камені та на металевих предметах культового призначення. Перший рукописний текст агванського письма виявила 1996 грузинська експедиція під керівництвом З. Алексідзе. Це нижній шар двох палімпсестів, знайдених 1975 у монастирі Св. Катерини на горі Синай, над яким написано новий текст грузинською мовою. Спробу попереднього дешифрування оприлюднили німецькі лінгвісти Й. Гіпперт і В. Шульце у 2007, а повний дешифрований текст — у 2009. Рукопис є перекладом на агванську мову Євангелії, причому окремі особливості тексту свідчать про переклад його частин із вірменського перекладу. Тексти записано алфавітом, що складається з 59 літер (52 виявлені в раніше знайдених пам’ятках і 7 додаткових). | ||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
* [[Автор_ВУЕ::Гірік С. І.|С. І. Гірік]] | * [[Автор_ВУЕ::Гірік С. І.|С. І. Гірік]] | ||
| − | + | ||
[[Категорія:Цивілізація]] | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
Поточна версія на 18:10, 25 лютого 2021
Агва́нське письмо́ — графічна система, поширена в Кавказькій Албанії в 5–7 ст. (дослідження останніх років дають змогу датувати остаточний занепад 9–10 ст.).
Використовували для вимерлої у 12 ст. агванської мови, що входила до лезгінської групи нахсько-дагестанської мовної сім’ї. За формою літер агванське письмо генетично споріднене з вірменською і грузинською графікою. Результати дешифрування пам’яток агванського письма свідчать про його близьку спорідненість із сучасною удинською мовою.
Згідно з вірменськими історичними джерелами, систему агванського письма розробив вірменський просвітник і творець вірменського письма Месропом Маштоцем з місіонерською метою. До першої половини 20 ст. існування агванського письма підтверджували лише згадки в історичних джерелах. Перша знахідка агванського письма — запис неповного алфавіту (52 літери) із позначкою «агванське письмо» поряд із прикладами вірменської, грецької, єврейської, грузинської і арабської графічних систем у вірменському рукописі 15 ст.
У 1940–1950-х під час археологічних розкопок в Азербайджані й Дагестані відшукали кілька епіграфічних пам’яток агванського письма — написи на камені та на металевих предметах культового призначення. Перший рукописний текст агванського письма виявила 1996 грузинська експедиція під керівництвом З. Алексідзе. Це нижній шар двох палімпсестів, знайдених 1975 у монастирі Св. Катерини на горі Синай, над яким написано новий текст грузинською мовою. Спробу попереднього дешифрування оприлюднили німецькі лінгвісти Й. Гіпперт і В. Шульце у 2007, а повний дешифрований текст — у 2009. Рукопис є перекладом на агванську мову Євангелії, причому окремі особливості тексту свідчать про переклад його частин із вірменського перекладу. Тексти записано алфавітом, що складається з 59 літер (52 виявлені в раніше знайдених пам’ятках і 7 додаткових).
Література
- Тревер К. Очерки по истории и культуре Кавказской Албании. Москва, Ленинград, 1959.
- Gippert J., Schulze W. Some Remarks on the Caucasian Albanian Palimpsests // Iran and the Caucasus. 2007. Vol. 11. No. 2.
- Gippert J., Schulze W., Aleksidze Z., Mahé J.-P. The Caucasian Albanian Palimpsests of Mount Sinai. Turnhout, 2009.
