Відмінності між версіями «Алпамиш»
м (Заміна тексту — «mp3|thumb» на «mp3») |
|||
| (Не показані 17 проміжних версій 5 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | [[Файл:Alpamish.mp3|right|300px|<center>Алпамиш</center>]] | |
| − | + | [[Файл:Алпамиш.jpg|міні|праворуч|270пкс|<center>Алпамиш, ілюстрація Кайдалова В. Е., 1958</center>]] | |
'''«Алпами́ш»''' — народний героїчний епос про богатиря Алпамиша, відомий у національних версіях тюркськомовних народів. У найдовершенішій формі засвідчений у виконанні народного поета (бахши) Фазила Юлдаш-огли (1872–1955). Здобув визнання як національний епос узбецького народу, що підтвердила постанова уряду Республіки Узбекистан «Про святкування 1000-річчя створення епосу «Алпамиш». | '''«Алпами́ш»''' — народний героїчний епос про богатиря Алпамиша, відомий у національних версіях тюркськомовних народів. У найдовершенішій формі засвідчений у виконанні народного поета (бахши) Фазила Юлдаш-огли (1872–1955). Здобув визнання як національний епос узбецького народу, що підтвердила постанова уряду Республіки Узбекистан «Про святкування 1000-річчя створення епосу «Алпамиш». | ||
==Історична довідка == | ==Історична довідка == | ||
| − | Згідно з думкою більшості дослідників, первісний варіант епосу (дестану) склався | + | Згідно з думкою більшості дослідників, первісний варіант епосу (дестану) склався у 10–11 ст. в умовах розкладу родового ладу, позначеного рисами раннього феодалізму, в осерді скотарського племені конграт, яке стало основою узбецького етносу, в пониззі Сирдар’ї, у Приараллі. Це плем’я, опинившись у центрі процесу консолідації тюркських протоетносів, передало дестан іншим тюркським кочовим племенам, які опрацювали його відповідно до своїх духовних запитів та історичних умов формування народностей. |
==Характеристика == | ==Характеристика == | ||
| − | У казахському та каракалпацькому варіантах «Алпамиш» головний герой називається узбеком, а його кохана Барчин — узбечкою. Узбецька версія дестану, пройшовши стадію оновлення, на | + | У казахському та каракалпацькому варіантах «Алпамиш» головний герой називається узбеком, а його кохана Барчин — узбечкою. Узбецька версія дестану, пройшовши стадію оновлення, на межі 15 — 16 ст. набрала форми довершеного героїчного епосу, у якому відображений складний процес формування узбецького народу: від кочового скотарського племені до першого зародку феодальної держави. |
| + | |||
| + | І хоча героїчна тема «Алпамишу» розгортається на реалістичному тлі народного життя, вона залишається більше родинно-родовою, особистісною, бо й сам Алпамиш — герой не історичний: він вершить свої подвиги насамперед для того, щоб визволити наречену Барчин від зазіхань хана-чужинця. Водночас він зміцнює свою владу над роз’єднаним на той час племенем конграт. | ||
| + | |||
| + | Історично-географічна локалізація сюжету довкола теренів Байсуну, де кочували шістнадцять колін племені конграт, яких до об’єднання спонукала війна з чужинцями, — то лише частковий дотик до історії національно-державного процесу консолідації узбецького етносу. Історичної та народно-державної теми в епосі ще немає. | ||
| + | |||
| + | «Алпамиш» — багатоплановий та багатостильовий твір, задуманий згідно з епічною традицією для пісенного виконання в музичному супроводі. У тексті віршовані частини чергуються з ритмованою прозою (садж), що також є традиційною особливістю тюркськомовних епосів. | ||
==Видання == | ==Видання == | ||
| − | * Алпомиш. Алпамыш (узбецькою та російською мовами). | + | * Алпомиш. Алпамыш (узбецькою та російською мовами). Ташкент, 1999. |
==Література == | ==Література == | ||
| − | * Халимоненко Г. Історія турецької літератури. | + | * Халимоненко Г. Історія турецької літератури. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2009. С. 19–22. |
== Автор ВУЕ == | == Автор ВУЕ == | ||
| − | [[ | + | [[Автор_ВУЕ::Халимоненко Г. І.|Г. І. Халимоненко]] |
| + | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
[[Категорія:Е-ВУЕ]] | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
[[Категорія:Філологічні науки]] | [[Категорія:Філологічні науки]] | ||
| + | [[Категорія:Літературознавство]] | ||
| + | [[Категорія:Фольклористика]] | ||
| + | [[Категорія:Історія літератури]] | ||
[[Категорія:Література зарубіжних країн]] | [[Категорія:Література зарубіжних країн]] | ||
| + | [[Категорія:Література країн і народів Азії]] | ||
| + | [[Категорія:Озвучено]] | ||
Поточна версія на 20:34, 9 червня 2021
«Алпами́ш» — народний героїчний епос про богатиря Алпамиша, відомий у національних версіях тюркськомовних народів. У найдовершенішій формі засвідчений у виконанні народного поета (бахши) Фазила Юлдаш-огли (1872–1955). Здобув визнання як національний епос узбецького народу, що підтвердила постанова уряду Республіки Узбекистан «Про святкування 1000-річчя створення епосу «Алпамиш».
Історична довідка
Згідно з думкою більшості дослідників, первісний варіант епосу (дестану) склався у 10–11 ст. в умовах розкладу родового ладу, позначеного рисами раннього феодалізму, в осерді скотарського племені конграт, яке стало основою узбецького етносу, в пониззі Сирдар’ї, у Приараллі. Це плем’я, опинившись у центрі процесу консолідації тюркських протоетносів, передало дестан іншим тюркським кочовим племенам, які опрацювали його відповідно до своїх духовних запитів та історичних умов формування народностей.
Характеристика
У казахському та каракалпацькому варіантах «Алпамиш» головний герой називається узбеком, а його кохана Барчин — узбечкою. Узбецька версія дестану, пройшовши стадію оновлення, на межі 15 — 16 ст. набрала форми довершеного героїчного епосу, у якому відображений складний процес формування узбецького народу: від кочового скотарського племені до першого зародку феодальної держави.
І хоча героїчна тема «Алпамишу» розгортається на реалістичному тлі народного життя, вона залишається більше родинно-родовою, особистісною, бо й сам Алпамиш — герой не історичний: він вершить свої подвиги насамперед для того, щоб визволити наречену Барчин від зазіхань хана-чужинця. Водночас він зміцнює свою владу над роз’єднаним на той час племенем конграт.
Історично-географічна локалізація сюжету довкола теренів Байсуну, де кочували шістнадцять колін племені конграт, яких до об’єднання спонукала війна з чужинцями, — то лише частковий дотик до історії національно-державного процесу консолідації узбецького етносу. Історичної та народно-державної теми в епосі ще немає.
«Алпамиш» — багатоплановий та багатостильовий твір, задуманий згідно з епічною традицією для пісенного виконання в музичному супроводі. У тексті віршовані частини чергуються з ритмованою прозою (садж), що також є традиційною особливістю тюркськомовних епосів.
Видання
- Алпомиш. Алпамыш (узбецькою та російською мовами). Ташкент, 1999.
Література
- Халимоненко Г. Історія турецької літератури. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2009. С. 19–22.
