Відмінності між версіями «Абхазо-адизькі мови»
(Не показані 9 проміжних версій 5 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Абха́зо-ади́зькі мо́ви''' — [[мовна сім’я]], поширена на Північному [[Кавказ]]і. Частина дослідників кваліфікує її як групу північно-кавказької мовної сім’ї (разом із нахсько-дагестанськими мовами, однак їхня спорідненість гіпотетична). Окрім Північного Кавказу, який є первісним [[ареал]]ом абхазо-адизьких мов, унаслідок переселення в середині 19 ст. носії цих мов живуть також у [[Туреччина|Туреччині]], [[Сирія|Сирії]] та [[Йорданія|Йорданії]]. У складі абхазо-адизьких мов виділяють абхазо-адизьку групу й убихську мову, що не належить до жодної групи. Є інший поділ абхазо-адизьких мов: на абхазо-абазинську групу, адизьку групу й убихську мову. В. Іванов і Е. Форрер припускали спорідненість абхазо-адизьких мов із хатською мовою, засвідченою в нечисленних клинописних пам’ятках 3 — початку 2 тис. до н. е. Для всіх абхазо-адизьких мов характерний бідний [[вокалізм]] (від 2 до 3 голосних [[Фонема|фонем]]) і багатий [[консонантизм]] (від 45 до 80 приголосних фонем). Граматично мови цієї сім’ї належать до [[Мови аглютинативні|аглютинативних]] і [[ | + | '''Абха́зо-ади́зькі мо́ви''' — [[мовна сім’я]], поширена на Північному [[Кавказ]]і. Частина дослідників кваліфікує її як групу північно-кавказької мовної сім’ї (разом із [[Нахсько-дагестанські мови|нахсько-дагестанськими мовами]], однак їхня спорідненість гіпотетична). Окрім Північного Кавказу, який є первісним [[ареал]]ом абхазо-адизьких мов, унаслідок переселення в середині 19 ст. носії цих мов живуть також у [[Туреччина|Туреччині]], [[Сирія|Сирії]] та [[Йорданія|Йорданії]]. |
+ | |||
+ | У складі абхазо-адизьких мов виділяють абхазо-адизьку групу й убихську мову, що не належить до жодної групи. | ||
+ | |||
+ | Є інший поділ абхазо-адизьких мов: на абхазо-абазинську групу, адизьку групу й убихську мову. | ||
+ | |||
+ | В. Іванов і Е. Форрер припускали спорідненість абхазо-адизьких мов із хатською мовою, засвідченою в нечисленних клинописних пам’ятках 3 — початку 2 тис. до н. е. | ||
+ | |||
+ | Для всіх абхазо-адизьких мов характерний бідний [[вокалізм]] (від 2 до 3 голосних [[Фонема|фонем]]) і багатий [[консонантизм]] (від 45 до 80 приголосних фонем). | ||
+ | |||
+ | Граматично мови цієї сім’ї належать до [[Мови аглютинативні|аглютинативних]] і [[Ергативні мови|ергативних]]. Як і в інших ергативних мовах, найважливішу граматичну роль у реченні відіграє [[дієслово]] у відповідній граматичній формі. | ||
+ | |||
+ | У наш час писемність усіх абхазо-адизьких мов ґрунтується на кириличній графіці, хоча для деяких, наприклад, у Туреччині, епізодично використовується латиниця (правопис на її основі не унормовано). У минулому для окремих мов абхазо-адизької сім’ї послуговувалися латиницею та грузинською графікою. | ||
== Література == | == Література == | ||
Рядок 9: | Рядок 21: | ||
== Автор ВУЕ== | == Автор ВУЕ== | ||
− | * [[ | + | * [[Автор_ВУЕ::Гірік С. І.|С. І. Гірік]] |
− | |||
− | |||
− | [[Категорія: | + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] |
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
+ | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
+ | [[Категорія:Поняття]] | ||
+ | [[Категорія:Філологічні науки]] | ||
+ | [[Категорія:Іберійсько-кавказькі мови]] |
Поточна версія на 13:59, 15 квітня 2022
Абха́зо-ади́зькі мо́ви — мовна сім’я, поширена на Північному Кавказі. Частина дослідників кваліфікує її як групу північно-кавказької мовної сім’ї (разом із нахсько-дагестанськими мовами, однак їхня спорідненість гіпотетична). Окрім Північного Кавказу, який є первісним ареалом абхазо-адизьких мов, унаслідок переселення в середині 19 ст. носії цих мов живуть також у Туреччині, Сирії та Йорданії.
У складі абхазо-адизьких мов виділяють абхазо-адизьку групу й убихську мову, що не належить до жодної групи.
Є інший поділ абхазо-адизьких мов: на абхазо-абазинську групу, адизьку групу й убихську мову.
В. Іванов і Е. Форрер припускали спорідненість абхазо-адизьких мов із хатською мовою, засвідченою в нечисленних клинописних пам’ятках 3 — початку 2 тис. до н. е.
Для всіх абхазо-адизьких мов характерний бідний вокалізм (від 2 до 3 голосних фонем) і багатий консонантизм (від 45 до 80 приголосних фонем).
Граматично мови цієї сім’ї належать до аглютинативних і ергативних. Як і в інших ергативних мовах, найважливішу граматичну роль у реченні відіграє дієслово у відповідній граматичній формі.
У наш час писемність усіх абхазо-адизьких мов ґрунтується на кириличній графіці, хоча для деяких, наприклад, у Туреччині, епізодично використовується латиниця (правопис на її основі не унормовано). У минулому для окремих мов абхазо-адизької сім’ї послуговувалися латиницею та грузинською графікою.
Література
- Балкаров Б. Х. Грамматика абхазского языка. Фонетика, морфология. Сухуми, 1966.
- Введение в абхазо-адыгское языкознание. Нальчик, 1970.
- Chirikba Viacheslav. Common West Caucasian. The Reconstruction of its Phonological System and Parts of its Lexicon and Morphology. Leiden, 1996.